WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія фонологічних систем - Реферат

Типологія фонологічних систем - Реферат

запитання - підвищенням тону, однак відмінності обох мов полягають у певних специфічних деталях.
В українській мові, на відміну від німецької, тон підвищується на останньому наголошеному складі. На післянаголошених складах спостерігається зниження тону до низького рівня. В той же час у німецькій мові підвищення тону відбувається і на післянаголошених складах:
Потрібно це світло ??негайно виключити? - Muss man dieses Licht sofort
``aussschalten?
Він ??справді такий невихований? - Ist er denn wirklich so uner``zogen?
Хіба ??дитина вже заснула? Ist das Kind denn wirklich einge``schlafen?
Якщо післянаголошених складів немає, то відбувається підвищеннятону в обох мовах:
Він це зро``бив? Hat er das ge``macht?
Інтервали підвищення тону при питальній інтонації у німецькій мові більші, ніж в українській.
Для української мови в цілому характерна плавність, що досягається меншими інтервалами, уповільненим темпом однакового темпу для наголошених і ненаголошених складів.
7 (7). Методи і способи навчання та вироблення навичок правильної вимови німецьких фонем у школі і вищих навчальних закладах
На спеціалізованих факультетах заняття з іноземної мови починаються переважно фонетико-орфографічним курсом або вступним фонетичним курсом, після чого робота над вимовою ведеться епізодично поряд з іншими аспектами мови.
Для середньої школи ще не створено вступного фонетичного курсу з німецької мови. Постановка вимови ведеться комплексно разом з роботою над іншими аспектами мови. Як у вузі, так і в середній школі викладання фонетики проводиться шляхом поєднання прийомів усвідомлення звукової системи іноземної мови через порівняння з рідною (аналітичні) і прийомів безпосередньої імітації.
У середній школі, особливо у молодших класах спеціалізованих шкіл з викладанням предметів іноземною мовою імітативні прийоми можуть виступити на перший план. Поряд з цим і в школі потрібні вказівки для усвідомлення артикуляційних укладів і рухів у формі, доступній дітям.
У вузах, як і взагалі на заняттях з дорослими, засвоєння будь-якого явища фонетики вимагає пояснень суті цього явища, зіставлення його особливостей з подібними явищами рідної мови, вимагає наочних схем артикуляційних укладів і артикуляційних рухів. Використання тільки прийомів безпосередньої імітації призводить до того, що у переважної більшості спостерігається заміна звуків іноземної мови подібними за звучаннями звуками рідної мови.
Важливе методологічне питання про застосування транскрипції вирішується залежно від мети і обсягу вступного курсу у вузах. Вступний фонетичний курс для спеціалістів проводиться тільки на основі транскрипції. Систематичне застосування транскрипції під час вступного курсу і пізніше, під час практичних занять, допомагає слухачам подолати змішування звуків із буквами, усвідомити звуко-буквені зв'язки.
Корективний фонетичний курс, а також фонетико-орфографічний курс проводять при частковому застосуванні транскрипції поруч з орфографією. У середній школі при усному методі до транскрипції не вдаються.
Для проведення фонетичних занять у вузі або в середній школі викладачеві потрібні знання з теоретичної фонетики і з методики, тобто він має володіти певними прийомами і формами роботи. Інакше викладач, навіть володіючи бездоганною вимовою, не зможе передати її своїм слухачам через брак відповідних знань. Без спеціальної фонетичної підготовки викладач не зможе встановити причину неправильної вимови і знайти шляхи для виправлення помилки.
На практичних заняттях з фонетики поряд з поглибленням деяких теоретичних питань вступного курсу, певною систематизацією і значною кількістю тренувальних вправ вивчаються деякі складні питання німецької вимови, як-то вимова інтернаціоналізмів і запозичених слів, вимова звуку [r] тощо. Якщо під час вступного фонетичного курсу заняття ведуться переважно у повному стилі, то на заняттях з практичної фонетики поруч з повним стилем вживається розмовний і об'єктом вивчення стають явища, пов'язані з темпом мовлення: нескладові голосні [i], [u], [o], [e], новий приступ і т.д. Крім того, поступово вводяться елементи діалогічного мовлення і тренувальні вправи на прискорення темпу мови. Одним із важливих завдань цих занять є навчання техніці читання. І, нарешті, вправи на сприйняття, що межують з іншими аспектами мови, зокрема лексикою, розмовною практикою, перекладом і частково навіть з граматикою, стають невід'ємною частиною практичних занять з фонетики.
Постановка вимови починається з постановки звуків. Акад. Л.В. Щерба писав з цього приводу: "Недооцінка важливості правильної постановки окремих звуків залежить від неусвідомлення тієї ролі, яку відіграє окремий звук у процесі розуміння мови. Поставити незнайомий звук у фразі й навіть у слові зовсім неможливо, тому що контроль слуху й м'язового відчуття при цьому дробиться і не може бути зосереджений на потрібних моментах".
При постановці вимови слід розрізнити три основних етапи: розвиток вимовного вміння, розвиток вимовних навичок і автоматизацію вимовних навичок. Поняття вимовного вміння включає вміння повільно, але без затримки володіти артикуляцією ізольованого звука і цього ж звука в сполученнях з іншими в коротких словах, вживаючи правильний наголос. Сюди входить також уміння самостійно "знайти" звук і правильно вимовити його. Студенти в цей період зосереджують свою увагу на керуванні власними мовними органами, вони свідомо відтворюють артикуляційні уклади й рухи.
Навичкою зветься той ступінь вміння, при якому опановується правильна вимова звуків у будь-яких позиціях та сполученнях слів, також і в коротких реченнях. Під навичками розуміють вільну вимову при наявності зосередженої уваги з боку мовця. Л. В. Щерба вважає, що суть цього процесу полягає в тому, щоб незвичні рухи, тобто артикуляційні рухи зробити звичними. Під час вироблення навичок користуються як аналітичними так і імітативними прийомами.
Студенти, ознайомившись із слуховим образом і опанувавши артикуляцію, вчаться слухати звуки в різних позиціях й імітувати їх.
Автоматизація навичок досягається на високому рівні володіння іноземною мовою. На такому рівні процес мовлення іноземною мовою відбувається подібно до процесу мовлення рідною мовою. Автоматизм навичок виробляється внаслідок значної кількості тренувальних вправ, у яких переважає безпосередня імітація.
Вимовні вміння й елементарні навички у мовних вузах якраз і виробляються, як правило, під час вступних фонетичних курсів. Автоматизація навичок досягається в ідеалі на останніх курсах.
У середній школі процес набуття навичок вимови триває протягом усього часу вивчення іноземної мови.
На І-му етапі роботи над вимовними вміннями перевага віддається аналітичним прийомам. Кожен викладач і вчитель, який приступає до постановки вимови, повинен розрізняти ці три основні етапи її постановки.
Loading...

 
 

Цікаве