WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія синтаксичних систем - Реферат

Типологія синтаксичних систем - Реферат

зв'язку, якого характеризують такі вазємопов'язані критерії: 1) об'єктний синтаксичний зв'язок; 2) управліня або прилягання; 3) валентність дієслова; 4) препозицієя або постпозицієя залежного дієслова стосовно стержневого.
Поєднання цих критеріїв, взятих у системі, утворює ту стійку сукупність ознак, яка може бути визначена як "тип об'єктного словосполучення, яка розглядається як одиниця зіставлення".
Оскільки будь-який тип є абстрагованим поняттям, яке реалізується у мовленні у вигляді певної кількості конкретних мовленнєвих величин, то ми можемо сформулювати визначення типу об'єктного словосполучення так
ОБ'ЄКТНЕ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ є двох- чи багаточленною моделлю, яка виконує номінативну функцію, організована на основі об'єктного зв'язку, є стійким сполученням певним чином виражених синтаксичних і валентних відношень і має певний порядок розміщення компонентів.
Для всіх типів об'єктних словосполучень стержневим компонентом є перехідне дієслово. У ролі залежних компонентів найчастіше вживаються іменники або особові і вказівні займенники, рідше - дієслова в одній із існуючих у конкретній мові безособових форм, а також прикметники і числівники. Валентність перехідного дієслова має також значення для виділення типів об'єктних словосполучень. У залежності від цього розрізняють прості об'єктні словосполучення, якщо дієслово одновалентне, і складні словосполучення, якщо дієслово дво- і більше валентне: читати книгу; почати працювати; їхати у Київ; дати другу книгу; вибрати кого неб.- головою; попросити студента повторити; заборонити хворому вставати і т.д. У складі простих об'єктних словосполучень виділяються такі типи:
І. Тип об'єктно-препозитивний з управлінням
До цього типу належать словосполучення нім. мови у яких ЗК виражений іменником, прикметником, займенником або числівником у формі одного з непрямих відмінків в обох мовах. СК - дієслово. У залежності від типу управління - прямого чи непрямого можна виділити:
1) підтип з прямим об'єктним керуванням: den Brief schreiben, das Buch lesen, den Freund anrufen, den Fehler machen і т.д.
2) підтип з непрямим об'єктним керуванням, який у свою чергу розпадається на:
а) невелику групу з об'єктом у родовому відмінку: der Erneuerung bed?rfen, sich dieses Ger?tes bedienen, sich des Autos bem?chtigen і т.д.
б) групу з об'єктом у давальному відмінку: dem Freund gratulieren, der Mutter helfen, dem Soldaten befehlen, ihm glauben і т.д.
В укр. мові цьому типу словосполучень здебільшого відповідає тип об'єктно-постпозитивний з управлінням, який розпадається на ті ж підтипи, саме:
1) підтип з прямим об'єктним керуванням: читати книгу, приймати делегацію, обладнати кімнату, дивитися телепередачу і т.д.
2) підтип з непрямим об'єктним керуванням, який розпадається на три підгрупи:
а) підгрупа з об'єктом у родовому відмінку; ЗК позначає предмет, який є об'єктом бажання чи частину предмета, на який поширюється дія: зичити добра, купити хліба, випити вина, наносити води і т.п.
б) підгрупа з об'єктом у давальному відмінку; ЗК виражає особу чи предмет, на які спрямована дія: наказувати солдату, рекомендувати знайомому, допомагати мамі, заздрити їй і т.д.
в) підгрупа з об'єктом в орудному відмінку; ЗК позначає предмет або спосіб, за допомогою якого відбувається дія, а також часовий чи просторовий відрізок: йти вулицею, писати ручкою, співати тенором, кивати головою, стукати кулаком, рубати сокирою, чекати годинами і т.п.
Що стосується словосполучень третьої підгрупи, то їм у нім. мові відповідають різні типи, напр., тип об'єктно прийменниковий з керуванням: йти вулицею - durch die Stra?e gehen; кивати головою - mit dem Kopf nicken; тип об'єктно - препозитивний з управлінням (співати басом - Ba? singen), тип об'єктно - препозитивний з приляганням (чекати годинами - stundenlang warten) та ін.
ІІ. Тип об'єктно постпозитивний з приляганням
У цьому типі словосполучень синтаксичний зв'язок не отримує ніякого морфологічного оформлення і виражається приляганням і твердим порядком слів розташування компонентів словосполучення. Стержневим компонентом тут служить одновалентне дієслово
4. Типологія членів речення.
У різних мовах члени речення як за своєю структурою, так і за своїм граматичним оформленням значно розрізняються між собою в різних мовах. Індоєвропейські мови за своєю типологією належать до мов номінативної будови, тобто до мов, у яких підмет має форму називного відмінка незалежно від того, чи виражений присудок перехідним чи неперехідним дієсловом. У цих мовах існує тільки узгодження підмета з присудком у числі й управління додатком з боку присудка. Однак в багатьох ідє. мовах, зокрема в укр., нім., франц., частково в англійській збереглися сліди так званої дативної конструкції, коли носій дії чи стану приймає форму давального відмінка, напр.: Mir ist kalt, warm, hei?. Ihr schwindelt, schaudert, ist angst und bange. - Мені подобається, здається. В англ. мові, напр., збереглися тільки окремі випадки вживання дативної конструкції, напр., замість звороту it pleases me почав вживатися i like it, тобто знову ж таки за типом речень номінативної будови.
В укр. мові існує своєрідний тип речень: Його вбило блискавкою, мене поранило кулею. У цих реченнях носій дії при перехідному дієслові приймає форму орудного відмінка. Присудок же має форму минулого часу середнього роду.
Для укр., як і для нім. мови характерний, здебільшого, однокомпонетний підмет. Це підмет, який виражений, як правило, одним словом, причому особливості вживання такого підмета як в українській, так і в німецькій мовах в основному збігаються.
До типу однокомпонентного присудка належать присудки, виражені особовою формою дієслова. При цьому і в укр. і в нім. мовах присудок завжди узгоджується з підметом у роді, числі і відмінку.
До типу двокомпонентного присудка в обох мовах належать присудки, які складаються з двох обов'язкових компонентів. В залежності від складу компонентів, цей тип, у свою чергу, розділяється на два підтипи: 1) підтип, де присудок складається із дієслова-зв'язки і іменної частини (тобто складений іменний присудок); 2) підтип, де присудок складається із особової форми дієслова з інфінітивом, що прилягає до нього.
6. Типологія речення.
В історії типологічних досліджень типологія речення посідає після вивчення морфологічних типів чи не найважливіше місце.
Дослідження типології речення пов'язано передусім з іменем академіка І. І. Мєщанінова, першого вченого, який звернув увагу на цей розділ мови і який залучив до дослідження величезний пласт матеріалу різноманітних за своєю типологією мов на території колишнього Радянського Союзу.
Граматична основа, або як її ще називають корелятивнапара "підмет - присудок" як у нім. так і в укр. мові є конструктивною віссю речення. Отже, бінарність, двоскладність можна вважати структурною властивістю речення в обох мовах.
Спільним для укр. та нім. речення є те, що дієслівний присудок як один з членів граматичної основи (предикативного бінома S - P )
Loading...

 
 

Цікаве