WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія лексичних систем - Реферат

Типологія лексичних систем - Реферат


Реферат на тему:
Типологія лексичних систем
ПЛАН
1. Слово як основна типологічна одиниця.
2. Загальні питання словотворення.
3. Типологія словотвірних систем.
4. Словоскладання і типи складних слів у зіставлюваних мовах.
5. Афіксація і субстантивація як типологічно характерні способи словотворення в зіставлюваних мовах.
6. Типологія слова. Морфологічна структура слова.
1. Слово як основна типологічна одиниця.
СЛОВО - це основна двостороння і самостійно функціонуюча одиниця мови. З давніх пір слово притягувало до себе увагу мовознавців. На відміну від одиниць інших рівнів, слово може включати у свій склад різні морфеми, напр., кореневі і афіксальні. Афіксальні морфеми, у свою чергу, поділяються на словозмінювальні і словотвірні. Словотвірні морфеми можуть бути різними як за своїм змістом, так і за формою, а також за положенням у слові, напр., префікси і суфікси. Способи приєднання морфем у слові можуть бути також різними. Це, напр., уже згадані спосіб аглютинації, коли афіксальні морфеми приєднуються до кореня чи основи механічно, без зміни їх фонемного складу, чи спосіб фузії, коли приєднання афіксальних морфем супроводжується зміною їх фонемного складу.
ФУЗІЯ - спосіб приєднання афіксів до основи, при якому основа може змінюватися, а афікси можуть виражати різні граматичні значення, муха - мусі ("і" виражає давальний відмінок, основа змінюється), земля - землі ("і" разом з наголосом виражають множину).
АГЛЮТИНАЦІЯ - механічне приєднання однозначних стандартних афіксів до незмінних основ при словотворі, напр., казах. ара (пилка) - ара - лар (пилки). На відміну від фузії, аглютинація має кілька специфічних особливостей: а) при словозміні корінь не змінюється (порівн.: муха - мусі - фузійне явище); б) афікси однозначні (порівн.: мухам - суфікс однозначно виражає і множину, і давальний відмінок); в) афікси стандартні (-лар у казахській мові приєднується до всіх іменників для позначення множини, порівн. в українській мові: юнак - юнаки, але хлопець - хлопці).
Здатність слова у ряді мов приєднувати до себе словозмінювальні і словотворчі морфеми послужили предметом спостережень і висновків про типи мов. Так в індє. мовах слово може приєднувати словозмінювальні багатозначні морфеми, які містять, напр., семи роду, числа й відмінку.
СЕМА - компонент мовного значення лексеми, найдрібніша частинка змісту. Семи є мисленнєвими утвореннями, які дозволяють ефективно описувати значення слова, але вони не є одиницями чи висловлюваннями мови, хоча формуються за допомогою мовних висловлювань.
В українській мові, напр., морфема -а суміщає в собі семи називного відмінку однини жіночого роду: дівчина, сумка, зачіска, українка, а також семи родового відмінку однини чоловічого чи середнього роду: юнака, поїзда, абзаца, села,міста і т.д. Морфема -ємо включає, крім семи "дія" і семи теперішнього часу ще семи І-ої особи множини: читаємо, пишемо, відповідаємо. Багатосемні афіксальні морфеми такого роду носять назву флексій чи флективних морфем. Мови, у яких слова змінюються за допомогою флексій, належать до числа флективних мов, чи мов флективної будови.
ФЛЕКСІЯ - постфікс з реляційним значенням.
ПОСТФІКС - афікс, що стоїть після кореня, напр., суфікс, флексія.
РЕЛЯЦІЙНИЙ АФІКС - афікс, що служить для утворення форм слова, напр., стіл-столами.
АФІКС - морфема з граматичним значенням, "зв'язана" морфема, яка не може вживатися у даній мові як самостійна одиниця на відміну від "вільних" морфем з лексичним значенням (порівн.: стіл; стіл-ець, стол-ами); залежно від положення стосовно основи серед афіксів виділяють префікси, постфікси, інфікси.
ІНФІКС - афікс, що вставляється в середину кореня, і може мати дериваційне і реляційне значення, напр.: лат. tango -tetigi, fingere - figura, vincere - vici; нім. sehen - stand: "n" має реляційне значення; stehen - Zustand: "n" має дериваційне значення.
ДЕРИВАЦІЙНИЙ АФІКС - афікс, що служить для утворення нових слів, напр.стіл - стілець.
Крім розглянутих вище типів структури слів, існують також і такі типи слів, які допускають приєднання кількох словозмінювальних морфем у лінійному порядку. Ця здатність пояснюється тим, що кожна така морфема виражає лише одне граматичне значення числа, відмінку чи приналежності. Тому якщо у процесі комунікації необхідно виразити кілька граматичних значень, то до основи слова приєднується відповідне число морфем, як, напр., у тюркських мовах, зокрема у турецькій: k?y + ler + imiz + de - у наших селах (-ler - морфема множини, -imiz - морфема належності, -de - морфема місцевого відмінка). Як випливає з цього прикладу, морфеми у цих мовах з'єднуються одна з одною в лінійному порядку. Ця здатність слів змінюватися таким чином отримала назву аглютинації. Це тюркські мови, монгольські, тунгусо-маньчжурські, фінно-угорські, японська.
АГЛЮТИНАТИВНА МОВА - мова, у якій приєднання афіксів здійснюється на основі аглютинації.
ТЮРКСЬКІ МОВИ - турецька, чуваська, азербайджанська, туркменська, гагаузька, казахська, киргизька, татарська, башкирська, алтайська, каракалпацька, узбецька, уйгурська, якутська, тувинська, хакаська.
МОНГОЛЬСЬКІ МОВИ - монгольська, бурятська, калмицька, ойратська, монгорська (в Китаї), могольська (в Афганістані).
ТУНГУСО-МАНЬЧЖУРСЬКІ МОВИ - а) тунгуська група: евенкійська (тунгуська), евенська, негидальська; б) маньчжурська група: маньчжурська, нанайська, удегейська, ульчська, орочська
ФІННО-УГОРСЬКІ МОВИ - а) угорська група: угорська (мадярська, мансійська, хантийська; б) фінська група, прибалтійська підгрупа: фінська, саамська, естонська, карельська, вепська, іжорська; пермська підгрупа: комі-зирянська, комі-пермяцька, удмуртська; волжська підгрупа: марийська (марі, черемиська), мордовські мови (дві самостійні мови: ерзя та мокша). Явну спорідненість з фінно-угорськими мовами виявляють самодійські (самоїдські) мови, поширені на Крайній Півночі Росії: ненецька (юрако-самоїдська), енецька мова (єнисейсько - самоїдська), нганасанська (тавгійська), селькупська (остяко-самоїдська).
ЯПОНСЬКА МОВА утворює окрему мовну сім'ю.
Накінець існують і такі мови, в яких слова фактично позбавлені здатності приєднувати які-небудь словозмінювальні морфеми. Ці слова виявляються, по-суті, незмінюваними, аморфними. Мови, для яких характерні слова названої структури, отримали назву "аморфні" або "ізолюючі" мови. Ізолюючі мови характеризуються незмінністю слів та їх морфологічною нерозчленованістю. У складі ізолюючих мов, по суті, є тільки один різновид морфем - корені. Інші види морфем тут відсутні або майже відсутні. Граматичне значення виражається переважно порядком слів. Ізолюючий тип мови у найбільшій мірі був притаманний давньокитайській мові веньянь. Риси ізолюючого типу виступають у сучасній китайській мові байхуавень, в'єтнамській мові (австроазіатська сім'я), мові йоруба (нігеро-кордофанська сім'я). Китайська фраза "во хао" означає "я люблю", а "хаово" - "люби мене". Зміна граматичних значень виражена не словами, що залишаються незмінними, а зміною порядку слів.
АМОРФНІ МОВИ - мова, що не має афіксів, у якій відношення між словами виражаються аналітичними граматичними способами.
ІЗОЛЮЮЧІ МОВИ - мови, в яких граматичні значення
Loading...

 
 

Цікаве