WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія фонологічних систем - Реферат

Типологія фонологічних систем - Реферат

2.?Part. von: explicare, explizieren] (Fachspr., bildungsspr.): 1. ausdr?cklich, deutlich: diese Aussage ist e. im Text enthalten; Die Forderungen?... sind nun derartengmaschig, dass mindestens der Eindruck entsteht, sie richteten sich e. gegen gewisse derzeitige Bauvorhaben (NZZ 29.?8. 86, 31); Der Akt der Verf?hrung darf nicht e., Erotik nur vage gezeigt werden (Woche 18.?4. 97, 38); implizite Regeln e. machen (sie zu erkennen geben, ausformulieren). 2. (bez?glich der Darstellung, Erkl?rung) ausf?hrlich u. differenziert: ein -es System der Philosophie; etw. e. darstellen.
ex|pli|zi|te [lat. explicite] (bildungsspr.): ausdr?cklich, in aller Deutlichkeit.
які мають універсальний характер і дозволяють проводити систематизацію фонологічних систем, зводячи їх різноманітність до обмеженого набору структурних типів.
Зі сказаного випливає висновок, що диференційні ознаки фонем необхідно враховувати як критерій типологічної характеристики фонологічних систем. Так диференційними ознаками фонеми [п] в укр. мові є такі: 1) приголосний; 2) губний; 3) зімкнений; 4) неносовий; 5) шумний; 6) непалатальний; 7) глухий; 8) непридиховий (неаспірований). Німецьке ж [p] має такі диференційні ознаки: 1) приголосний; 2) губний; 3) зімкнений; 4) неносовий; 5) шумний; 6) непалатальний аспірацією; 7) глухий; 8) придиховий (аспірований). Таким чином, німецька фонема відрізняється від української аспірацією (вимовою з придиханням).
Для типологічної характеристики фонологічних систем велике значення має фонемна дистрибуція, тобто сукупність всіх оточень, у яких фонема може зустрічатися, а також частота використання певного класу фонем порівняно з іншими класами, що визначає їх місце та питому вагу у фонологічній системі відповідної мови. Так у багатьох тюркських мовах широке розповсюдження мають сонанти [l] i [r], які входять до складу афіксу множини - lar / -ler.
В інших мовах (напр., англійській, грецькій, іспанській, арабській) розповсюджені міжзубні фонеми [?] і [?], відсутні в інших мовах.
Накінець до комплексу ознак, які входять до складу критеріїв визначення типології мов на фонологічному рівні, необхідно включити ті функції, які виконують ті чи інші класи фонем у структурі мови. Так у семітських мовах
(арабська, амхарська (амарилья) - офіційна мова Ефіопії, склалася як літературна з кінця 19 ст.;
тигре, тигринья (тиграй) - конгломерат взаємо зрозумілих діалектів агаме, адуа, аккеле, гузай, ендерта, тенбен, хамасен,- поширена в Ефіопії;
асірійська (застар. айсорська мова) - писемність на основі сірійського письма, поширена в Ірані, Іраці, Сирії, Туреччині, США, Вірменії, Грузії;
іврит (сучасна модифікація давньоєврейської мови);
хауса)
основне лексичне значення у слові несуть на собі приголосні, у той час як голосні фонеми виконують чітко виражену граматичну функцію, напр., множини: так корінь ф-н-дж-н у формі фіндж??н - чашка (одн.) - фандж?н - чашки (мн.); корінь ф-р-с у формі ф?рас означає кінь (одн.), у формі афра?с - коні означає множину; стану, пор.: фа?таха - він відкрив (активний стан), ф?тиха - він був відкритий (пасивний стан). У тюркських мовах голосні фонеми не тільки не несуть ніякої граматичної функції, але й, навпаки, слугують чудовим засобом розрізнення змісту, пор.: g?l - озеро, g?l - квітка, gel - приходь.
Розглянутий у цій частині матеріал дозволяє вважати фонологічно визначальними такі показники:
1) кількість і якість інвентаря фонем;
2) кількість і якість опозицій і кореляцій;
3) випадки нейтралізації фонем;
4) сила опозицій;
5) дистрибуція фонем та їх частота;
6) функції фонем у слові.
Всі ці показники дають можливість зробити висновок про типологічний характер мови в плані його фонологічної організації. Це підтверджує думку Г. П. Торсуєва, який вважає, що для визначення типології фонологічних систем найбільше значення має "система фонем (включаючи диференційні ознаки) і співвідношення підсистем - голосних, приголосних і т.д., частотна характеристика фонем і їх функціональне навантаження". (Торсуев Г. П. Разновидности типологии языков и показатели фонетической и фонологической типологии // Структурно - типологическое описание современных германских языков. - М., 1966. - с. 266).
3(7). Типологічні характеристики підсистем голосних зіставлюваних мов
а) Класифікація німецьких і українських голосних за основними диференційними ознаками та їх характеристика
Порівнюючи склад фонем німецької й української мов, слід насамперед відзначити велику кількість і різноманітність голосних у німецькій мові (15 монофтонгів і 3 дифтонги) і невелику кількість голосних в укр. мові (6 монофтонгів). Німецькі голосні класифікуються а) за якістю (акустичними особливостями звучання); б) за кількістю (тривалістю звучання); в) за участю губ (лабіалізація); г) за ступенем просунення язика в горизонтальній площині; д) за ступенем підйому язика у вертикальній площині.
За якістю в нім. мові розрізняють голосні:
а) закриті: [i:], [e:], [o:], [":], [u:] [у:];
б) відкриті: [?], [?], [?:], [?], [-], [?], [?], [?:], [a];
За тривалістю звучання розрізняють:
а) довгі голосні: [i:], [e:], [?:], [o:], [":],[u:], [у:], [?:];
б) короткі голосні: [?], [?], [?], [-], [?], [?], [a];
За участю губ (лабіалізації) розрізняють:
а) огублені (лабіалізовані) голосні: [o:], [?], [":], [-], [u:], [?], [у:], [?];
б) неогублені (нелабіалізовані) голосні: [i:], [?], [e:], [?:], [?], [?:], [a];
За ступенем просунення язика в горизонтальній площині розрізняють:
а) голосні переднього ряду (тіло язика просунуте вперед): [i:], [?], [e:], [?:], [?], [":],[-], [у:], [?];
б) голосні середнього ряду (язик розташований нейтрально): [?:], [a], [?];
в) голосні заднього ряду (тіло язика відтягнуте назад): [o:], [?], [u:], [?];
За ступенем підйому язика до піднебіння розрізняють:
а) голосні високо підйому: [i:], [?], [у:], [?], [u:], [?];
б) голосні середнього підйому: [e:], [?:], [?], [o:], [?], [":],[-], [?];
в) голосні низького підйому: [?:], [a].
Основні характеристики німецьких голосних можна схематично представити у вигляді "чотирикутника голосних". Права і ліва похилі лінії позначають просунення язика в горизонтальній площині, а три горизонтальні лінії - ступінь підйому язика. З правого боку від похилої лінії розташовуються лабіалізовані голосні, з лівого - не лабіалізовані. Над горизонтальними лініями знаходяться закриті голосні, а під ними - відкриті.
Як бачимо, німецький вокалізм характеризують такі диференційні ознаки: 1) довгота - короткість; 2) лабіалізованість - нелабіалізованість; 3) монофтонги - дифтонги. За положенням язика протиставляються голосні переднього і заднього ряду, а також голосні високого, середнього і низького підняття.
Довгота - короткість голосних супроводжується, як правило, закритістю - відкритістю. Довгі
Loading...

 
 

Цікаве