WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія синтаксичних систем - Реферат

Типологія синтаксичних систем - Реферат

підкреслити процесуальний зміст повідомлення.
На укр. мову безособовий пасив може перекладатися неозначено-особовими конструкціями чи інфінітивними реченнями: Mir wurde heute geholfen - Мені сьогодні допомогли. Kinder! Jetzt wird geschlafen und nicht gesprochen! - Діти! Зараз спати, а не говорити!
Вживанішими відповідниками слід назвати двочленне особове речення, де підмет випливає з присудка або контексту: Bei Leni wurde verbunden, gewaschen, gegessen, getrunken, geschlafen, geheilt - Лені йому перев'яже руку, він помиється, поїсть, виспиться, підлікується.
Характерно, що пасивна форма присудка в укр. відповідниках передається активом. У цьому плані безособовий пасив співвідноситься також з неозначено-особовими реченнями man. Напр., речення ihm wurde viel Geld geliehen i man lieh ihm viel Geld виступають як цілком еквівалентні форми, отже, комунікативно вони тотожні. У стилістичному плані можна встановити певну різницю: безособово-пасивні конструкції експресивно повнозначніші, бо ділять речення на два сегменти з домінуючим наголосом на останньому з них - незмінній дієслівній формі. Щодо цього безособовий пасив більше відповідає загальній тенденції німецького речення до двочленного вираження.
Підкреслене наголошення дії, що відводить на задній план як об'єкт, так і спричинювача, генератора дії, характерне для всіх типів речень з безособовим пасивом як у нім., так і в укр. мовах і зустрічається у різних мовних жанрах - починаючи від діалогу (меншою мірою) і закінчуючи діловою прозою, де засоби мовного вираження категорій безособовості й пасивності мають багато спільного.
Провівши зіставлення типових одночленних моделей нім. і укр. речення можна помітити, що цей структурний тип має в укр. мові ширший діапазон вживання і більшу структурну різноманітність. У реченнях розглянутої схеми є також якісні відмінності. Це, зокрема, багатша палітра модальних відтінків укр. безособового речення. Модальний зміст може бути виражений як граматично - характером сполучення присудка з додатком, так і лексично - безособово - предикативними словами треба, слід, можна тощо.
Не завжди можна провести і суто структурні паралелі в обох мовах. Укр. односкладним реченням дуже рідко відповідає така ж структура в нім. мові і навпаки. Здебільшого безособовому односкладному реченню укр. речення відповідає стандартна двоскладна модель "підмет-присудок" нім. речення, де підметом виступає додаток укр. відповідника, виражений давальним відмінком, або підмет встановлюється з контексту: Мені потрібно піти до лікаря - Ich muss zum Arzt gehen. Досить часто цей тип речення передається на нім. мову неозначено-особовим реченням з формальним підметом man, напр.: Da braucht man blo? zu fragen - Потрібно лише запитати.
Специфічно українськими (і взагалі слов'янськими) є також безособові односкладні речення, в яких агент виступає в орудному відмінку (як правило, при позначенні стихійних явищ): Весняною водою залило всі луги. Градом побито значні посівні площі.
Бінарною моделлю передаються на нім. мову також укр. безособові односкладні речення із запереченням при присудкові, вираженому дієсловом буття (у формі нема: Нема за що жити, нема про що говорити) і т.д.).
При зіставленні розглянутих типів речень вбачається також певна залежність між поширеністю безособових речень і вживанням пасивних дієслівних конструкцій. Досить порівняти меншу поширеність пасивних дієслівних форм в укр. мові та більшу порівняно з нім. мовою різноманітність засобів вираження безособовості. Вимальовується певний тип співвідношення категорій безособовості і пасивності - обернено-пропорційна залежність.
Узагальнюючи розглянутий матеріал, можна помітити, що найважливіша одиниця синтаксичного аналізу - речення при всій різноманітності свого структурного вираження в обох мовах виявляє ряд аналогічних характеристик.
Перша з них - це бінарна схема елементарного речення в обох мовах. У процесі синтаксичного членування переважна більшість розглянутих речень може бути зведена до мінімального, а саме до двох, числа своїх конституентів, тобто підмет і присудок складають структурний мінімум речення; інші його конституенти лише деталізують, доповнюють первісну двочленну схему.
У плані зіставлення виявилася більша структурна обов'язковість її головних членів у німецьких зразках, що дало змогу зробити висновок про більшу формалізованість синтаксичної схеми німецького речення порівняно з українським. Останнє менш зв'язано з двоскладним прототипом "підмет-присудок" і тому виявляє більший діапазон структурних видозмін.
Синтаксична варіативність укр. речення виявляється насамперед у більших можливостях випущення як його другорядних, так і (що особливо важливо) головних членів. Еліптичні варіанти урізноманітнюють основну модель речення, крім того, вони є важливим стилістичним засобом мовної економії. Синтаксична варіативність укр. речення на фоні стандартної схеми його німецького відповідника виявляється також у морфологічному вираженні корелятивної пари "підмет-присудок". Укр. речення володіє набагато більшими можливостями оформлення категорії предикативності.
Як спеціальний структурний тип виглядають у порівняльному плані формально - двоскладні речення з підметом man та es. Існує широка гама функцій цієї моделі в нім. мові, а також специфіка її вживання на фоні укр. неозначено - та узагальнено - особових конструкцій. Функціональній різноманітності формально - двочленного типу в німецькій мові відповідає така ж значна питома вага одночленної моделі в укр. мові. Багатство синтаксичних варіантів одночленних речень, неоднорідність їх з погляду функціонального значення і значна поширеність серед інших синтаксичних побудов характерні для всіх слов'янських мов.
При аналізі наведеного вище матеріалу неодноразово констатувалася відсутність прямих паралелей у структурному оформленні розглянутих типів речень. Так при передачі німецької формально - двоскладної моделі використовувалась як одночленна конструкція без морфологічно вираженого підмета так і двочленна конструкція з підметом, виведеним з контексту, отже, тут представлені три структурно відмінні типи. При цьому слід відмітити такуособливість укр. речення: відсутність реального підмета тут передається безособовою односкладною структурою. Безособове речення в односкладній формі - явище взагалі типовіше для укр. мови.
У цілому констатуємо на фоні спільних типологічних характеристик синтаксичної будови обох мов також специфічність деяких типів речення, окремі особливості їхнього категоріального змісту та структури, а також сфер вживання у різних стилях і жанрах.
Важливим висновком типологічного порядку є також характерні способи вираження вербальності німецького присудка та більша формалізованість двоскладної структури речення у нім. мові. Зате синтаксис укр. мови передбачає більшу варіантність структурних типів речення, як і значну різноманітність внутрішньої побудови самого речення.
Loading...

 
 

Цікаве