WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія синтаксичних систем - Реферат

Типологія синтаксичних систем - Реферат

іншого, несуть у собі такі ознаки, котрі дають можливість визначити типологічні характеристики мови на рівні словосполучення.
Це добре видно з таких прикладів. Як відомо, і в укр. і внім. мовах добре розвинута система словозмінювання, зокрема із узгодженням прикметника перед імеником у роді числі й відмінку. Таким чином, узгодження як особливий тип синтаксичного зв'язку є одним із ознак словосполучення (СЛ-НЯ), одним із критеріїв віднесення його до того чи іншого типу СЛ-НЬ в обох мовах.
Інший приклад. У сучасній українській мові існує граматична категорія виду - доконаного і недоконаного, який має своє системне морфологічне вираження, напр., казати - сказати, читати - прочитати, відповідати - відповісти і т.д. У німецькій мові таке протиставлення відсутнє, бо відсутня відповідна граматична категорія, а, отже, воно не може служити типологічною характеристикою цієї мови.
Для визначення поняття "тип словосполучення" важливе значення мають ті прийоми передачі синтакичних зв'язків, які використовуються у конкретній мові. Так, напр., у нім. мові узгодження поширене дуже сильно, а в українській мові воно вживається також дуже часто, однак частотність його нижча і воно не може служити ознакою, яка повною мірою характеризуватиме структуру словосполучень в укр. мові.
Для характеристики поняття "тип словосполучення" необхідно врахувати також і критерій способу вираження синтаксичних відношень у двочлені.
Як уже згадувалося вище, будь-який двочлен, побудований на основі підрядного зв'язку, складається з двох частин, тобто із основного, або стержневого слова чи ядра і залежного слова. Як показують дані різних мов, залежне слово (чи залежний компонент) може передувати стержневому слову, тобто знаходитися у препозиції, або ж іти за ним, тобто знаходитися у постпозиції. Значення порядку слів при цьому є надзвичайно великим. Якщо ми маємо, напр., в українській мові положення прикметника перед іменником, то виникає атрибутивне словосполучення: дерев'яний стіл, червоне яблуко. Те ж саме ми матимемо і в німецькій мові.
Якщо ж прикметник знаходиться після іменника, тобто у постпозиції, то виникає іменне речення, або речення зі складеним іменнним присудком, де прикметник виконуватиме роль предикатива, тобто іменної частини цього присудка, причому така тенденція буде спостерігатися як в українській, так і в німецькій мовах: цікава книга - книга цікава; interessantes Buch - Das Buch ist interessant.
Важливу роль відіграє також порядок слідування компонентів словосполучення. Це тим більш сутєво, якщо положення залежного компонента має постійний характер, як, напр.. в англ. мові, де залежний компонент завжди передує стержневому. Тому також і цей критерій потрібно включити у число обов'язкових при визначенні поняття "тип словосполучення як одиниця зіставлення".
Таким чином, словосполучення, утворене за допомогою підрядного зв'язку, може бути охарактеризоване такими ознаками, взятими в їх взаємозв'язку: 1) характером синтаксичних відносин - атрибутивні, об'єктні, обставинні; 2) способом вираження синтаксичних відносин - узгодження, керування, прилягання; 3) положенням залежного слово стосовно стержневого - у препозиції і в постпозиції.
Системне поєднання цих критеріїв між собою утворює ту стійку сукупність ознак, котра може бути покладена в основу визначення "тип СЛ-НЯ як одиниця зіставлення".
Поняття "тип", яке розглядається стосовно будь-яких явищ, у тому числі й СЛ-НЬ, є певним узагальненим поняттям про особливості даної групи фактів, явищ і т.д. Стосовно СЛ-НЬ можна говорити також про тип СЛ-НЬ як про узагальнене уявлення про особливості структури відповідних СЛ-НЬ, причому всі загальні ознаки окремого СЛ-НЯ знаходять своє вираження у його типі.
Це дає можливість сформулювати наше розуміння типу СЛ-НЯ як певної дво-, рідше тричленної моделі, яка має номінативну функцію, є організованою на основі підрядного зв'язку зі стійким поєднанням синтаксичних відношень, виражених мевним способом і з постійним розміщенням компонентів.
3. Типологія словосполучення.
Як випливає із типів синтаксичного зв'язку та синтаксичних відношень обох мовах виділяються атрибутивні та об'єктні словосполучення, як і у свою чергу підрозділяють на дрібніші типи й підтипи.
Атрибутивне словосполучення є дво-, рідше тричленом, у якого обидва його компоненти - стержневий та залежний - з'єднані за допомогою синтаксичного атрибутивного зв'язку. Способи та прийоми вираження синтаксичних зв'язків, входячи як складова частина у структуру даної мови, завжди несуть у собі ознаки, котрі дають можливість визначити типологічні характеристики мови на рівні словосполучення. Все це дає змогу встановити такі типи атрибутивних словосполучень у зіставлюваних.мовах:
1 Тип: атрибутивно-препозитивний з узгодженням:
Залежний елемент у препозиції до основного уподібнюється йому за вираженням граматичних значень на основі узгодження, причому узгодження здійснюється як за декількома, так і однією граматичною категорією. Оскільки наявність граматичних категорій є одним із критеріїв типологічної характеристики мови, то узгодження за граматичними категоріями може бути покладене в основу визначення підтипів, на які розпадається даний тип. У названому типі поділу на підтипи немає, оскільки узгодження відбувається за всіма категоріями: роді, числі й відмінку, напр.: новий стіл- der neue Tisch, молодий чоловік - ein junger Mann, мій друг - mein Freund, його зошит - sein Heft, перший день - der erste Tag, другий раз - das Mal.
2 Тип: атрибутивно-препозитивний з управлінням
У цьому типі синтаксичний зв'язок морфологічно оформляється через відмінкові морфеми (закінчення). Стержневим компонентом служить іменник. Залежний компонент, як правило, теж є іменником у формі родового відмінку.
3в. Типи об'єктних словосполучень
Як уже згадувалося, і в українській, і в нім. мовах існують також об'єктні словосполучення, які являють собою дво- або тричлен, у якого обидва компоненти, стержневий та залежний, з'єднані за допомогою підрядного об'єктного зв'язку. Об'єктні відносини виражаються через низку конкретних прийомів, зокрема: 1) відмінкове прийменникове чи безприйменникове керування; 2) прилягання; 3) валентність дієслова - одно чи двовалентність; 4) позиція залежного дієслова стосовно стержневого - препозиція чи постпозиція.
Для об'єктних словосполучень особливе значення має валентність дієслова, тобто його здатність вступати у сполучення з іншими словами в реченні. У сучасному мовознавстві встановлені такі види валентності:
1) суб'єктна валентність, якщо мається на увазі здатність дієслова сполучатися з підметом речення;
2) об'єктна валентність, під якою розуміється здатність дієслова сполучатися з одним, двома чи кількома об'єктами;
3) предикативна валентність, яка означає здатність СК сполучатися з іншимдієсловом і разом з ним утворювати складений присудок, та деякі інші види валентності.
На основі валентності ми можемо визначити об'єктне словосполучення як дво- або тричлен, утворений за типом підрядного
Loading...

 
 

Цікаве