WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Короткий огляд історії типологічних досліджень - Реферат

Короткий огляд історії типологічних досліджень - Реферат

проблем типології і, зокрема, до критеріїв, які визначають типологічні властивості мов.
Виникла тенденція в основу типологічної характеристики і класифікації мов покласти систему ознак, які перехрещуються між собою. Це привело до виникнення кількох напрямків у типології.
Одним із таких напрямків, який зародився ще у 19 ст. була характерологічна концепція типології, яка розроблялась переважно лінгвістами Празької лінгвістичної школи. Її представники ставили за мету скласти детальний опис суттєвих типологічних ознак окремо взятої мови у плані її зіставлення з іншими мовами і тим самим зобразити її своєрідність. Вони визнавали взаємозв'язок цих ознак і сформулювали поняття мовного типу як зв'язків взаємообумовлених явищ.
Прихильники характерологічної концепції надавали важливого значення врахуванню відносин, які спостерігаються у конкретних, переважно споріднених мовах, які вони досліджували і, зокрема, відносин між частковими типами. Це дає можливість побудувати загальний тип мови як систему часткових типів.
Серед представників характерологічного напрямку слід назвати чеськихучених, напр., В Скалічку, автора низки робіт з типології, у тому числі роботи, яка деякою мірою узагальнює стан типології і називається "Про сучасний стан типології" (Новое в лингвистике - М., 1963. - вып. ІІ., с. 19 - 35), а також праці "До питання про типологію" (Вопросы языкознания, 1966. - № 4. - с. 22 - 31), у якій він наводить характеристики п'яти мовних типів за певними диференційними ознаками, напр., тип флективний, аглютинативний, а також за рядом інтегральних ознак, які характеризують кожний тип зсередини.
Інший учений, В. Матезіус, пропонував створити лінгвістичну характерологію на базі ряду робіт, присвячених західним мовам.
Серед інших представників цього напрямку потрібно назвати Е. Леві, який, описуючи окремі мови, також ставить метою виділити найхарактерніше для кожної з них.
Німецький мовознавець П. Гартман у своєму описі сучасних мов відштовхується від загальноіндоєвропейського стану з його чітко вираженими флективними характеристиками, вважаючи його вихідним для типологічного вивчення мов. П. Гартман проводить зіставлення індє. та неіндоєвропейських мов, що, на його думку, повинно яскравіше відтіняти особливості флективних мов.
4 (6). Ступінчаста типологія (Е. Сепір, Дж. Грінберг).
Іншим напрямком у розвитку типологічної науки було створення багатосторонньої, т.зв. ступінчастої типології, найвидатнішим представником якої був американський лінгвіст Е. Сепір (1884 - 1939), автор нової типологічної класифікації мов. Він піддає різкій критиці морфологічну класифікацію мов, розроблену в першій половині 19 ст. на тій підставі, що вона носить еволюціоністський характер, оскільки передбачає еволюцію структури мов від ніби-то більш примітивного типу - ізолюючого до складнішого типу - флективного (напр., грецька і латинська мови). По - друге, він вважає, що поділ мов на три типи, характерний для морфологічної класифікації, носить чисто зовнішній характер, тому що торкається тільки техніки побудови слів.
Важливим у концепції Е. Сепіра слід вважати його твердження, засноване на великому мовному матеріалі, про те, що в окремих, іноді територіально віддалених одна від одної мовах спостерігається "однакова спрямованість руху", тобто ці мови розвиваються в однаковому напрямку, поступово набуваючи типологічно подібних рис і утворюючи певні моделі чи типи. Варто також відмітити, що Е. Сепір був першим із типологів, хто розглядав матеріал мови не як довільний набір різних елементів, а як систему.
Е. Сепір визнавав типологічність процесів розвитку мов і можливість встановлення їх структурних типів, у зв'язку з чим він висунув такі три критерії для встановлення типу мови:
1. Техніка об'єднання морфем, тобто ступінь спаяності кореневої й афіксальної морфем, як словозмінювальних, так і словотворчих. На основі цього критерію він виділяє такі три типи мов: ізолюючий, тобто такий, який не має формальних елементів у чистому вигляді; аглютинуючий, при якому приєднання афіксальної морфеми не спричиняє яких - небудь змін кореневої морфеми; фузійний, якщо афіксальна морфема настільки міцно зливається з кореневою, що морфемний шов практично стає важко розрізнити, а також четвертий - символічний тип, якщо коренева морфема володіє здатністю змінюватися шляхом внутрішніх змін (зміни голосних і приголосних, зміни в наголосі чи інтонації і т.д.).
2. Ступінь синтезу, тобто з'єднання в одному слові різних значень, як лексичних так і граматичних. Е. Сепір виділяє аналітичний тип мови, у якому відсутнє комбінування понять всередині цілих слів, оскільки окреме слово мови такого типу ніяких значимих морфем, крім кореневої, приєднувати не може. До цього типу він зараховує англійську і французьку мови. Слова мови синтетичного типу можуть, на його думку, приєднувати афіксальні морфеми, тому вони є багатшими за значеннями, які вони передають. У полісинтетичному типі спостерігається ще більша ступінь синтетичності. Таким чином, автор виділяє мови трьох типів: аналітичні, синтетичні і полісинтетичні.
3. Характер граматичних процесів, з допомогою яких відбувається приєднання морфем: а) ізоляція; б) аглютинація; в) фузія; г) символізація.
Застосовуючи цих три критерії, Е. Сепір виділяє такі чотири основні типи мов:
1) прості чисто - реляційні мови, які виражають відносини у чистому вигляді, тобто без афіксальних морфем, як, напр., китайська;
2) складні чисто - реляційні мови, у яких, крім здатності виражати синтаксичні відносини у чистому вигляді, є можливість змінювати значення кореневих морфем за допомогою афіксів чи внутрішніх змін, як, напр., турецька чи полінезійська мови;
3) прості змішано - реляційні мови, які виражають синтаксичні відносини не лише у чистому вигляді, але й за допомогою аглютинації чи фузії, як, напр., французька мова;
АГЛЮТИНАЦІЯ - механічне приєднання однозначних стандартних афіксів до незмінних основ при словотворі, напр., казах. ара (пилка) - ара - лар (пилки - множина).
ФУЗІЯ - спосіб приєднання афіксів до основи, при якому основа може змінюватися, а афікси можуть виражати різні граматичні значення, напр., муха - мусі (і виражає давальний відмінок, основа змінюється), земля - землі (і разом з наголосом виражають множину).
4) складні змішано - реляційні мови, які мають здатність змінювати значення кореневих морфем
Loading...

 
 

Цікаве