WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія фонологічних систем - Реферат

Типологія фонологічних систем - Реферат

голосні звично закриті, а короткі - відкриті. Це твердження збігається для шести пар фонем високого і середнього підняття. Для голосних низького підняття протиставлення закритість - відкритість втрачає силу бо [?:] здебільшого буває відкритішим, ніж[a]. Через те говорять про світліше [a] і про темніше [?:]. Світліше [a] і темніше [?:] за своїм звучанням відрізняються менше ніж інші пари голосних. Ці звуки відрізняються один від одного здебільшого кількістю.
Довгота - короткість пов'язана з напруженістю - ненапруженістю. Всі довгі голосні водночас є напруженими, а всі короткі - ненапружені. Більша м'язова напруженість викликає екстремальні артикуляції. Це означає, що у кожній парі голосних довгий напружений голосний утворюється при вищому піднятті язика, ніж короткий.
Таким чином, класифікаційна схема німецьких голосних монофтонгів побудована на основі протиставлення голосних переднього і заднього ряду, протиставлення голосних за ступенем підняття язика (високого, середнього і низького), протиставлення лабіалізованих голосних переднього ряду нелабіалізованим голосним цього ж ряду, протиставлення довгих закритих напружених голосних відкритим ненапруженим голосним.
Фонетичні риси, що не набирають фонологічних властивостей, є не менш важливими для визначення особливостей підсистеми німецького вокалізму в цілому. До найважливіших фонетичних особливостей належить, зокрема, така: голосні німецької мови на початку слова або складу вимовляються із сильним або новим приступом (Knacklaut, Glottisschlag).
Glot|tis|schlag, der (Sprachw.): der harte, pl?tzliche Ansatz von Vokalen beim Sprechen u. Singen.
КНАКЛАУТ - сильний приступ, гортанний вибух, коли перед артикуляцією голосного на початку слова чи складу затримується початок коливання голосових зв'язок.
Сильний приступ полягає у тому, що щільно зімкнені голосові зв'язки розкриваються з гортанним шумом (Knacklaut) перед самим початком звучання голосного. Правильний шум сильного приступу нагадує шум мильної бульбашки, що лопається, і сприймається на слух як легкий ляскаючий звук. Твердий приступ голосних надає німецькій мові характерної для неї уривчастості.
При новому приступі голосові зв'язки змикаються злегка перед вібрацією і гортанний шум не виникає, а на слух сприймається лише пауза, затримка, що передує звучанню голосного. Завдяки паузі голосний вичленовується у мовленнєвому потоці і ніби заново починається.
Ще одна важлива фонетична особливість німецьких голосних: короткі голосні, що спостерігаються тільки в закритих складах, вимовляються із сильним відступом, а довгі голосні, що здебільшого спостерігаються у відкритих або умовно закритих складах, вимовляються зі слабким відступом. Короткий голосний різко "обтинається" наступним приголосним на вершині свого звучання, внаслідок чого виникає сильний відступ, тобто раптовий перехід від голосного до приголосного, напр.,: bist, wird, kommt, passt і т.д. Довгий же голосний повністю відзвучить, і лише тоді наступний приголосний м'яко "обтинає", закінчує голосний внаслідок чого довгий голосний має слабкий відступ, тобто поступовий перехід від вимови голосного до вимови приголосного, напр., Daten, ohne, haben, Kohl і т.д.
Диференційні ознаки українського вокалізму пов'язані із положенням язика: голосні переднього ряду протиставляються голосним заднього ряду: дім - дум, Рим - ром. Голосні високого підняття протиставляються голосним середнього і низького підняття: дім - дам, пес - пас.
Виходячи із диференційних ознак, класифікаційна схема українських голосних побудована на протиставленні голосних переднього і заднього ряду і на протиставленні голосних за ступенем підняття язика (високе, середнє і низьке).
в) Основні відмінності артикуляційної бази німецького та українського вокалізму. Основні труднощі при засвоєнні українцями голосних німецької мови
На відміну від німецького, український вокалізм не має диференційної ознаки тривалості і пов'язаних з нею явищ закритості - відкритості, напруженості - не напруженості.
Лабіалізація німецьких голосних [o:], [":], [u:], [у:] загалом енергійніша, ніж лабіалізація українських голосних [у] і [о], проте лабіалізація коротких німецьких голосних слабша за українську.
В українському вокалізмі немає лабіалізованих фонем переднього ряду ([":],[-], [у:], [?]). Артикуляції українських голосних порівняно з німецькими відбуваються менш напружено.
АРТИКУЛЯЦІЯ - вимова звуків; рухи та позиції органів мовлення, які необхідні для вимови певного звуку. Складається з екскурсії (органи мовлення переходять у положення, необхідне для вимови цього звуку), витримки (основна фаза артикуляції) та рекурсії (органи мовлення повертаються у попередній стан)
ЕКСКУРСІЯ - перша фаза артикуляції звуку, підготовка органів мовлення до вимови.
РЕКУРСІЯ - остання фаза артикуляції, коли органи мовлення повертаються до початкової позиції.
Крім того, в українські мові немає екстремальних артикуляцій переднього ряду, властивих німецьким [i:] та [e:]. При артикуляціях українських голосних тіло язика не таке сконцентроване, як при вимові німецьких довгих голосних, а контури язика плавніші. Завдяки цьому українські голосні в цілому за своїм артикуляційним укладом бличі до коротких голосних німецької мови [?], [?], [?], [[?].
На відміну від німецьких українські голосні вимовляються з м'яким (слабким) приступом і, переважно, зі слабким відступом.
Таким чином, відмінності німецького вокалізму від українського полягають у:
1) наявності екстремальних артикуляцій;
2) більшій м'язовій напруженості при довгих голосних;
3) енергійніших рухах губ (лабіалізації і розтягненні);
4) наявності сильного приступу і сильного відступу;
5) Більшому розкритті рота (щелепному куті кут).
Ці відмінності відбиваються на особливостях діяльності язика, губ і гортані.
Відмінності артикуляційної бази визначають основні труднощі і помилки, які виникають в українців при засвоєнні голосних німецької мови.
АРТИКУЛЯЦІЙНА БАЗА - сукупність тенденцій вимови, що характеризує рухи мовленнєвого апарату носіїв певної мови.
Передусім слід відзначити, що українцям важко дається напруженість і закритість голосних високо і середнього підйому : [i:], [e:], [o:], [u:], на що треба звертати увагу, бо вимова з недостатньою напруженістю артикуляції часом призводить до помилкової дифтонгоїдної вимови цих монофтонгів.
Нелегко даються українцям лабіалізовані голосні переднього ряду : [":], [-], [у:], [?]. Хоча в українській мові є лабіалізовані голосні заднього ряду [у], і [о], однак це не усуває труднощів при вимові цих німецьких голосних фонем. Треба стежити за тим, щоб губи при вимові лабіалізованих голосних витягувалися наперед з достатньою енергією.
Короткі голосні німецької мови за своїм артикуляційним укладом наближаються до українських голосних, проте через
Loading...

 
 

Цікаве