WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія фонологічних систем - Реферат

Типологія фонологічних систем - Реферат

мови
Зупинимося на деяких особливостях складу приголосних алофонів німецької мови.
Лабіалізація приголосних. Лабіалізація приголосних, на відміну від голосних, полягає у висуванні губ наперед. Отвір не має значення, оскільки губні приголосні, які мають найменший отвір або не мають його зовсім, аж ніяк не відзначаються найбільшою лабіалізацією. Тільки один приголосний німецької мови [?] завждилабіалізований, а у всіх інших лабіалізація з'являється внаслідок впливу довгих лабіалізованих голосних, напр., gut, Pudel, Sohn, f?hren, T?ren і т.д.
В українській мові постійну значну лабіалізацію мають приголосні [Ш] і [Ж], а у решти лабіалізація з'являється внаслідок впливу лабіалізованих голосних [У] і [О], напр., лущити, сушити, ворона, борода. Лабіалізацію приголосних німецької мови помітно на слух сильніше, ніж українських приголосних, бо вона виникає внаслідок впливу більшої лабіалізації німецьких довгих голосних.
При постановці лабіалізованих голосних треба спеціально стежити за вимовою попередніх приголосних. Лабіалізовані приголосні є варіантами відповідних не лабіалізованих приголосних.
Тривалість приголосних .Вивчення відносної тривалості дає змогу зіставити окремі групи приголосних. Найбільшу тривалість виявляють африкати [pf], [t?], [ts], а найменшу - дзвінкі зімкнені [b], [d], [g]. Після африкат найдовшими є щілинні глухі [?], [?], [x], [s]. Сонорні [m], [n], [l], [r] довші за відповідні дзвінкі зімкнені, гліхі зімкнені значно довші за відповідні дзвінкі. Сильнопочаткові довші за відповідні сильнокінцеві.
Характерні позиції приголосних німецької мови. Сонорні [m], [n], [l], [r], глухі [p], [t], [k], [f], африкати [pf], [ts], [t?] спостерігаються без обмежень на початку і в кінці слів, після коротких і довгих голосних, напр., Pfau, Apfel, bepflanzen, Knopf; Torte, Trottel, Angst, bersten.
Дзвінкі [b], [d], [g], [v], [z] з'являються в початковій позиції; їх не буває на кінці слів і морфем. Після коротких голосних спостерігаються із значним обмеженнями: bergen, fiebern, Ebbe, grob.
Приголосний [j] з'являється в початковій позиції і після довгих голосних; після коротких голосних не зустрічається: jammern; Koje, Kojote.
Сонорний [?] зустрічається зустрічається тільки після короткого голосного, а в початковій позиції не виникає: sinken, danken, lange, ?bung.
Приголосний [?] з'являється, в основному, в позиціях, де не зустрічається [х] - на початку слів, після голосних переднього ряду, в суфіксі -chen, і після приголосних [l], [n], [r]: Strolch, Fichte, Chile і т.д.
[х] не зустрічається в позиціях, характерних для [?], а буває після голосних заднього ряду: Rauch, kochen, pochen і т.д.
Відмінності артикуляційної бази німецького консонантизму у зіставленні з артикуляційною базою українського. Одна з основних відмінностей німецького консонантизму полягає у відносно послабленій діяльності гортані при утворенні голосового тону, через що німецькі дзвінкі приголосні часто бувають напівдзвінкими або оглушеними у позиціях, де українські приголосні виступають як дзвінкі.
Друга відмінність - більша стійкість німецьких приголосних щодо акомодаційних впливів з боку наступних голосних.
АКОМОДАЦІЯ - часткове пристосування артикуляції суміжних приголосного та голосного звуків, коли екскурсія наступного звука пристосовується до рекурсії попереднього (прогресивна ак-ція), чи рекурсія попереднього звука пристосовується до екскурсії наступного (регресивна ак-ція), напр., муха - мусі, рос. игра - сыгран.
ЕКСКУРСІЯ - перша фаза артикуляції звуку, підготовка органів мовлення до вимови.
РЕКУРСІЯ - остання фаза артикуляції, коли органи мовлення повертаються до початкової позиції
Німецькі приголосні не палаталізуються перед голосними переднього ряду, а українські - палаталізуються.
Аспірація [p], [t], [k], властива тільки німецькому консонантизму. Своєрідних рис німецькому консонантизму надає наявність специфічних артикуляцій [?], [?], [l], [R], (Reibe - r), [ ] (vokalisiertes - r), причому в утворенні [?], [R], бере участь маленький язичок, який в українській мові залишається пасивним.
Основні труднощі при засвоєнні приголосних німецької мови. Відмінності артикуляційної бази визначають основні труднощі і помилки, що виникають в українців при засвоєнні приголосних німецької мови. Важко відучити українців від палаталізації приголосних перед голосними переднього ряду. Аспірація [p], [t], [k] дається порівняно легко але з часом нівелюється під впливом артикуляційних навичок української мови.
Тривалого тренування потребує правильна вимова сильнопочаткових приголосних після коротких голосних. Засвоєння специфічних артикуляцій [?], [?], [l], [R], [ ] також слід зарахувати до основних труднощів, що виникають в українців при засвоєнні німецьких приголосних.
5 (7) Типологічні характеристики словесного наголосу в укр. та нім. мовах
НАГОЛОС - виділення певного складу у слові за допомогою сили звуку (динамічний або силовий наголос), зміни тону (тонічний або мелодійний наголос) чи тривалості (квантитативний або кількісний наголос) або певного слова у фразі (логічний або фразовий) наголос.
ФРАЗА - елемент мовлення, обмежений паузами.
Словесний наголос у нім. мові має динамічно-музикальний характер, тобто певний склад у слові визначається більшою силою і водночас підвищенням тону. Словесний наголос української мови є динамічним, але на відміну від німецької мови велике значення має квантитативний момент. Тривалість наголошених голосних значно більша ніж ненаголошених. Для німецького наголосу квантитативний момент не має такого великого значення, оскільки довгі й короткі голосні становлять окремі фонологічні категорії.
Щодо місця німецький наголос визначають по-різному. Його вважають нерухомим, вільним або морфологічно зв'язаним. Власне, у росподілі наголосу співіснують 2 тенденції: стара тенденція до наголосу на корені слова і нова - з нахилом до наголошування різних складів у слові. Здебільшого наголошеним буває корінь слова, потім відокремлювані префікси і деякі суфікси, напр.: `schreiben, be`schreiben, ?bschreiben, Schreibe`rei.
В українській мові наголос вільний, різномісцевий, напр.: голова, голови, голови, головний, голівка, головоломки.
За розташуванням наголошених і ненаголошених складів при вільному наголосі в українській мові можна знайти подібні слова:
1. Тип [`] Hand
Краб Kind
віз so
є
2. Тип [`-] Vater
прадід offen
неміч Kino
жінка
3. Тип [`- -] Wanderung
Подруга anfangen
крикнути undankbar
гойдалка
4. Тип [-`] Beginn
Коваль Verbot
могти entlang
вода
5. Тип [-`-] betr?gen
махати erfolgreich
чорнило zusammen
гаркавий
6. Тип [- -`] Schl?gerei
почуття Polizist
берегти B?cherei
ведемо
7. Тип [-
Loading...

 
 

Цікаве