WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія морфологічних систем - Реферат

Типологія морфологічних систем - Реферат

українських присвійних займенників, оскільки вони мають офіційний відтінок і рідко вживаються в мові (Wernersche Gesetz, R?ntgenscheStrahlen).
Суттєва розбіжність існує також у галузі відмінювання прикметників в обох порівнюваних мовах. Прикметники у німецькій мові мають дві відміни: сильну (або займенникову) і слабку (або іменну). Той самий прикметник може змінюватися як за сильною, так і за слабкою відміною залежно від наявності чи відсутності в нього формальних показників роду, числа й відмінка того слова яке стоїть перед ним, напр., der / dieser / jener / neue Wagen; ein, mein, kein neuer Wagen, neuer Wagen.
У відмінюванні прикметників у сучасній німецькій мові виявляється тенденція до монофлексії: все атрибутивне словосполучення оформляється тільки одним словом, яке передає рід, число і відмінок компонентів групи іменника.
У рідній мові є лише одна відміна прикметників, яка характеризується займенниковими закінченнями. Принцип монофлексії тут не діє, оскільки форма прикметника вказує на рід, число і відмінок незалежно від наявності цих значень у попередньому слові, наприклад: цей старанний учень - цьому старанному учню, така красива дівчина - такої красивої дівчини; жоден новий фільм - жодному новому фільму і т.д.
Дієслово. І в німецькій, і в українській мовах дієслово має однакове лексико - граматичне значення: воно позначає дію в широкому розумінні цього слова. Серед дієслів виділяються певні структурно - семантичні розряди, які відрізняються один від одного як характером лексичного значення, так і граматичними формами. У межах цих розрядів спостерігаються певні розходження.
Особові й безособові дієслова. Більшість дієслів в обох мовах - особові, тобто такі, що мають усі форми особи й числа. Безособових дієслів у порівнюваних мовах небагато, і вони в основному однакові за своїм лексичним значенням, напр.:
dunkeln - смеркається (явища природи), mich fr?stelt - мене морозить (стан людини).
Менше збігів спостерігається серед ідіоматично - безособових дієслів, що пояснюється особливостями фразеології кожної з них: Es geht mir gut - Мені йдеться (живеться) добре, але Worum handelt es sich? - Про що йде мова?
Суб'єктні й об'єктні дієслова. Вони звичайно співвідносні в обох мовах. Суб'єктні дієслова, як відомо, не вимагають додатка і нейтральні щодо валентності: stehen - стояти, liegen - лежати, h?ngen - висіти, wohnen - мешкати, schlafen - спати і т.д. Об'єктні дієслова збігаються у порівнюваних мовах лише за ознакою їх валентної можливості, але за характером валентності часто відрізняються, напр., j-m etw. geben - давати кому - неб. що - неб., warten auf Akk. - чекати на кого-неб., але anrufen, st?ren + Akk - телефонувати, заважати кому - неб., gratulieren D zu D - вітати кого - неб з чим -неб, sich freuen auf, ?ber + Akk - радіти кому-, чому - неб. і т.д.
Перехідні і неперехідні дієслова. В німецькій мові значно більше перехідних дієслів, ніж в українській. Їх кількість збільшується за рахунок так званих формально-перехідних дієслів, як іутворюються від паралельно існуючих неперехідних за допомогою префіксів, напр., j-m etw. schenken - j-n mit etw. beschenken, antworten auf + Akk. - beantworten + Akk., warten auf + Akk. - erwarten + Akk, klagen ?ber + Akk - beklagen + Akk і т.д.
Повнозначні і неповнозначні дієслова. У німецькій мові чітко виділяються дві групи неповнозначних дієслів: модальні й допоміжні дієслова (haben, sein, werden). У рідній мові можна говорити лише про одне допоміжне дієслово бути, яке вживається для утворення майбутнього часу від дієслів недоконаного виду і утворення форм пасивного стану.
У відмінюванні дієслів між розглядуваними мовами існують розбіжності. Німецьке дієслово має три граматичні основи, від яких утворюються всі часові дієслівні форми: інфінітива, претерита і дієприкметника ІІ. У дієсловах української мови виділяють дві основи: основу інфінітива і основу теперішнього часу. Розбіжності полягають і втому, що німецьке дієслово має значно більше часових форм, серед яких переважають аналітичні. У рідній мові часові форми більш уніфіковані. Крім того, система часових форм українського дієслова тісно переплітається з категорією виду.
В обох порівнюваних мовах дієслово має такі спільні граматичні категорії: особи, числа, часу, стану, способу. Хоча в своєму основному змісті ці категорії збігаються, проте у кожної мови є свої особливості щодо обсягу категоріальних значень і способів їх вираження. Слід зазначити, що й у самому складі дієслівних категорій є принципова різниця: в українській мові існує, крім названих, ще категорія виду дієслова, якої немає в німецькій мові.
4. Типологія граматичних категорій іменника у зіставлюваних мовах
а) Категорія роду
Категорія роду іменника у порівнюваних мовах відрізняється певною своєрідністю від інших граматичних категорій. Крім іменників - назв істот, граматичний рід іменника нім. і укр.. мов не залежить від їхньої семантики, тобто не вмотивований лексичним значенням. Напр., нім. іменник das Buch - середнього роду, а його український відповідник книжка - жіночого.
Хоч рід сам по собі і не входить у систему відмінювання іменників, він є формальною основою цієї систем: визначає належність іменників до тієї чи іншої відміни. У німецькій мові, крім того, від роду залежить також спосіб утворення множини. В обох мовах граматичний рід відіграє основну роль в узгодженні, визначаючи потрібне формальне вираження частин мови, які узгоджуються з іменником.
У кожній із зіставлюваних мов категорія роду має своє формальне вираження. У цьому полягає їх головна відмінність. У переважної більшості укр. іменників родова належність чітко виявляється у вихідній формі слова, тобто у називному відмінку однини (вазон, ялинка, стиглість, село, розуміння). У нім. мові у вихідній формі слова рід виявляється лише в іменників, утворених шляхом суфіксації і субстантивації (der Sprech-er, der F?ust-ling, die Kellner-in, die Gesell-schaft, das Tisch-lein, das Leben, das Herumlaufen). Проте не всі суфікси однозначно вказують на рід, напр., das Ereig-nis, але die F?ul-nis, der Reich-tum але das Eigen-tum.
Щодо кореневих слів, похідних, утворених за допомогою префіксів, і складних іменників, то рід у них не виявляється у вихідній формі слова, може бути визначений лише за допомогою родової форми артикля, тобто аналітичним шляхом.
Слід додати, що в укр.. мові граматичний рід теж є певною мірою формальною категорією, тобто такою, що іноді мало пов'язана із змістом поняття, яке виражається іменником, напр., суддя, хімік, кандидат, доктор, ректор, комендант.
б) Категорія числа
В обох мовах категорія числа представлена семами одиничності і множинності, які виражаються формами однини і множини.
Основна відмінність між нім. і укр.. мовами полягає в тому, що в рідній мові форми числа і відмінка утворюються синтетично і становлять парадигму відмінювання;
Loading...

 
 

Цікаве