WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія лексичних систем - Реферат

Типологія лексичних систем - Реферат

з граматикою, так і з лексикою. Не можна заперечувати ні його безпосереднього зв'язку зі структурою і семантикою слова, ні того, що воно співвідносно з граматичними категоріями і парадигмами
ПАРАДИГМА - сукупність мовних елементів (напр., форм слова), пов'язаних системними відношеннями (напр., парадигма закінчень).
частин мови, а також із синтаксисом, оскільки складові частини основи слова сполучаються одна з одною відповідно до правил, які частково подібні до закономірностей сполучення слів у реченні. Проте виявляючи зв'язок і з лексикою і з граматикою, словотворення має свої, тільки йому властиві риси. Узагальнені й абстраговані закони словотворення відрізняються від граматичних закономірностей як кількісно, так і якісно. Граматичні закономірності більш абстрактні й узагальнюють відношення між предметами і явищами дійсності. Словотворчі категорії мають широкий лексико-семантичний зміст, напр., абстрактних назв (у нім. мові, напр., вони виражаються суфіксами іменників -heit, -keit, -schaft, в укр. -ств, -ість), зменшеності і здрібнілості (суфікси іменників -chen, -lein, -очок, -ечок), напрямку (прислівниковий суфікс -w?rts). Число словотворчих засобів значно перевищує число граматичних засобів, а їх багатозначність і синонімія відрізняються більшою складністю і розгалуженістю. Словотворення узагальнює низку лексичних явищ, створює певні лексичні системи і водночас вносить в лексику своєрідну індивідуалізацію значень
3. Типологія словотвірних систем.
Дослідження на матеріалі відомих мов дають підстави стверджувати, що словотворення є універсальною властивістю мов. Воно є однією з головних причин змін словникового складу кожної мови. У будь-якій мові одні слова перестають вживатися, інші з'являються і поповнюють словниковий склад мови. відмітною рисою будь - якої мови є її здатність чутливо реагувати на найменші зміни в суспільному, культурному й повсякденному житті її носіїв. Поповнення словникового складу мови відбувається різними шляхами: за рахунок створення нових слів від уже існуючих, за рахунок розширення семантичної структури вже існуючих лексичних одиниць та утворення омонімів, а також за рахунок запозичення нових слів з інших мов чи діалектів тієї ж мови. Звідси випливає, що питома вага словотворення як джерела наповнення лексичного складу у різних мовах неоднакова. Так, якщо в російській мові, укр. і нім. мовах словотворення більш продуктивне, ніж полісемія й омонімія, то в англійській і французькій мовах продуктивнішим є семантичний шлях.
Нові слова у мові створюються за певними моделями - типами, які склалися у мові: за допомогою продуктивних словотвірних морфем, афіксів, за допомогою словоскладання, коли об'єднуються в одне ціле дві і більше основи, чи за допомогою безафіксного словотвору. Кожний із цих способів має свою типологію, яка залежить від загальної типологічної характеристики мови.
Структура слова також тісно пов'язана зі словотворенням. Якщо слова у мові одноморфемні за своєю початковою формою, то у такій мові продуктивним є без афіксальне словотворення, як це характерно, напр., для англійської мови. Якщо ж структура слова двоморфемна, то у таких мовах переважають афіксальні способи словотворення. Прикладом таких мов якраз є укр. та нім., тобто мови флективного типу. Це означає, що питома вага словотворчих типів і продуктивність способів словотворення в різних мовах, у тому числі й у порівнюваних, є неоднаковою. В укр. мові, напр., найпоширенішим способом є суфіксація, у нім. - словоскладання, ступінь інтенсивності дії якого значно вищий, ніж в укр.. мові. Пояснюється це тим, що в нім. мові ширше, ніж в укр., представлені аналітичні риси, тобто типологічною будовою даних мов. Таким чином, типологія словотворення тісно пов'язана із загальною типологічною характеристикою мови й залежить від неї. Звертають на себе увагу також своєрідність структурної побудови окремих словотворчих типів, особливості взаємодії лексичних і граматичних факторів у процесі творення нових слів.
В основу типологічного зіставлення німецького й українського словотворення можна покласти кілька його ознак: загальну або конкретну (тобто формально-структурну) словотворчу модель, наявність і вид мотивації, зв'язок з опорним словом або словосполученням, належність до частини мови, загальну семантичну модель (семантичні відношення між компонентами слова). При цьому побудова словотворчих типів залежатиме, як зазначалося, також від мови. Для порівняльно-типологічного опису словотворення доцільно взяти за основу загальну словотворчу модель (тобто формально-структурні ознаки) або загальну словотворчу структуру (префіксацію, суфіксацію та ін.) у сполученні з загальною семантичною ознакою (мотивацією, загальною семантикою). Побудовані за цим принципом словотворчі типи можна було б вважати елементами мови - еталону.
Нижче зупинимося на описі головним чином тих словотворчих типів, в яких найбільш експліцитно виявляється взаємодія лексичного і граматичного рівнів нім. і укр. мов.
4. Словоскладання і типи складних слів у зіставлюваних мовах
Поєднанням у складному слові словотворчої і синтаксичної функцій пояснюється безмежність можливих комбінацій основ у складному слові. У цьому полягає причина широко розвитку і продуктивності цього типу словотвору у нім. мові. Вивчення структури складного слова у зіставному плані допомагає виявити існуючі в мові словотворчі моделі, виявити їх продуктивність і відмітити тенденції їх подальшого розвитку.
Відомі два способи виникнення складних слів у нім. мові. Перший із них характеризується синтаксичним поєднанням спочатку самостійних елементів. Однак не всяке словосполучення може служити базою для утворення складного слова. Для цього необхідно, щоб обидва члени словосполучення виражали одне поняття і один із них вживався в узагальненому значенні: Schreibtisch, Kleiderschrank. Другий спосіб виникнення складних слів - це утворення за аналогією, причому він є продуктивним і сьогодні: модель може бути старою, а її наповнення - новим.
Можна стверджувати, що нім. мова надзвичайно багата складними словами. Так, на перших 10 сторінках роману Л.М.Толстого "Анна Кареніна" зустрілось три складних слова, а у нім. перекладі - 77 випадків. Це пояснюється тим, що німецьке словоскладання відрізняється широким діапазоном своєї дії, тобто торкається різноманітних частин мови. Відомо, напр., що словоскладання представлено у нім. мовіне лише в іменах, але й у системі дієслова. Для нім. мови характерні складні утворення - зсуви типу achtgeben, kundgeben, wachbleiben, fernhalten, hochachten і т.п. В укр. мові їм відповідатимуть або словосполучення, або похідні дієслова (звертати на що-неб. увагу, оповіщати, оголошувати, не спати, віддаляти, усувати, дуже шанувати). Нім. складне слово відрізняється також великою різноманітністю основ, які можуть посідати перше місце у складному слові. Це: іменники, прикметники, прислівники, числівники, дієслова. В укр. мові немає складних слів з першим компонентом - дієслівною основою, напр., Fahrbahn - проїзна частина, Liegestuhl - шезлонг, Backofen - духовка, Gehweg - пішохідна доріжка, тротуар.
З особливостей словотвору випливають основні типи складних слів, які функціонують у зіставлюваних мовах. Сюди належать
1) Тип детермінативних
Loading...

 
 

Цікаве