WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Методи типологічного аналізу - Реферат

Методи типологічного аналізу - Реферат

- якого просодичного навантаження на голосні фонеми - польська і лужицька мови.
ПРОСОДІЯ - загальна назва для таких характеристик мовлення, як мелодика і висота тону, довгота і сила; наука про принципи і засоби членування мовлення.
2. Теорія детермінанти Г.П. Мельникова
Велике значення для методики типологічнихдосліджень і визначення універсалій має теорія детермінанти, висунута Г.П. Мельниковим. Інколи її ще називають теорією провідної граматичної тенденції.
Виходячи зі своєї концепції мови, згідно з якою мова є адаптивною системою, тобто системою, яка регулюється самостійно, Г.П. Мельников на аналізі особливостей структури семітських мов з їх тенденцією до граматикалізації та китайською й англійської мов з їх подібною тенденцією до лексикалізації наочно і переконливо показав наявність міжрівневої і порівневої кореляції типологічних властивостей у системах відповідних мов.
КОРЕЛЯЦІЯ - співвідношення різних мовних одиниць.
Мова, на його думку, є системою, основними характеристиками якої є субстанція, яка втілює у собі цю систему і схема зв'язків або відношень між елементами цієї системи, які представляють її структуру. Особливістю системи мови Г.П. Мельников вважає її здатність пристосовуватися (адаптуватися) до виконання конкретних потреб висловлювання, що притаманно для адаптивних систем, тобто систем, які регулюються самостійно. Ця властивість до адаптації забезпечує найкраще функціонування усієї системи завдяки здатності проводити відбір як варіантів структури, так і варіантів субстанції в залежності від конкретної мовленнєвої обстановки. Цей, т.зв. головний спосіб функціонування, який є найважливішою визначальною характеристикою системи, називається детермінантою. Г.П. Мельников розглядає особливість конкретної структури мови і субстанції, у якій ця структура втілена, як наслідок самоналаштовування мови за даною конкретною домінантою.
У процесі спілкування як мовець так і слухач прагнучи якомога краще виразити свою думку і бути найточніше зрозумілим співбесіднику, несвідомо відкидають ті мовні засоби, котрі не забезпечують необхідної гармонії між функцією, структурою та субстанцією мовної системи. Ці засоби можуть належати до будь-якого мовного рівня. Завдяки цьому й досягається системна взаємообумовленість всіх мовних рівнів при даній детермінанті. Так переважання значень дієслівності у коренях, використання приголосних як основи лексичного значення слова, голосних для вираження граматичних значень і т.д. Г.П. Мельников пояснює тенденцією семітських мов до граматикалізації.
ГРАМАТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ - узагальнене мовне значення, яке притаманне цілому ряду слів чи словоформ і має своє регулярне (стандартне) вираження, напр.: слова "дорогої", "золотої" мають граматичне значення ж.р., одн., род.відм.
Провідна тенденція до лексикалізації у китайській мові послужила причиною наявності тут такого явища: не виражати деяку інформацію, яка витікає з контексту. Так у китайській мові, на противагу до української, вираження множинності предметів, яка позначається особливою лексемою "минь"- ворота необов'язкове, якщо це очевидно із контексту.
Причину мовних змін Г.П. Мельников вбачає також у зміні детермінанти, стверджуючи, що перебудова граматичної системи мови давньоанглійського періоду на лексикологічну у новий час призвела до цілої низки змін у фонологічній системі англійської мови, наприклад до виникнення африкат внаслідок появи тенденції до односкладової морфеми і слова і т.д.
Аналіз універсалій різних рівнів із застосуванням детермінанти привів Г.П. Мельникова до загального висновку про те, що "складне використовується після того, як використано просте, другорядна функція отримує своє вираження після того, як отримала вираження більш важлива функція".
Теорія детермінанти дає, таким чином, можливість з допомогою ряду імплікацій і з врахуванням структурних і субстантних обмежень, у яких функціонує конкретна мова, отримати необхідні характеристики цієї мови і визначити її типологічні властивості.
ІМПЛІКАЦІЯ - логічно-наслідковий зв'язок, при якому одна річ в силу необхідності включає в себе іншу, випливає, отримується з іншої, напр., якщо, то.
Однак, не дивлячись на те, що концепція детермінанти є цікавою і показує тісний взаємозв'язок та взаємну обумовленість типологічних властивостей різних рівнів конкретної мови, теорія, запропонована Г.П. Мельниковим, все-таки потребує ретельної перевірки і підтвердження на матеріалі різних мов. Крім того, залишається нерозв'язаним питання про причини, які викликають зміну детермінанти, що, звичайно є однією із кардинальних проблем історії розвитку будь-якої мови.
3. Метод типологічних індексів Дж. Грінберга
У практиці типологічних досліджень особливе місце посідає метод індексування чи метод типологічних індексів, розроблений Джозефом Грінбергом, який поставив перед собою завдання розробити морфологічну типологію мов з числовими даними.
В основу свого методу, який за характером кількох кількісних показників, що використовувалися при цьому, називається також квантитативним, Джозеф Грінберг поклав окремі риси та ознаки, які являють собою певні відношення і отримують вираження у вигляді т.зв. числових індексів. Ці ознаки, чи категорії Грінберг відносить до основних показників типології мови. Це напр., такі, як синтез у мові, ступінь аглютинації, характер словоскладання, деривації і т.п.
АГЛЮТИНАЦІЯ - механічне приєднання однозначних стандартних афіксів до незмінних основ при словотворенні, напр., казах. ара (пилка) - ара-лар (пилки).
ДЕРИВАЦІЯ - утворення нових слів за допомогою афіксів.
ДЕРИВАЦІЙНИЙ АФІКС (АФІКС З ДЕРИВАЦІЙНИМ ЗНАЧЕННЯМ) - афікс, що служить для утворення нових слів, напр., стіл - стілець.
РЕЛЯЦІЙНИЙ АФІКС - афікс, що служить для утворення нових форм слова, напр., стіл - столами.
АФІКС - морфема з граматичним значенням, "зв'язана" морфема, яка не може вживатися у даній мові як самостійна одиниця на відміну від "вільних" морфем з лексичним значенням (пор.: стіл - стіл-ець, стол-ами); залежно від положення стосовно основи серед афіксів виділяють префікси, постфікси, інфікси.
ПРЕФІКС - афікс, що стоїть перед коренем, має реляційне і дериваційне значення, напр., нім. stehen - gestehen (дериваційний префікс); stehen - gestanden (реляційний префікс).
ПОСТФІКС - афікс, що стоїть після кореня, напр., суфікс, флексія.
СУФІКС - постфікс з дериваційним значенням, напр., -тель (учи-тель);
ФЛЕКСІЯ - постфікс з реляційним значенням, напр., закінчення -а в українських іменників жіночого роду в називному відмінку однини.
ІНФІКС - афікс, що вставляється в середину кореня, може
Loading...

 
 

Цікаве