WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Короткий огляд історії типологічних досліджень - Реферат

Короткий огляд історії типологічних досліджень - Реферат


Реферат
на тему:
Короткий огляд історії типологічних досліджень
ПЛАН
1. Порівняльно - історичний метод і зародження генеалогічної типології.
2. Класифікуюча типологія (В. Гумбольдт, Ф. і А Шлегелі, А. Шлейхер, Г. Штайнталь, Ф. Містелі, Н. Фінк, Ф. Ф. Фортунатов).
3. Характерологічна концепція типології (В. Скалічка, В. Матезіус, Е. Леві, П. Гартман).
4. Ступінчаста типологія (Е. Сепір, Дж. Грінберг).
5. Типологія мовних систем (М. С. Трубецькой, А. В. Ісаченко, Т. Мілевський, Ч. Базель).
6. Типологічні дослідження на території колишнього РС.
1(6). Порівняльно - історичний метод і зародження генеалогічної типології
Різноманітність структур різних мов, з якими зіткнулися європейці у 16 - 18 ст. у зв'язку з розвитком мореплавання і торгівлі, не могли не звернути на себе увагу вчених.
Цікавість до мов зросла після того, як у кінці 18 на початку 19 століття європейці познайомилися з мовою древньої Індії - санскритом, яка була мовою священних книг древніх індійців.
На противагу багатьом сучасним європейським мовам з їх відносно простою морфологією, з відсутністю у багатьох з них систем відмінків санскрит володів добре розвинутою флективною системою, діленням іменників за основами, складною фонологічною системою.
Німецький учений Фрідріх Шлегель (1772 - 1829) (автор книги "Про мову і мудрість індійців" (1808 р.)), вперше звернув увагу на відмінності у структурі мов, виділивши дві групи: мови з афіксами або афіксуючі мови, куди він відніс тюркські,
(турецька, азербайджанська, алтайська, башкирська, гагаузька, казахська, караїмська, каракалпацька, карачаєво - балкарська, киргизька, кримсько - татарська, кумикська, ногайська, татарська, тувинська, туркменська, узбецька, хакаська, чуваська, шорська, якутська)
полінезійські
(входять до малайсько - полінезійської групи австронезійської мовної сім'ї, однієї із найбільших мовних сімей. Австронезійські мови поширені на Малайськом архіпелазі (Індонезія, Філіппіни), на о. Малага, у деяких південних районах Індокитаю, в Океанії, на о.Мадагаскар, о. Тайвань. Кількість мов - близько 800. Загальна кількість мовців - понад 250 млн.
Малайсько - полінезійської група поділяється на три гілки: західну, центральну та східну. До західної гілки цієї групи належать, зокрема бугійська, макасарська, саданська, індонезійська мови, мови дурі, майва, ендекан, мандарська мова та ін., до центральної - мови східної частини М.Зондських островів та більшої частини Молукських островів, до східної - ангела, буготу, ватуранга, тонга, ніуа, самоа, маршальська, науру, кірібаті та ін. До 60 - х років 20 ст. мови сучасних західної та центральної гілок зараховували до т.зв. індонезійських (малайських) мов))
а також китайську мови,
(разом з дунганською мовою належить до китайської групи китайсько - тібетської мовної сім'ї; друга група цієї сім'ї - тібето - бірманська (мови тібетська, бірманська, каренська, хані, маніпурі, бодо і т.д.))
які, як він вважав, виражають відносини між словами чисто механічним шляхом; і мови флективні, куди він зарахував семітські, грузинську і французьку мови.
Його брат Август Шлегель (1767 - 1845) переробив цю класифікаційну схему і виділив три класи мов: мови без граматичної структури, мови афіксуючі та мови флективні. Відштовхуючись від структури флективних мов,
ФЛЕКТИВНА МОВА - мова, у якій граматичні значення передаються флексіями.
він зробив висновок, що китайську мову і мови Індокитаю потрібно виділити в особливу групу, так як у цих мовах відсутня флексія, а граматичні відносини виражаються за допомогою порядку слів. Август Шлегелю належить також поділ мов на більш ранні - синтетичні і пізніші - аналітичні.
У своїх пошуках типу мови відомий німецький лінгвіст Франц Бопп (1791 - 1867), який розробив і запровадив порівняльний метод у дослідження мов, звернув увагу на склад коренів слів і на цій підставі виділив мови, у яких корені слів складаються із одного складу (він назвав їх моносилабічними), та мови, в яких корені слів можуть вживатися як з іншими коренями, так і з різними морфемами. Крім того, він виділив мови, для яких типовими є двоскладовий і навіть трьохскладовий характер кореня, до числа яких він відніс семітські мови.
2(6). Класифікуюча типологія (В. Гумбольдт, Ф. і А. Шлегелі, А. Шлейхер, Г. Штайнталь, Ф. Містелі, Н. Фінк, Ф. Ф. Фортунатов).
Але справжнім основоположником типології мов як особливого розділу мовознавства слід вважати німецького лінгвіста Вільгельма Гумбольдта. Він вивчав велику кількість мов, включаючи мови американських індійців та жителів Полінезії. Надзвичайно широкий лінгвістичний кругозір, знайомство з мовами найрізноманітнішої структури дали В. Гумбольдту можливість досліджувати їх особливості і вперше запропонувати їх типологічну класифікацію. При цьому В. Гумбольдт виходив зі здатності слів конкретної мови приєднувати до себе той чи інший тип морфем.
Погоджуючись у цілому з типологічною класифікацією А. Шлегеля, В. Гумбольдт розділив всі відомі йому мови на чотири типи: ізолюючі мови типу китайської, тобто мови, які не мають словозмінних морфем; аглютинуючі або аглютинативні, тобто мови типу тюркських, здатні приєднувати тільки однозначні морфеми; флективні мови типу індоєвропейських або семітських, здатні приєднувати багатозначні морфеми. До особливої четвертої групи він зарахував мови американських індійців, у яких слова здатні поєднуватися в особливі слова - речення. Цей тип мов він назвав інкорпоруючими.
Виходячи із своєї концепції про мову як еманацію людського духу і по-суті ототожнюючи мову і психологію народу, В. Гумбольдт вважав, що різна типологія мов відображає різний культурний рівень розвитку народів. На його думку, флективні мови (індоєвропейські і семітські), у яких єдність слова забезпечується зовнішньою і внутрішньою флексією
ВНУТРІШНЯ ФЛЕКСІЯ - зміна голосного або приголосного в корені, що служить для утворення нових слів чи форм слова, тобто має дериваційне чи реляційне значення. На відміну від інфікса, який додатково вставляється у корінь слова, внутрішня флексія викликає лише чергування вже наявних у корені звуків, напр., беру - вибір, нім. Stadt - St?dte, springen - sprang, англ. foot - feet.
володіють "строго правильною" формою. Через те він оголошував їх вершиною мовної творчості. Мови інших типів він вважав таким, які стоять на нижчих ступенях розвитку.
До
Loading...

 
 

Цікаве