WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Короткий огляд історії типологічних досліджень - Реферат

Короткий огляд історії типологічних досліджень - Реферат

представників класифікаційної типології, поруч із уже згаданими Ф. і А. Шлегелями і В. Гумбольдтом належить німецький мовознавець, представник т.зв. біологічного напрямку в мовознавстві - Август Шлейхер (1821 - 1868 рр.). Цей учений зробив спробу уточнити класифікацію В. Гумбольдта, частково змінивши та уточнивши її. Вчення про мовні типи він назвав морфологією, а класифікацію мов, засновану на відмінностях у структурі мов - морфологічною. Згідно зі своєю біологічною концепцією, яка передбачала розвиток від простіших до складніших форм, А. Шлейхервважав, що відмічені ще братами Шлегель три типи мов є не просто трьома можливими типами мов, а відображають три ступені розвитку мови за аналогією до того, як це відбувається у живій природі: кристал - рослина - тварина. А Шлейхер був першим ученим, який використав символи для позначення компонентів структури слова. Напр., А - це чистий корінь, аА - префікс, А? - службове слово. Таким чином, структуру ізолюючих мов, тобто тих, які мають чистий корінь (китайська, бірманська, тібетська, каренська, хані, маніпурі) він позначав знаком А. Формулою Аа він позначав структуру аглютинуючих тюркських мов, а індє. мови аналітичного типу отримали формулу Аа ? А?.
Зі сказаного випливає, що на початку свого розвитку типологічні дослідження відштовхувались від класифікації різних морфологічних властивостей слова, які воно могло мати у тій чи іншій конкретній мові.
Типологія першої половини 19 ст. характеризувалась також спробами представити різні структурні типи мов як етапи єдиного процесу розвитку мови взагалі і, отже, як рух від менш до більш досконалого стану мови.
Так В. Гумбольдт і А. Шлейхер вважали, що мови ізолюючого типу є архаїчними видами, мови аглютинуючого типу - перехідними, а флективні мови семітського і древньоіндоєвропейського типу - найрозвинутішими видами мов. Тому типологічна класифікація, яка виникла у першій половині 19 ст. носила, по - перше оцінний характер, оскільки відмічала більш примітивний характер мов одного типу порівняно з мовами іншого типу. По - друге, вчені того часу вважали, що мови, які належать до одного типу, напр., аглютинативні, у процесі свого розвитку, змінять свою типологію і стануть мовами флективним, тобто перейдуть із одного типу в інший. Іншими словами, типологічна класифікація того часу не лише допускала типологічну еволюцію будови мов, визнаючи мови ізолюючого типу менш досконалими порівняно з мовами флективними, але й відзначалася, як уже згадувалося, оцінним характером, тобто розглядала одні мови як менш, інші - як більш досконалі.
Наступний крок у розвитку типології мов було зроблено німецьким мовознавцем Г. Штайнталем (1823 - 1899), учнем і послідовником В. Гумбольдта.
У своїх дослідженнях Г. Штайнталь звернувся не до окремих слів, а до аналізу синтаксичних зв'язків між ними, тобто перейшов від явищ морфології до синтаксису, розширивши поле типологічних спостережень і додавши ще одну типологічну класифікаційну ознаку.
Продовжуючи лінію досліджень Г. Штайнталя німецький мовознавець Ф. Містелі висунув два нових критерії типологічної класифікації на додаток до вже існуючих: за місцем слова у реченні й за внутрішньою структурою слова.
Перший критерій носить явно синтаксичний характер і є дуже суттєвою класифікаційною ознакою. Так, в аналітичних мовах,
АНАЛІТИЧНА МОВА - мова, у якій граматичні відношення виражаються службовими словами, порядком слів та інтонацією
напр., англійській, шведській, норвезькій і т.д., позиція присудка після підмета строго зафіксована, що обумовлено розвитком аналітизму в цих мовах. У тюркських же мовах присудок, як правило, стоїть у кінці речення, ніби завершуючи його. Ф Містелі першим розмежував кореневоізолюючі мови типу китайської та основоізолюючі мови типу індонезійської.
Останнім представником класифікаційної типології, у якій кожна мова підводилася під певний тип, за часом появи робіт, був німецький лінгвіст Ф. - Н. Фінк. Він, як і інші представники цього напрямку, за основну типологічну одиницю приймав слово. Як відомо, слово у мовах різних типів відрізняється за своєю структурою. Тому за критерії класифікації мов він приймав: 1) масивність - фрагментарність структури; 2) тип і спосіб узгодження слів у реченні.
У результаті своїх досліджень Ф. - Н. Фінк виділив вісім основних типів мов, співвіднісши кожен тип з конкретною мовою, як представником цього типу:
1) підпорядковуючий або субординативний тип - турецька мова;
2) інкорпоруючий, що характеризується наймасивнішою будовою слова - гренландська мова;
3) упорядковуючий, в якому спостерігається дуже слабкий зв'язок між службовими словами і афіксами - одна із мов групи банту - субія (нігеро - кордофанська мовна сім'я);
4) кореневоізолюючий - китайська;
5) основоізолюючий - самоанська (східна гілка австронезійської (малайсько - полінезійської) мовної сім'ї);
6) коренефлектуючий - арабська (семіто - хамітська (афро - азійська, афразійська) мовна сім'я, семітська група)
7) основофлектуючий - грецька (індє. мовна сім'я, грецька група)
8) групофлектуючий - грузинська (південно - кавказька (картвельська) мовна сім'я, іберійська (картвельська) підгрупа).
Усередині типів проводиться протиставлення мов на основі врахування узгодження. Так, напр., турецька мова з її узгодженням тільки іменника і дієслова протиставлена мовам банту (група нігеро -кордофанськох мовної сім'ї, сюди належать мови суахілі, руанда, лінгала, кіконго, зулу, дуала і т.д.), у яких переважає префіксація і, крім того, узгодження проводиться зі всіма частинами мови, крім присудків.
Підводячи підсумок розгляду типологічних досліджень 19 - го - початку 20 ст. можна помітити, що це був етап в історії типології, коли основне її завдання вчені вбачали у створенні типологічної класифікації мов. При цьому свої тлумачення і теорії вони будували, виходячи із характеристики морфологічної структури слова, критерію хоча й дуже вагомого, але вибраного все ж абсолютно довільно. Ніякі інші критерії для класифікації мов майже не залучалися. Тому і сама класифікація мов того періоду ще інколи називається не типологічною, а морфологічною.
3(6). Характерологічна концепція типології (В. Скалічка, В. Матезіус, Е. Леві, П. Гартман).
Поступовий розвиток науки про мову як про дуже складну багаторівневу структуру спонукав учених змінити свої погляди і свій підхід до
Loading...

 
 

Цікаве