WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія синтаксичних систем - Реферат

Типологія синтаксичних систем - Реферат


Реферат на тему:
Типологія синтаксичних систем
ПЛАН
1. Поняття синтаксичного рівня.
2. Типи й види синтаксичного зв'язку й синтаксичних відношень. Основні критерії виділення типів словосполучень.
3. Типологія словосполучень:
а) загальні положення
б) типи атрибутивних словосполучень у зіставлюваних мовах;
в) типи об'єктних словосполучень у зіставлюваних мовах.
4. Типологія членів речення.
5. Типологічні характеристики порядку слів у реченні в зіставлюваних мовах.
6. Типологія речення у зіставлюваних мовах:
а) загальна типологічна характеристика німецького й українського речення;
б) загальна типологічна характеристика двоскладних та формально-двоскладних речень;
в) типологічна характеристика неозначено-особових речень у зіставлюваних мовах;
г) безособові речення;
д) односкладні речення;
е) інфінітивні речення;
є) номінативні речення;
ж) речення з безособовим пасивом.
1. Поняття синтаксичного рівня.
Синтаксис мови є таким рівнем, який оперує зі складнішими, ніж слово одиницями. Він, як і будь-який інший рівень мови, володіє своїм власним складом одиниць, а саме словосполученням і реченням.
СИНТАКСИС - це розділ мовознавства, що вивчає словосполучення і речення як одиниці мовлення.
РЕЧЕННЯ - це висловлення, що містить предикативну синтагму, передає відносно завершену інформацію і характеризується відповідною інтонацією.
ПРЕДИКАЦІЯ - 1) позначення певних властивостей і дій предмета, віднесення даного мовного змісту до певного часу і способу, напр.: Студент читає книжку (позначення дії, яку виконує студент, є предикацією);
2) в теорії мовленнєвих актів ПРЕДИКАЦІЯ- це частина пропозиціонального акту.
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ - це синтаксична конструкція, що утворюється поєднанням двох чи більше повнозначних слів основі певного синтаксичного зв'язку, які виконують номінативну функцію, напр.: старанний школяр - der flei?ige Sch?ler, писати лист - einen Brief schreiben, вчитися в університеті - an der Universit?t studieren, і т.д.
СЛОВО - це основна одиниця лексичного рівня мови, що характеризується цільнооформленістю, довільністю та ідіоматичністю.
І слово, і словосполучення виконують одну і ту ж функцію: вони називають предмет, явище, дію, процес. Але, на відміну від слова, яке є цільнооформленою одиницею лексичного рівня мови, словосполучення складається щонайменше з двох, а нерідко й більше повнозначних слів, причому кожне з них може отримати розширення за існуючими у даній мові законами, напр., ein interessanter Roman - ein sehr interessanter neuer Kriminalroman.
На відміну від слова і словосполучення, які виконують номінативну функцію, речення виражає судження, спонукання або запитання. Граматичну основу речення складає, на відміну від словосполучення, ПРЕДИКАТИВНІСТЬ, тобто вираження за допомогою мовних засобів відношення змісту висловлення до дійсності. Речення може складатися як з одного, так і з декількох повнозначних слів, напр., Кажи! Що це? Вже третій день іде сніг і т.д.
2. Типи і види синтаксичного зв'язку й синтаксичних відношень. Основні критерії виділення типів словосполучень.
Словосполучення у кожній мові будуються за певними, характерними для даної мови моделями, які є узагальненими величинами, що наповнюються у мовленні різноманітним лексичним матеріалом, який надає певному словосполученню конкретного характеру.
Завданням типологічного вивчення словосполучень в українській та німецькій мовах є дослідження і встановлення аломорфних та ізоморфних рис на рівні словосполучень і, тим самим, виявлення їх основних типів.
Як випливає зі сказаного вище визначення словосполучення одним із його основних ознак є синтаксичний зв'язок, який з'єднує компоненти словосполучення. Якщо компоненти словосполучення перебувають у рівних відносинах один щодо одного, що може бути перевірено їх простою перестановкою без зміни чи якої-небудь шкоди для його змісту, то мова йде про сурядний синтаксичний зв'язок: die Eltern und die Kinder; du oder ich і т.д.
Якщо ж компоненти словосполучення перебувають у рівних відносинах один щодо одного, тобто якщо один компонент підлеглий або залежний від іншого, то мова йде про підрядний синтаксичний зв'язок. У таких словосполученнях перестановка складових частин може призвести до суттєвої зміни форми, а часом і змісту в цілому, напр., цікава книга - книга цікава. У першому випадку ми маємо словосполучення, а в другому, фактично, речення.
Особливим видом зв'язку є предикативний, який взагалі характеризує собою відношення між підметом і присудком, а, отже, безпосередньо пов'язаний з реченням.
Однак в обох мовах існують також і словосполучення, у яких підлеглий компонент несе особливу функцію: він надає предмету певну ознаку, яка розглядається не як постійна, а лише як тимчасова, така, що виникає підчас здійснення дії, яку позначає присудок речення. Такий синтаксичний зв'язок називають предикативним, напр., Er lief aufgeregt hin und her. Sie liest aufmerksam ein Buch. Wir singen freudig ein Lied. Синтаксичний зв'язок, який з'єднує компоненти словосполучення lief aufgeregt, liest aufmerksam, singen freudig ілюструє предикативний зв'язок у словосполученні.
Коли ми говоримо про тип того чи іншого мовного явища, то ми в першу чергу маємо на увазі певну досить конкретну суму постійних і стійких ознак, які характеризують це явище і, певною мірою, обумовлюють одна одну.
Для того щоб дати правильне визначення поняття "тип словосполучення як одиниця зіставлення", потрібно ґрунтуватися, передусім, на ознаках і властивостях, притаманних словосполученню як особливій синтаксичній одиниці, яка існує в різних мовах. Тільки тоді дефініція потрібного нам поняття, його обсяг і межі будуть адекватними і достатньо універсальними.
Як уже згадувалося вище, однією з основних ознак словосполучення, зокрема підрядного двочлена, тобто словосполучення, яке складається з двох повнозначних слів, слід вважати ті синтаксичні відношення, які виявляються між компонентами двочлена. Це можуть бути предикативні, атрибутивні, об'єктні та обставинні відношення. Ці відношення отримують своє матеріальне вираження у вигляді різних конкретних прийомів, з допомогою яких передаються синтаксичні зв'язки. Це такі прийоми:
УЗГОДЖЕННЯ - такий тип зв'язку в синтагмі, при якому в обох членів синтагми проявляються однакові граматичні значення, напр., нова хата - жін. рід., наз. відм., однина.
ПРИЛЯГАННЯ - спосіб зв'язку у синтагмі, при якому її члени пов'язані лише за змістом, але не синтаксично, причому залежний компонент незмінний, напр., говорити голосно, писати швидко.
КЕРУВАННЯ - вид зв'язку між членами словосполучення (чи речення), коли одні граматичні значення головного слова викликають певні інші граматичні значення залежного слова, напр. бачу - хлопця (знахідний відмінок вимагається перехідним словом).
Способи вираження синтаксичнихзв'язків, входячи як складова частина у структуру даної мови, відображають, з одного боку, її типологію, а з
Loading...

 
 

Цікаве