WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія фонологічних систем - Реферат

Типологія фонологічних систем - Реферат

групові, коли протиставляються відповідно дві, три і ціла група фонем, напр. п - б , т - д , чи нім. f - v , s - z , чи b - d - g , або протиставлення групи голосних переднього ряду голосним заднього ряду i: , ? , y: , Y , ?: ?: e: ?: ? - u: ? , o: , ? . З фонологічною опозицією тісно пов'язана
ФОНОЛОГІЧНА КОРЕЛЯЦІЯ, тобто наявність у відповідній фонологічній системі двох фонем, які попарно протиставляються одна одній за однією ознакою при збігу всіх інших, напр., кореляція за твердістю - м'якістю, дзвінкістю - глухістю, довготою - короткістю.
З опозицією і кореляцією пов'язана також нейтралізація, яка у фонологічному плані означає зняття ознаки, яка відрізняє одну фонему від іншої у бінарній опозиції, напр., у нім. мові d - t чи b - p у кінці складу, напр., Rand, wird, Sand, heben - hob, traben - Trab і т.д.
Типологічний аналіз фонологічних систем передбачає встановлення не тільки якісних, але й кількісних показників, що може бути досягнуто шляхом визначення сили фонологічної опозиції (запропонував учений В. К. Журавльов).
СИЛА ФОНОЛОГІЧНОЇ ОПОЗИЦІЇ - це число корелятивних пар, які входять у дану опозицію. (напр., число корелятивних пар довгий - короткий голосний).
Силу фонологічної опозиції можна уявити у вигляді формули F = n?(D/N), де F - сила фонологічної опозиції, n-число пар, які складають цю опозицію, D - число позицій розрізнення, N - число нейтральних (слабких) позицій.
Цю формулу В.К. Журавльов пропонує читати так: "Сила фонологічної опозиції прямо пропорційна кількості пар, які протиставляються у певній кількості сильних позицій і обернено пропорційна кількості слабких позицій".
Використавши електроакустичні методи дослідження, Р. Якобсон, Г. Фант, М. Халлє розробили систему бінарних розрізнювальних ознак окремих фонем, які за своїм узагальненим характером можуть служити типологічними показниками фонологічних систем.
Згідно з їхньою методикою виділяються два класи ознак - ознаки звучності, засновані на відмінностях у кількості та концентрації енергії у спектрі і в часі, і ознаки тону, засновані на різних характеристиках країв частотного спектру.
У групі ознак звучності виділяються такі пари ознак за принципом опозиції:
1) голосні - неголосні;
2) приголосні - неприголосні;
3) компактні (з передньою артикуляцією) - дифузні (із задньою артикуляцією);
4) напружені (сильні або фортісні (напр., у нім. мові p, t, k, ?)) - ненапружені (слабкі або ленісні);
5) дзвінкі - глухі (наявність або відсутність в акустичному плані гармонійних коливань на низьких частотах);
6) носові - ротові;
7) переривчасті - безперервні;
8) різкі - нерізкі, що в акустичному плані обумовлюється більшою чи відповідно меншою інтенсивністю шуму;
9) глоталізовані - неглоталізовані, що артикуляційно виражається у наявності чи відсутності змички голосової щілини.
У групі ознак тону виділяються такі ознаки фонем:
1) низькі - високі (артикуляційно серед них виділяють велярні й губні, та палатальні й дентальні фонеми);
2) бемольні - прості; в артикуляційному плані бемольні фонеми характеризуються веляризацією, тобто додатковим підйомом задньої спинки язика у напрямку до м'якого піднебіння, що надає голосним т.зв. твердості;
3) дієзні - прості; дієзні фонеми в артикуляційному плані характеризуються палаталізацією, тобто додатковим підйомом середньої спинки язика до твердого піднебіння.
Перераховані дванадцять розрізнювальних (диференційних) ознак
ДИФЕРЕНЦІЙНА ОЗНАКА -ознака мовного елементу, яка відрізняє його від інших однотипних елементів і лежить в основі протиставлення.
не зустрічаються у повному складі ні в одній мові. Сполучуваність чи несумісність цих ознак в одній і тій же мові чи в окремій фонемі значною мірою визначається законами імплікації,
ІМПЛІКАЦІЯ - книжн. передбачення (наявності чого-неб. у чому-неб.); лінгв., лог., мат. імплікація.
ІМПЛІКУВАТИ - книжн. включати [містити] в собі, передбачати (предполагать, подразумевать)
ІМПЛІЦИТНИЙ - книжн. який міститься в прихованій формі, невиражений; лінгв., лог. імпліцитний; мат. неявний
ЕКСПЛІКАЦІЯ - висок. пояснення, тлумачення; експлікація.
ЕКСПЛІКУВАТИ - висок. пояснювати, тлумачити
ЕКСПЛІЦИТНИЙ - 1. книжн. експліцитний, виражений; 2. мат. явний
Im|pli|ka|ti|on, die; -, -en [lat. implicatio = Verflechtung]: 1. (bildungsspr.) das Implizieren; Bedeutung; Einbeziehung einer Sache in eine andere: Der dargestellte juristische Alltag mit seinen psychologischen -en und dramatischen Zuspitzungen ... (NJW 19, 1984, 1098); Die Bundesrepublik droht in eine wirtschaftliche und gesellschaftliche Krise zu taumeln, deren politische I. sich bisher hinter dem breiten R?cken des Kanzlers versteckt (FAZ 30.?10. 96, 1). 2. (Philos., Sprachw.) auf der Folgerung ?wenn ..., dann ...? beruhende logische Beziehung.
im|pli|zie|ren [lat. implicare?= umfassen] (bildungsspr.): einbeziehen, gleichzeitig beinhalten, bedeuten; mit enthalten: Der Satz von der Staatsgewalt, die vom Volke ausging, implizierte aber noch eine zweite Utopie, nдmlich die Йgalitй (Heym, Schwarzenberg 139); die Tatsache, dass sich England und das faschistische Deutschland in einem m?rderischen Krieg gegen?berstanden, impliziert nicht automatisch, dass es unter der britischen Bev?lkerung nur Feinde Hitlers gegeben hat (Weber, Tote 95).
im|pli|zit [zu lat. implicitum, 2.?Part. von: implicare, implizieren] (bildungsspr.): 1. mit enthalten, mit gemeint, aber nicht ausdr?cklich gesagt: -e Drohungen, Forderungen; Die -e Botschaft dieser Erklдrung: Die Glдubigen aller Welt sollen k?nftig f?r den spendenabhдngigen Heiligen Stuhl tiefer in die Taschen greifen als bisher (NZZ 26. 10. 86, 17); -e Ableitungen (Sprachw.; Ableitungen ohne Suffix). 2. nicht aus sich selbst zu verstehen, sondern logisch zu erschlie?en: Partizipialkonstruktionen sind i.
im|pli|zi|te [lat. implicite] (bildungsspr.): [unausgesprochen] mit inbegriffen, eingeschlossen: i. hat er zugestimmt; die Sowjetf?hrung anerkennt damit i., dass Sicherheit und Zusammenarbeit?... Vertrauen voraussetzen (NZZ 21.12. 86,?3).
Ex|pli|ka|ti|on, die; -, -en [lat. explicatio, eigtl.?= das Auseinanderrollen]: 1. (bildungsspr.) Erkl?rung, Erl?uterung, Darlegung: seine theoretischen -en. 2. (Logik) entfaltende u. pr?zisierende Erklдrung, Definition.
ex|pli|zie|ren [lat. explicare, eigtl.?= auseinander falten, rollen] (bildungsspr.): erkl?ren, n?her erl?utern, darlegen, auseinander setzen: jmdm. einen Begriff, eine Angelegenheit e.; er explizierte gerade eine seiner Lieblingsthesen ?ber die Transparenz des Gewissens (NZZ 19.?8. 83, 28); Gestatten Sie, dass ich Ihnen an der Tafel expliziere, was ich meine (M.?Walser, Eiche 43).
ex|pli|zit [lat. explicitus = ohne Schwierigkeiten auszuf?hren; klar, adj.
Loading...

 
 

Цікаве