WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія синтаксичних систем - Реферат

Типологія синтаксичних систем - Реферат

агент оформлений родовим відмінком, а присудок вжитий у заперечній формі, напр., У мене цієї книжки немає. Її не було зборах. Аналогічної конструкції у нім. мові немає. Агенс у цих випадках оформляється називним відмінком, а присудок - дієсловами sein чи haben: Ich habe dieses Buch nicht. Sie war in der Versammlung nicht.
В укр. мові одночленна модель більш поширена і її структурні варіанти багатші. Як правило, присудок у них виражений або дієсловом з афіксом -ся (особливо при наявності додатка в давальному відмінку): лежиться, працюється, пишеться, сидиться, але розвидняється, або безособовим дієсловом без афікса -ся (світає, вечоріє, сутеніє): Дивлюсь, аж світає ... (Т.Г. Шевченко).
За частотою вживання переважають речення з особовим дієсловом, вжитим у безособовому значенні. Ці речення "найбільш поширені в сучасній мові і порівняно із суто безособовими реченнями помітно багатші змістом, функціями і структурними формами головного члена", напр., Мене це дуже схвилювало. Його за душу щипало. Йому добряче перепало. Зашипіло, зашуміло і зірвалось у небо.
Значну частину односкладних речень безособові з категорією стану як головним компонентом, вираженим предикативним прислівником боляче, важливо, приємно, скромно, страшно, радісно, сумно, холодно, чи предикативними словами можна, потрібно, нема тощо, напр., Мені було так важко у цьому житті. Нема на тебе ради. Вчора було дуже тепло. Переказам не було кінця.
Інфінітивні речення
Як випливає зі сказаного вище, німецьке речення, за невеликими винятками, включає як свій обов'язковий елемент verbum finitum - особову форму дієслова. Укр. присудок поряд із типовим варіантом - особовою формою дієслова (або сполученнями з її участю) допускає також інфінітив дієслова як єдиний конституент присудкової групи речення. Такі побудови збільшують діапазон конструкцій односкладного типу. Деякі з них, переважно імперативного або афористичного змісту, мають свої структурні відповідники у нім. мові, напр., Schellen oder klopfen? - Подзвонити чи постукати? Durchhalten! Durchhalten! - Витримати до кінця, витримати!
Агенс в інфінітивних реченнях імплікується контекстом або ж виражений експліцитно (непрямо) членом речення іменної природи у давальному (т.зв. "давальний суб'єкта") чи орудному відмінках: Нема з ким порадитись. Мені до цього не звикати.
Односкладність такого типу в німецькій мові не засвідчена. Отже, укр.. мова виявляє багатший діапазон односкладних речень, особливо якщо врахувати, що, крім наказового чи розповідного, інфінітивного оформлення може набувати також питальне речення: Для чого це робити? Про що тут говорити?
Питальні речення інфінітивної форми у нім. мові також можливі, але, по-перше, абсолютна частотність їх вживання там набагато менша, і, по-друге, варіанти інфінітивного оформлення цього типу в нім. мові обмеженіші.
Наведені вище речення формальної односкладності передаються на нім. мову із залученням підмета, розкриттям підмета особовою формою дієслова і нерідко додаванням до складу присудка модального дієслова. Останнє зумовлено тим, що в укр. реченні внутрішня модальність нерідко висловлена імпліцитно - самим характером сполучення іменного компонента з інфінітивом, напр., Читати? - Soll ich lesen? Мені цього не осилити - Ich kann es nicht ?berwinden. Навіщо тобі туди йти? - Wozu brauchst du dorthin zu gehen?
Що стосується інфінітивних зворотів, то їх можливості у нім. мові набагато менші. Вони не завжди відповідають інфінітивним конструкціям укр. мови і замінюються у таких випадках на структурні одиниці іншого складу, напр., на підрядні речення або дієприслівні звороти. Це стосується передусім інфінітивного звороту ohne + zu + Infinitiv: Ohne ihn weiter zu h?ren, ging er weg.
Якщо інфінітивні речення нім. мови в модальному плані стереотипні і виражають, як правило, спонукання, то укр. інфінітивні речення виявляють багатшу модальну палітру. За змістом вони виражають здебільшого бажання, напр., Поїхати б зараз на море. На дуже сильно кортіло запитати про це; необхідність: Цього йому не уникнути, потрібно їхати; вагання: Якщо цього не вийде, тоді що? Сказати чи не сказати? - питання, яке вже давно не давало йому спокою; сумнів: Невже туди варто ходити? Невже без цього не обійтися? Наказ: Сісти! Встати! Замовчати! Пораду: Краще розповісти про це. На цьому варто зупинитися.
Окремий різновид цього типу речень включає частку би (б), завдяки чому категоричність змісту дещо пом'якшується.
В інфінітивному реченні присудок представлений у непредикативній формі. Певною мірою співвідносним йому слід вважати німецьке речення з дієприкметником ІІ, який, як відомо, також є непредикативною формою дієслова, напр.: Aufgestanden! - Встати! Angetreten! - Шикуйсь! Stilgestanden! - Струнко і т.д.
Номінативні речення
Окремі відмінності структурного і функціонального плану простежуються і в тому різновиді одночленного речення, який і обох мовах розглядається як "номінативне речення". Це структурний тип, основною функцією якого є, як це випливає із самого позначення, називання якогось явища, предмета, особи і т.д. Найкраще таку функцію здатний виконувати називний відмінок, тому саме у називному відмінку стоїть головний член номінативного речення, чи його еквівалент: Quatsch! - Дурниці! Geduld, Geduld! - Терпіння! Вечір, ліс, тиша.
Як бачимо, це речення обмеженої інформативності, які здебільшого вводять читача в обставини розповіді і самі пояснюються всім дальшим ходом подій. Таким чином, при всій своїй структурній автономності вони тяжіють до тексту, який іде за ними. Засобом предикації у таких реченнях є специфічна інтонація - номінативна, номінативно-вказівна, номінативно-оклична та ін.
Характерним для моделі цього речення є його явне відхилення від бінарного стандарту S - P. У плані перекладу знаходимо також певні відмінності. Так, укр. номінативні речення можуть передаватися німецькими формально-двоскладними безособовими конструкціями: Протяг - Es zieht. Дзвінок - Es klingelt і т.д. Такі ж речення як Regen, Donner, Blitz є нетиповими.
Помічається також зворотна тенденція: нім. номінативні речення знаходять в укр. мові вербалізований еквівалент, напр., Entschuldigung! - Вибачте! Hilfe - Допоможіть! (Рятуйте!)
Таким чином,номінативні речення - єдиний структурний тип у нім. мові, де вербальність присудка виражена слабше, ніж в укр. мові.
Речення з безособовим пасивом
Односкладною структурою слід визнати і т.зв. безособовий пасив. Щоправда при ньому факультативно можливий також формальний підмет es, але типови варіантом є саме безпідметова структура.
Пасивною така конструкція є лише за формою (werden + Partizip II); що ж до категоріального значення пасива (вираження дії, спрямованої на підмет), то тут воно не виражається: Im Unterricht wird flei?ig gearbeitet.
Немає ця форма і дієслівної парадигми, без чого її не можна визнати окремим підвидом пасиву. Скоріше тут можна говорити про особливу модель безособового речення. Відсутність формально вираженого підмета при цій конституції дає можливість
Loading...

 
 

Цікаве