WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Теоретичні передумови порівняльно-типологічного вивчення мов - Реферат

Теоретичні передумови порівняльно-типологічного вивчення мов - Реферат

передаються, в основному поза словом, а слова складаються з чистих коренів.
Ізолюючі мови характеризуються незмінністю слів та їх морфологічною нерозчленованістю. У складі ізолюючих мов, по суті, є тільки один різновид морфем - корені. Інші види морфем тут відсутні або майже відсутні. Граматичне значення виражається переважно порядком слів. Ізолюючий тип мови у найбільшій мірі був притаманний давньокитайській мові веньянь. Риси ізолюючого типу виступають у сучаснійкитайській мові байхуавень, в'єтнамській мові (австроазіатська сім'я), мові йоруба (нігеро-кордофанська сім'я). Китайська фраза "во хао" означає "я люблю", а "хао во" - "люби мене". Зміна граматичних значень виражена не словами, що залишаються незмінними, а зміною порядку слів.
Мови КИТАЙСЬКОЇ групи (китайсько-тібетська сім'я) (китайська група: китайська, дунганська; тібето-бірманська група: бірманська (пам'ятки з 11 ст.), тібетська (пам'ятки з 7 ст.) а також велика кількість гімалайських та ассамських мов; лише в Індії та Пакистані їх нараховується близько 113; тайська група: тайська (до 1939 р. сіамська, пам'ятки з 13 ст.), лаоська та ін.;
4) ПОЛІСИНТЕТИЧНИЙ
Прикладом полісинтетичних мов можуть бути т.зв. інкорпоруючі мови.
ІНКОРПОРУЮЧА МОВА - полісинтетична мова, для якої характерним є включеня у склад дієслова-присудка інших членів речення (додатків), іноді зі змінами у звучанні основ.
Інкорпоруючі мови включають складні комплекси, які є одночасно і словами і реченнями. Сутність інкорпоруючих мов В. Гумбольдт пояснював прикладом, узятим з мови мексіканських індіанців: ninakakwa - "Я їм м'ясо". Передаючи предикативний, реченнєвий зміст, наведений приклад залишається словом, яке побудоване шляхом синткасичного словоскладання (воно здатне виражати як морфологічні так і синтаксичні граматичні категорії; якраз здатністю виражати граматичні категорії синтаксичне словоскладання й відрізняється від основоскладання як способу словотвору) з морфем, а не слів: ni - я, naka - їд-, kakwa - м'яс-. Комплексні слова-речення інкорпоруючих мов переважно починаються з кореня-підмета, а закінчуються коренем-присудком. Між цими межовими морфемами включаються будь-які компоненти, що виражають зміст другорядних членів речення. Цією фундаментальною особливістю інкорпоруючих мов і пояснюється їх назва. Лат. incorporatio- включення до складу.
Назвою "палеоазіатські мови" об'єднують кілька мовних груп чи окремих мов, не пов'язаних між собою генетичними стосунками.
ЧУКОТСЬКО-КАМЧАДАЛЬСЬКІ мови (чукотська, корякська, ітельменська) і мови американських індійців (Мовні сім'ї алгонкінська, ірокезька, сіу та ін.) (за винятком мов кечуа й аймара у Перу і Болівії, які належать до аглютинативних мов).
Ця класифікація мов була проведена на основі врахування ознак і властивостей формальних сторін слова, його здатності приєднувати словозмінювальні і словотвірні морфеми).
Однак у сучасній науці типологічна характеристика мови формується не лише на основі врахування типу форми, але й на основі врахування типу відношень. Крім того, визначення типологічних ознак проводиться на конкретних рівнях мови.
У зв'язку з питанням про типологічні ознаки чи критерії, визначальні для того чи іншого мовного типу, доцільно зупинитися на характеристиці аглютинативної будови, поданої Б.А. Серебренніковим. Причину стійкості цієї будови він вбачає в наявності двох факторів: 1) відсутності у мовах цього типу поділу іменників на класи, на відміну від індє. мов, що мало свої наслідки при переході цих мов від синтетичної будови до аналітичної; 2) наявність твердого порядку у словосполученні: означення + означуване.
У мовах аглютинативного типу у ході історичного розвитку відмінкові морфеми приєднувалися до незмінного кореня-основи, через те відмінкові варіанти, які розхитали індє. систему відмінювання, виникнути не могли. Морфологічні шви, тобто місця сполучення відмінкової морфеми з кореневою, протягом віків залишалися незмінними, що й стало однією з причин стійкості аглютинативної будови.
Твердий порядок слів означення-означуване необхідно розуміти в широкому сенсі. У мовах аглютинативної будови означення може бути виражене одним словом - прикметником, іменником, дієприкметником; воно може бути виражене також атрибутивним словосполученням чи навіть складним за своєю структурою розгорнутим членом речення, напр. siz bana d?n verdi?iniz kitabi memnuniyyetle okudum - я прочитав із задоволенням книгу, яку ви мені вчора дали, букв. Ви мені учора давші-ви книгу задоволення-з прочитав-я.
Учений вбачає причину відсутності відмінювання прикметників у мовах цього типу у розвитку способу прилягання, який тут дуже поширений.
Аналізуючи структуру мов аглютинативного типу, Б.А. Серебреніков наочно показує, що всі основні ознаки цього типу взаємопов'язаня і взаємозалежні, що може служити додатковим підтвердженням того, що типологічні ознаки, що утворюють той чи інший тип, є, по-перше, певною стійкою сукупністю, по-друге, цю сукупність не можна розглядати як вільно існуючу, а навпаки, слід розглядати як взаємообумовлену і взаємозалежну, у якій кожна ознака зв'язана з іншою й обумовлена іншою, і, нарешті, по-третє, ці ознаки слід розглядати як провідні при одночасній наявності інших ознак, які посідають підлегле становище і не включаються у характеристику даного мовного типу.
РОЗДІЛИ ТИПОЛОГІЇ МОВ.
У залежності від тих цілей та завдань, які покликана вирішувати лінгвістична типологія, а також від того об'єкту, який вивчає дана наука, типологія умовно поділяється на типологію загальну і типологію часткову.
Загальна типологія вивчає загальні проблеми, які пов'язані з виявленням суми подібних і відмінних рис, що характеризують системи окремих мов світу.
У свій час Іван Олександрович Бодуен де Куртене (1845-1927) (мовознавець, народився у Польщі, більшу частину життя працював у Росії. Праці із загального мовознавства, слов'янських та романських мов, історія латинської мови) писав: "Ми можемо порівнювати мови зовсім незалежно від їх спорідненості, чи будь-яких історичних зв'язків між ними. Ми постійно знаходимо однакові властивості, однакові зміни, однакові історичні процеси та переродження в мовах, чужих одна одній історично та географічно". (Бодуен де Куртене, И.А. О смешанном характере всех языков // И.А. Бодуен де Куртене. Избр. Труды по общему языкознанию. - М., 1963. - Т.1. - с. 371).
Якраз ці загальні властивості, загальні зміни, загальні процеси в мовах, які належать до найрізноманітніших генетичних груп і досліджує загальна типологія. До сфери її завдань належать, напр., дослідження спільних загальних рис у структурі фонологічних систем, наявність або відсутність граматичних класів іменників, загальні ртст в структурі словосполучення і речення і т.д.).
Часткова типологія вивчає проблеми обмеженішого
Loading...

 
 

Цікаве