WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія синтаксичних систем - Реферат

Типологія синтаксичних систем - Реферат

властивий більшості моделей речення, вироблених у цих мовах. Разом з тим у цьому аспекті категорії предикативності обидві мови виявляють певні відмінності. Перш ніж назвати їх, згадаємо значення та зміст термінів предикація і предикативність.
ПРЕДИКАЦІЯ - позначення певних властивостей і дій предмета, віднесення даного мовного змісту до певного часу і способу, напр., Студент читає книжку (позначення дії, яку виконує студент, є предикацією).
Саме внаслідок граматичного зв'язку між підметом і присудком у формі предикації виникає синтаксична конструкція як така. У предикації підмет узгоджується із своїм синтаксичним протичленом, дістає додаткове визначення у граматичному плані і посідає не автономне, а конкретне, визначене своїми синтаксичними функціями, місце у граматичній моделі речення.
Таким чином, ПРЕДИКАТИВНІСТЬ - це граматичний зв'язок "підмет-присудок" у формі предикації, який із двох статичних, ізольованих понять творить певну комунікативну структуру. Єдність цієї структури закріплюється системою граматичних формантів, за якими, в свою чергу, стоять відповідні синтаксичні чи морфологічні категорії.
Предикативність речення реалізується, як правило, у формі дієслівності. Однак змішувати ці поняття не можна. Предикативність - категорія загальніша, ніж дієслівність, адже бувають речення безприсудкові: Неділя. Небо. Вітер. Дзвони. (В.Сосюра). До того ж існують мови (напр., арабська), у яких можливі бездієслівні, суто іменні присудки, однак речення при цьому у предикативному плані оформлені достатньо. Що ж до порівнюваних нами мов, то в них дієслівність є неодмінною структурною ознакою присудка, хоча форми вираження цієї ознаки істотно відрізняються в обох мовах.
Повертаючись до відмінностей у категорії предикативності, слід у першу чергу назвати більшу формалізованість структури німецького речення, що виявляється у її формально вираженій бінарності - тенденції до неодмінно двочленної схеми.
У цьому плані можна констатувати крайню обов'язковість бінарної схеми німецького речення на фоні порівняно вільної структурної типології речення українського. Німецька модель речення нерідко приносить зміст у жертву формі, напр., у тих випадках, коли двоскладність форми цієї моделі не підтверджується такою ж структурою змісту судження, напр., Es hat geregnet (geschneit), Es ist mir kalt. Отже в багатьох випадках вона може вважатися формальною, суто граматичною. Укр. мова не знає такої абсолютизації бінарної структури, хоча вона домінує й тут. Більше того, часто двоскладне за своїм змістом речення знаходить односкладну форму реалізації: Мете. Дощить. Світає.
Така гнучкість у виборі мовних засобів і багатство синтаксичних моделей наочно проявляються при аналізі українсько - німецьких перекладів. Напр., широкий діапазон стилістично синтаксичних засобів вираження безособових речень українського оригіналу вимагає від перекладача значних зусиль у пошуках адекватної передачі їх нім. мовою, де вони більш уніфіковані (а, отже, й обмежені) і для досягнення адекватного перекладу доводиться вдаватися до інших засобів, іноді цілком відмінного стилістичного плану.
Формальна бінарність німецького речення виявляється в обов'язковому вираженні обох його предикативних складників - підмета (часто й тоді, коли в плані змісту цієї категорії немає й укр. мова обходиться без його формального вираження: Es ist kalt, warm, schlecht і т.д.) і присудка (часто й тоді коли в плані змісту ця категорія фігурує лише імпліцитно і тому в укр. мові вилучається загальною структурою речення і відповідним інтонаційним рисунком: Er ist Student - він студент). Слід, однак, зазначити, що розглянуті явища залишаються в обох мовах лише тенденціями (хоч і визначальної сили) і тому допускають також проміжні випадки, а саме: певну міру формалізованості бінарної моделі українського речення та елементи моноформності у структурі речення німецького, про що йтиметься нижче.
А тепер коротко охарактеризуємо найголовніші структурні типи речень в обох мовах.
Двоскладні речення
Вище вже зазначалося, що бінарність структури речення - це спільна типологічна характеристика синтаксису обох мов. Виражається вона в більшій або меншій обов'язковості граматичної моделі речення "підмет-присудок", яка спирається на двострижневий зміст логічного судження. В обох мовах елементарне речення складається з двох головних членів речення: підмета і присудка. Так само другорядні члени речення (додаток, обставина, означення) виділяються за однаковими критеріями, бо на цьому рівні членування речення ізоморфізми у синтаксисі обох мов ще переважають над аломорфізмами, тобто специфічними характеристиками і властивостями, які притаманні лише одній із мов, що виявляється на подальших етапах аналізу.
Der Nebel war gestiegen (A. Seghers). - Туман розвіявся (пер. П. Факторовича). Der Arzt hiel die H?nde unter das Wasser (A. Seghers). - Лікар тримав руки під струменем води (пер. П. Факторовича). Mein Vater war ein gelassener, fast harter Mensch (A. Seghers) - Мій батько був спокійний, трохи суворий чоловік (пер. П. Факторовича). Pl?tzlich aber durchfuhr ihn ein hei?er Schreck (B. Apitz) - Раптом його пройняв невимовний страх (пер. Н. Андріанової).
Синтаксична роль підмета і присудка
Вважається, що підмет і присудок - синтаксично незалежні члени речення. Якщо йдеться про їх відношення до другорядних членів речення, то це справді так, однак це твердження не можна поширювати на предикативну взаємодію підмета і присудка. Незважаючи на зовнішні, формальні показники синтаксичної автономії (передусім форма називного відмінка), підмет без свого синтаксичного протичлена предикативно недостатній і виконує лише номінативну функцію (називає певний факт, особу чи предмет). Повноправним компонентом предикативної моделі він стає лише в сполучення з присудком.
Залежність присудка від підмета більш очевидна, бо вона виявляється в зв'язку його граматичних формантів з відповідними категоріями підмета. З другого боку, численні еліптичні речення випущенням підмета свідчать про певну самостійність присудка в предикативному плані: Розплющую очі, аж коло мене босо вило стоїть (А. Тесленко).
Отже, можна говорити як про синтаксичну взаємозалежність обох головних членів речення, так і про їх певну синтаксичну автономність. Так само структурна необхідність їх у складі речення далеко не абсолютна, прикладом чого можуть бути еліптичні побудови з випущенням як підмета, так і присудка: "Пішла робота: так і полізли по нарах. Я й собі. Свиту з себе мерщій, кинув повз стінку, сів і сиджу. Осміхаюсь та позираю тільки, чи не підступа добродій який ... (А. Тесленко) - Die Arbeit war in vollem Gange, allekrochen auf die Pritschen. Ich auch. Schleunigst zog ich meinen Bauernkittel aus, schob ihn an die Wand und setzte mich. Ich schmunzelte und passte auf, dass sich ja kein Wohlt?ter herbeischliche (пер. Т.-Г. Штайн).
З наведеного прикладу видно, що ці синтаксичні особливості виявляються в укр. реченні більшою мірою. Нім. речення з огляду на більшу формалізацію своєї моделі
Loading...

 
 

Цікаве