WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія синтаксичних систем - Реферат

Типологія синтаксичних систем - Реферат

допускає менше структурних видозмін, зокрема у питанні бінарності (двоскладності) своєї схеми.
Слід зазначити також, що при формальній "рівноправності" підмета й присудка різко помітна їхня неоднакова комунікативна вага у реальних умовах функціонування речення. Присудок в обох мовах, як правило, виступає у комунікативно наголошеній (рематичній) позиції. Крім того, він більш, ніж підмет обтяжений другорядними членами речення, що також свідчить про значнішу питому вагу синтаксичної групи присудка у плані як змістового, так і граматичного навантаження речення. Щодо цього обидві мови не виявляють якихось суттєвих розходжень.
Морфологічне вираження підмета і присудка
Підмет в обох мовах зберігає вихідну форму (називний відмінок), тому тут можемо констатувати в цілому однотипні засоби вираження. Відмінності стосуються окремих деталей. Так, у підметі, вираженому групою "кількісний числівник (крім 2, 3, 4) + іменник" другий компонент оформляється родовим відмінком на відміну від називного відмінка у німецькій мові. Таку ж форму виявляє група підмета у складі іменника з неозначено-кількісними словами типу багато, трохи, декілька, де нім. мова зберігає називний стереотип підмета, пор.: Там уже сиділо декілька странників - чаювали (А. Тесленко). - Dort sa?en schon einige Pilger und tranken Tee (перекл. Т.-Г. Штайн). Дванадцять копійок на двох, по шість на одного (А. Тесленко). - Zw?lf Kopeken f?r beide, sechs f?r einen (перекл. Т.-Г. Штайн).
У всіх інших випадках розходження у формах вираження підмета має другорядний характер, поступаючись перед аналогічністю та паралелізмом морфологічних засобів в обох мовах.
Більш помітними є розбіжності у формах вираження присудка. Якщо в нім. мові тут виступає фінітна форма дієслова, то в укр. присудок подає кілька синтаксичних моделей. Крім найтиповішого варіанту - verbum finitum (особова форма дієслова) в ролі присудка, де спостерігається повна аналогія з нім. мовою, у присудковій функції зустрічаємо також інфінітив, пор.: Професор п'яний, та й ну хлопця бити, ніби він тому що винен (І. Франко). - Der Lehrer war besoffen und begann halt den Jungen zu hauen, als ob er daran schuld w?re. У розмовній мові цю функцію може виконувати також віддієслівний вигук: Обличчя його не видно гаразд, під плечем ганчір'я якесь, зігнувсь так та зубами цок-цок (А. Тесленко) - Er kr?mmte sich und zitterte, dass ihm die Z?hne klapperten (перекл. Т.-Г. Штайн).
Специфічною рисою укр. присудка на фоні граматично уніфікованих форм у нім. мові є диференціація присудкових флексій у формах минулого часу та умовного способу залежно від граматичного роду підмета, пор.: Доведений до лютості рекрут замовк нарешті і став на однім місці (І. Франко) - Bis aufs ?u?erste aufgebracht, verstummte er endlich und machte Halt. В пару хвиль пізніше замовкла й "кац-музика" (І. Франко) - Wenige Minuten sp?ter verstummte auch die "Musik". Узгодження присудка з підметом в інших морфологічних категоріях - число, особа - властиве обом мовам рівною мірою, отже, становить спільну типологічну рису.
Іменний присудок подає більше диференційного матеріалу, ніж дієслівний. Відмінності стосуються передусім вираження іменної частини присудка. Укр. мова виявляє кількісну перевагу у засобах вираження предикатива. Це видно насамперед з того, що, крім предикативів іменної природи (іменники прикметники, числівники, займенники), у складі іменного присудка знаходимо також слова особливого лексико-граматичного розряду - категорії стану: Мені жаль його стало (А. Тесленко). - Досадно мені, так би лупив усіх (А. Тесленко).
У нім. мові цей тип присудка передається, як правило, особовою формою дієслова, що ще збільшує кількісну диспропорцію у вживанні іменного присудка в обох мовах. Пор. нім. переклад Т.-Г. Штайн наведених вище прикладів: Er tat mir leid. Ich ?rgerte mich, verpr?geln h?tte ich alle m?gen.
Друга особливість стосується якісного характеру оформлення предикатива. Відмінковій уніформності підмета і предикатива - іменника в нім. мові (називний відмінок в обох категоріях) протистоїть ціла гама форм українського іменного присудка (предикатив у називному, знахідному, орудному відмінках). (Тут не розглядаються предикативні групи з іменним компонентом у родовому відмінку типу Sie sind gleichen Alters - Вони одного віку, бо тут структурні відмінності обох мов мінімальні): Такий ти моторний хлопець і до ремесла охочий (І. Франко). Лев був за старшину (Л. Глібов). Той дикий степ був полем бою (Ю. Яновський).
Найчастіше "називний предикативний" знаходимо при дієслові-зв'язці бути у формі теперішнього або минулого часу. При цій же зв'язці у майбутньому часі або наказовому способі предикатив оформляється орудним відмінком, тому що, за таких умов бути функціонально наближається до значення дієслова стати.
Семантична природа дієслів-зв'язок ставати, залишатися, робитися, здаватися, доводитися, не повністю позбавлених лексичного значення, вимагає також предикатива в орудному відмінку: Все, що діялося тут, здавалося йому якимсь страшним кошмаром (О. Гончар). Я зробивсь рабом покірним, як побачив ту тополю (А. Кримський). Фелікс доводився йому далеким родичем (Ю. Яновський). Очевидно, неповна абстрагованість змісту дієслова-зв'язки не допускає цілковитої узагальненості й уніфікації форми предикатива при ній.
Існують також відмінності у морфологічному вираженні предикатива - прикметника. Якщо в нім. мові він виступає здебільшого у невідмінюваній формі, то укр. мова, навпаки, користується повною, відмінюваною формою, пор.: Aber Elli war gro? und kr?ftig und er war klein, zusammengeschrumpft (A. Seghers). - Та Еллі була висока і струнка, а він - низенький і сутулий (перекл. П. Факторовича). Що стосується відмінкового вираження, то прикметник узгоджується з предикативом - іменником, виступаючи також у двох відмінках - називному й орудному. Такої чіткої регламентації, як при предикативі-іменнику, тут нема, однак граматисти констатують переважне вживання називного відмінка.
У зіставному плані тут звертає на себе увагу важлива типологічна деталь. На відміну від російської і німецької мов, де прикметник - предикатив може виступати у двох варіантах - короткій або повній формі - в укр. мові предикативнй прикметник виражається у переважній більшості випадків повною формою; пор.: укр. Шлях був короткий; рос. Путь был короткий (короток); нім. Der Weg war kurz (ein kurzer).
Отже, моноформність прикметникового вираження предикатива - явище специфічне для укр. синтаксису.
Структурна наповненість бінарної моделі речення
Як уже зазначалося, структурний мінімум речення(предикативний біном S - P) може обмежуватися одним із своїх конституентів, у той час як другий конституент в таких випадках мовними засобами не виражається. Еліптичні речення будуються з метою більшої компресії вислову, стислості й компактності фрази, отже, економії мовних засобів. Відмінності обох мов у використанні стилістичного явища еліпсу також підтверджують більшу формалізованість структури нім. речення, абсолютизацію принципу бінарності як
Loading...

 
 

Цікаве