WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія лексичних систем - Реферат

Типологія лексичних систем - Реферат

передаються в основному поза словом, а слова складаються з чистих коренів.
Розглянуті вище властивості послужили основним критерієм створення однієї з перших типологічних класифікацій, як її назвав Август Шлейхер, морфологічної класифікації мов, заснованій не на генетичній спорідненості, а на спільності властивостей слова. Ця класифікація з деякими доповненнями та уточненнями протягом 19 ст. і була замінена класифікацією, в якій крім типологічних властивостей слова були враховані ознаки й властивості, які належать до інших рівнів мови.
Проте слово як основна одиниця мови і як одиниця словникового складу мови продовжує зберігати своє значення у типологічній характеристиці мови, але не як основний і єдиний покажчик її типології, а як один з її основних компонентів.
Як уже відзначалося вище, слово складається в чисто структурному плані з кореневої морфеми і афіксальних морфем, які, в залежності від своїх функцій, поділяються на морфеми словозмінювальні й словотвірні. Словозмінювальні морфеми, іноді їх ще називають флективними або реляційними, виражають граматичне значення, напр., ніч, ночі, ніччю. Словотвірні або дериваційні морфеми використовуються для утворення похідних слів.
Але, як відомо, слово є єдністю структури чи форми і змісту, тобто значення. У процесі розвитку мови багато кореневих морфем набувають нових значень, що призводить до утворення досить складної семантичної структури. Словотвірні морфеми, які мають своє узагальнене значення, приєднуючись до кореневої морфеми, утворюють нове семантичне ціле, яке відрізняється від вихідного значення. Так, напр., українська морфема -ок, приєднуючись до кореневої морфеми іменника чоловічого роду, надає новому утворенню додаткового значення зменшеності чи пестливості. Німецька словотвірна морфема -keit, приєднуючись до кореневої морфеми прикметників, утворює іменники жіночого роду із загальним значенням стану чи якості, напр., tapfer - die Tapferkeit, h?flich - die H?flichkeit, e?bar - die E?barkeit і т.д. Таким чином як коренева так і похідна одиниця має свої власні значення, і, як правило, не одне. Така сукупність значень як простої, непохідної так і похідної лексичної одиниці отримала назву лексеми. Таким чином, слово у всій сукупності своїх лексичних значень складає лексему.
ЛЕКСЕМА - слово як структурний інваріантний елемент мови.
Не слід, однак, ототожнювати слово та лексему.
У слові об'єднуються як лексичні так і граматичні значення. Так в українському слові "вчителька" крім лексичного значення професії особи жіночого роду міститься вказівка на відношення цього слова до інших у реченні. Якщо ми відкинемо морфему однини -а, то отримаємо, з одного боку, морфему вчительк-, яка має той же лексичний зміст, що й самостійне слово. З іншого - це буде одна зі словоформ цього слова, в якому поєднується як лексичне, так і граматичне значення, виражене нульовою формою слова, чи нульовою морфемою.
Таким чином, під лексемою слід розуміти слово у сукупності його лексичних значень.
2. Загальні питання словотворення.
Найбагатшим джерелом збагачення лексики кожної мови є словотворення, при якому провідну роль відіграє зміна морфологічного складу вже існуючих у мові слів і лексичних основ. Такі зміни відбуваються не випадково: вони визначаються наявністю в мові особливих словотворчих моделей, тобто морфологічно - семантичних типів слів, за аналогією з якими творяться нові слова. Мовна техніка, за допомогою якої від уже наявних у мові слів і основ утворюються нові слова, тобто словотворча техніка, має свою типологію, яка залежить від загальної типологічної характеристики цієї чи іншої мови. До словотворчої техніки належать:
а) способи словотворення, за допомогою яких на основі вже існуючих слів і основ виникають нові лексичні одиниці;
б) засоби словотворення, які беруть участь у творенні слів тим чи іншим способом;
в) правила або закони словотворення, що регулюють застосування словотворчих способів і засобів.
Основними способами словотворення, спільними для нім. і укр. мови є: безафіксне (імпліцитне) словотворення, афіксальний слововивід (префіксація і суфіксація), словоскладання, творення складнопохідних слів (зрощення), абревіація. Слід зазначити, що всередині цих способів, які визначають морфологічну структуру слова, виділяються в залежності від типологічного складу мови більш дрібні способи словотворення.
Засобами словотворення в порівнюваних мовах є словотвірні морфеми - префікси і суфікси, а також фонетична зміна кореня: чергування голосних (у нім. мові - аблаут, умлаут, переломлення), значно рідше - приголосних. Словотвірні афікси використовуються в афіксальному слововиводі; фонетична зміна кореня (голосних чи приголосних звуків) може супроводжувати як безафіксне словотворення, так і афіксальний слововивід, напр.: Stand, Trieb - сміх, хід, плач - безафіксне утворення іменників від дієслівних основ; kr?nken - безафіксне творення дієслова від іменної основи за допомогою умлаута; зелень, молодь - безафіксні іменники, співвідносні з прикметниковими основами; Gebirge, Gehilfe - суфіксально-префіксальне утворення іменників при наявності переломлення.
Як способи, так і засоби словотворення в обох мовах можуть бути продуктивними, малопродуктивними і непродуктивними.
Основа слова, до якої при слововиводі додається афікс або яка переходить до складу іншого слова без участі афікса, називається твірною основою; основа, одержана внаслідок слововиводу, є похідною основою; слова, з якими співвідносяться твірні основи і компоненти складних слів, називаються опорними словами. З названими поняттями пов'язані терміни і поняття вмотивованість, мотивовані і мотивуючі слова. Для мотивованих слів характерне те, що вони ніби містять в собі найменування тих чи інших ознак предметів і явищ, які вони позначають. Проте більшість мотивованих слів спирається на значення інших слів і морфем сучасної мови, тобто мають семантичну вмотивованість. Під семантичною вмотивованістю слова розуміють характеристику позначуваного ним предмета або явища, яка випливає із значення його частин і семантики тієї моделі, за якою воно утворене. Напр., складне слово Goldkette мотивоване словосполученням goldene Kette або Kette aus Gold, значення деривата Lehrer відповідає значенню "той, хто навчає"; похідні водяний, землянка, рибальство мотивуються через основи слів вода, земля, риба.
Як у нім., так і в укр. мові в межах кожного способу словотворення виділяються різні словотворчі типи. Під словотворчим типом лінгвісти розуміють об'єднання похідних слів на грунті спільності в структурі й лексико-граматичних властивостях основи чи слова (або навіть словосполучення), від яких утворене похідне. Условотворчих типах виділяються на основі різних відхилень від загального типу (чергування в основах слів, перерозклад основ, характер відношень між компонентами складних слів та ін.) підтипи (групи).
Загальну схему побудови слова певного словотворчого типу називають словотворчою моделлю. М. Д. Степанова, напр., визначає словотворчу модель як "стабільну структуру, яка має узагальнене лексико - категоріальне значення і здатна наповнюватися різним лексичним матеріалом". (Степанова М.Д. Методи синхронного аналізу лексики. М.,1968, с.149).
Словотворення тісно взаємодіє як
Loading...

 
 

Цікаве