WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія фонологічних систем - Реферат

Типологія фонологічних систем - Реферат


Реферат на тему:
Типологія фонологічних систем
ПЛАН
1. Поняття фонологічного рівня.
2. Критерії типологічної характеристики фонологічних систем.
3. Типологічні характеристики підсистем голосних зіставлюваних мов:
а) систематизація німецьких і українських голосних на основі головних диференційних ознак та їх зіставний аналіз;
б) головні відмінності артикуляційної бази німецького та українського вокалізму. Основні труднощі при засвоєнні українцями голосних німецької мови.
4. Типологічні характеристики підсистем приголосних зіставлюваних мов:
а) класифікація приголосних зіставлюваних мов за способом (місцем) творення та активним мовним органом;
б) характеристика спільних диференційних ознак та акустико-фізіологічних властивостей підсистем приголосних у зіставлюваних мовах;
в) лабіалізація приголосних у зіставлюваних мовах. Основні відмінності артикуляційної бази німецького та українського консонантизму. Основні труднощі при засвоєнні українцями приголосних німецької мови.
5. Типологічні характеристики словесного наголосу в укр. та нім. мовах.
6. Типологічні характеристики інтонації:
а) типологічні показники фразового і синтагматичного наголосів та наголосу акцентної групи, пауз і темпу мовлення;
б) типологічні показники основних типів інтонаційної мелодики у німецькій мові;
в) деякі особливості інтонації німецької мови у порівнянні з українською.
7. Методи і способи навчання та вироблення навичок правильної вимови німецьких фонем у школі і вищих навчальних закладах.
1(7). Поняття фонологічного рівня
Перш ніж перейти до характеристики фонологічного рівня мови, необхідно згадати, що ми розуміємо під поняттями "фонетика" та "фонологія". ФОНЕТИКА - це розділ мовознавства, який вивчає утворення звуків мови та їх властивості. ФОНОЛОГІЯ ж, у свою чергу, є аспектом фонетики, який досліджує функціональну значимість звуків мовлення з точки зору їх смислорозрізнювальної ролі та значення у плані комунікації. Серед рівнів, які утворюють складну ієрархічну структуру мови фонологічний рівень вважається найпершим, бо він є найнижчим у цій структурі. Основною одиницею цього рівня є фонема, яка служить для розрізнення плану вираження значимих одиниць мови.
ФОНЕМОЮ є, таким чином, мінімальна одиниця звукової системи мови, яка служить для розрізнення значень слова чи морфеми.
З іншого боку вона визначається як набір смислорозділювальних диференційних ознак.
ДИФЕРЕНЦІЙНА ОЗНАКА - ознака мовного елементу, яка відрізняє його від інших однотипних елементів і лежить в основі протиставлення.
За своєю суттю ф-а є абстракт. мовн. одиницею, яка об'єднує у собі всі ті спільні ознаки, які властиві реальним звукам - фонам, у яких вона існує та реалізується. Так, напр. однією із таких заг-них ознак може бути взривний хар-р фонів, їх назальність, змичність і т.д.
У той же час фонема, як осн-на одиниця фонологічного рівня мови виконує дві дуже важливі для цілей спілкування функції, а саме конститутивну та дистинктивну. Перша із них полягає у тому, що фонема є необхідним будівельн. матеріалом для одиниць морфолог. та вищих рівнів. Друга функція, яку ще називають розрізнювальною, дає змогу відрізнити одні морфеми від інших, одні слова від інших, що для функції спілкування відіграє вирішальну роль.
Отже, фонему можна визначити як, за словами Солнцева, "клас фізично подібних і функціонально тотожних звуків". Із цієї дефініції фонеми випливає, що одна і та ж фонема у різних умовах може звучати по-різному. Так, напр., у нім. мові розрізняють чотири аллофони фонеми [r]: передньоязичне (Zungenspitzen - r), язичкове (Z?pfchen - r), тертьове (Reibe - r) i вокалізоване (vokalisiertes - r), чи, напр, довге [о] у слові Boot, чи довге носове [о] у слові Fond. Такі звуки, які є різновидами одного і того ж класу фізично подібних звуків, носять назву алофонів чи варіантів даної фонеми.
Фонеми у морфемах і складах комбінуються у склади, які можна розглядати як природну одиницю сегментації мовленнєвого потоку.
Поряд з фонемами та їх варіантами, які ще по-іншому називаються сегментними одиницями за їхньою властивістю вживатися на окремих відрізках мовленнєвого ланцюжка, до фонологічного рівня зараховують надсегментні або суперсегментні одиниці, під якими, як правило, розуміють наголос та інтонацію.
ПРОСОДІЯ - загальна назва для таких характеристик мовлення як висота тону, мелодика, довгота та сила; наука про принципи і засоби членування мовлення.
ІНТОНАЦІЯ - єдність взаємопов'язаних компонентів: мелодики, інтенсивності, довготи, пауз, темпу та тембру мовлення.
НАГОЛОС - виділення певного складу у слові за допомогою сили звуку (динамічний або силовий наголос), зміни тону (тонічний або мелодійний наголос), чи тривалості (квантитативний або кількісний наголос) або виділення певного слова у фразі (логічний або фразовий наголос).
2(7). Критерії типологічної характеристики фонологічних систем
Розглядаючи фонологічну систему окремих мов, легко помітити суттєві коливання кількості та складу фонем у них (самоанська мова - 9, абхазька - 60 приголосних фонем, шведська мова - 17 голосних фонем, італійська мова - 7 голосних фонем). В одних мовах переважного значення набула система приголосних, яка характеризується різноманітністю приголосних фонем і відносно невеликою кількістю голосних фонем. Такі мови називаються консонантичними, або мовами консонантичного типу. За аналогією до них існують мови вокалічні, або мови вокалічного типу.
Такий поділ можна розглядати як один із основних критеріїв типологічної характеристики мов на фонологічному рівні. Так, А. В. Ісаченко, який досліджував типологію слов'янських мов, до числа консонантичних зараховує зокрема російську (35 приголосних фонем) і польську (теж 35) мови, до числа вокалічних - словенську (21 приголосна фонема).
Фонемний склад мов розрізняється між собою не тільки своїм кількісним, але і якісним характером. Так у деяких мовах існують міжзубні фонеми (англ., літературна арабська, новогрецька, башкирська). У ряді тюркських та в арабській мовах є шумні приголосні глибокого заднього ряду. У деяких мовах система голосних представлена невеликим числом голосних фонем, які не мають кореляції довгий - короткий (східнослов'янські мови, грузинська, узбецька), в інших (німецька, англійська, арабська) така кореляція наявна.
Зі сказаного випливає, що інвентар фонем, їх число і склад можуть бути визнані загальним критерієм типологічної характеристики систем зіставлюваних мов.
Структура фонемного інвентаря має важливе значення для встановлення типології відповідної мови. Одним із компонентів структури варто вважати кількість і якість опозицій і кореляцій.
ФОНОЛОГІЧНА ОПОЗИЦІЯ - протиставлення двох чи більше фонем з метою виявлення наявності чи відсутності якої - небудь ознаки. Опозиції бувають бінарні, тернарні та
Loading...

 
 

Цікаве