WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія синтаксичних систем - Реферат

Типологія синтаксичних систем - Реферат

його категоріальна характеристика рівною мірою властива як укр. так і нім. реченню.
Таким чином, еліптичні побудови поширені в синтаксичній системі обох мов, виступаючи у певній кореляції з повним варіантом речення. Особливо часте це явище в укр. мові, де воно допомагає досягнути комунікативної мети речення "найбільш природним і зручним способом, економно, без повторення вже сказаного і відомого, без називання зрозумілого" (67, 262).
Що стосується нім. мови, то деякі мовознавці (напр., В. Шнайде) називають серед причин стилістичного явища еліпсу також вплив американського варіанта англ. мови. Однаковою (якщо не більшою) мірою тут можна вбачати також безпосередній вплив слов'янських мов, де еліпс особливо поширений.
Формально - двоскладні речення
Цей структурний тип характерний тільки для нім. мови; в укр.. мові йому відповідає кілька різних моделей. Відсутність одномірних паралелей у цьому питанні дається взнаки не тільки на синтаксичному, а й на стилістичному та комунікативному рівні аналізу речення.
Розрізняють два види формально - двоскладних речень: неозначено особове (з формальним підметом man) та безособове (з формальним підметом es). Різницю між ними у структурному вираженні та в передачі на Німе. мову можна продемонструвати на таких прикладах: Dann wurde es dunkel und still - Потім стало темно і тихо. Man stie? si hin und her - Її штовхали і гнали туди й сюди.
Німецькі приклади зберігають формальну двоскладність, незважаючи на відсутність смислового підмета. Неозначено - особовий займенник man та безособовий займенник es виступають як формальні компоненти, "символи" збереження бінарної структури, даючи лише опору для граматичних категорій дієслова у присудку. В суто семантичному плані вони визначають тільки різну міру конкретності дії як показники узагальненості або неозначеності агенса - джерела дії, вираженої присудком.
Приклади з української мови односкладні: відсутність або невизначеність підмета знаходить також граматичне вираження в одночленній моделі речення. Слід при цьому підкреслити градацію невизначеності підмета у наведених вище прикладах: якщо модель з es (безособові речення) відображає реальну відсутність підмета, то у варіанті з man (неозначено - особові речення) підмет все ж імплікується, тобто випливає із загального контексту речення.
Неозначено - особові речення
У цих реченнях замість реального агенса (джерела дії чи стану) виступає формальний підмет man. Причини цього можуть бути різні: агент або невідомий автору повідомлення, або ж його вираження просто зайве. Залежно від цього розрізняють два розряди цього типу речень. Цим розрядам відповідають різні моделі їхніх українських еквівалентів. Але категоріально всі речення з man однотипні і тому в граматиках німецької мови розглядаються як монолітна група. Поділ семантичного характеру може мати значення лише у зв'язку з практичними потребами перекладу.
До І розряду належать двоскладні речення з man , в яких агент має максимально узагальнений характер (узагальнено - особовий тип). Такі речення за своїм змістом наближаються до афористичних висловів та й функціонують нерідко як афоризми. В укр. мові їм відповідають безпідметові конструкції: Man lernt, solange man lebt - Вік живи - вік учись; einem geschenkten Gaul schaut man nicht ins Maul - Дарованому коневі в зуби не заглядають.
ІІ розряд творять неозначено - особові речення, у яких підмет - займенник man виражає особу, невідому для автора, або з якихось причин небажану в тексті. У цьому випадку укр. мова також здебільшого пропонує безпідметову модель з присудком у третій особі множини. Отже, агенс деконкретизується шляхом максимального узагальнення множиною, як це характерно для кліше в особових реченнях типу "ми вважаємо", "як нам здається", "ми розглянули" та ін. у науковому стилі: Warum hat man mich da nicht gleich gepackt? Sehr einfach - weil man waretn will, wohin ich gehe. Man will sehen, wer mich aufnimmt. І переклад: Чому ж мене зразу не схопили? Дуже просто - хочуть почекати, подивитися, куди я піду, побачити, хто мене прийме.
При перекладі таких речень на укр. мову підмет може експлікуватися з попереднього тексту, напр., Wenn es wahr war, was man erz?hlte - коли люди правду кажуть. Beim Abgleiten machte man ihn aufmerksam auf die Rassenzugeh?rigkeit des Arztes - Падаючи, він ще почув голос, що попереджав його, хто такий лікар за національністю.
Якщо агенс стоїть у непрямому відмінку, його неозначена особовість виражається займенником einer у відповідному відмінку, напр., Kommt einem alles ganz komisch vor - Все це якось дуже дивно.
При зіставленні формально-двоскладних речень з einer та man виявляємо більшу абстрагованість підмета man. Зокрема, про це свідчить та обставина, що einer стосується агенса тільки в однині, у той час як man необмежений категорією числа: Das wei? man nie im voraus, ob einer ein Lump bleibt, sagte Mettenheimer leise - Ніколи не знаєш наперед, чи людина назавше залишиться негідником.
На укр. мову такі речення можуть перекладатися також неозначеними займенниками хтось, хто-небудь у ролі підмета. Можливий також переклад різноманітними формами узагальнено-особових речень: Einer sagte, dass die Lohnerh?hung am Ersten sei schlie?lich die Hauptsache - Хтось сказав, що зрештою найголовніше - це підвищення заробітної платні.
Відмінності формального плану стосуються також вираження присудка. На відміну від нім. мови, де формальний присудок man диктує лише одну в усіх випадках особу дієслова - третю особу однини, присудок в українському відповіднику може оформлятися третьою особою множини (найчастіше) чи однини, 2 особою однини чи множини, інфінітивом, а також 1 особою множини чи однини (найрідше), напр., Dar?ber redet man doch nicht - Хіба про таке говорять; Man geh?rt dann mehr dazu - Тоді ти більш схожий на тутешнього.
У випадку вживання 2 особи повідомлення набуває апелятивного характеру (формальна співвіднесеність зі співбесідником), напр., у реченні: Такий завод не збудуєш заново.
Присудок німецького речення з узагальнено- або неозначено - особовим змістом може бути також у формі 2 особи однини, 1 особи однини, 3 особи множини, тобто подає структурні моделі, еквівалентні українським. У цьому випадку в нім. мові підмет виражається особовими займенниками du, wir, sie. Укр. мова і тут використовує безпідметову модель, напр., нім. мова: Br?tst du mir die Wurst, so l?sch' ich dir den Durst. Die Zeiten ?ndern sichund wir ?ndern uns mit ihnen; укр. мова: Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся. Де не просять, там києм виносять.
Слід зазначити, що у нім. мові це явище є спорадичним і зумовлюється певними стилістичними мотивами, а в укр. мові такі форми вираження узагальненості дії складають систему.
Порівняння речень з man та укр. неозначено-особових речень дає змогу встановити деякі цікаві явища структурного порядку. Так неозначено-особове речення з man допускає як дієслівний, так і іменний присудок, у той час як для українського безпідметового відповідника властивий тільки
Loading...

 
 

Цікаве