WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Теоретичні передумови порівняльно-типологічного вивчення мов - Реферат

Теоретичні передумови порівняльно-типологічного вивчення мов - Реферат

проглядаються риси аглютинативного типу: однозначність словозмінювальних морфем ( морфеми множини -es, -en, які нічого крім числа не означають), відсутність категорії граматичного роду і обумовлена ним відсутність узгодження іменника, прикметника та присвійних займенників. Пор. англ. the new town - the new towns, тур.yeni ?ehir - yeni ?ehirler, укр. нове місто - нові міста.
У той же час в англ. мові порядок слів у реченні повністю збігається з порядком слів у простому реченні в китайській мові, у якій переважають риси ізолюючого типу.
В українській мові, де переважають риси синтетичної будови, можна виявити ознаки аналітичної будови, напр., утворення форми майбутнього часу з допоміжним дієсловом "бути".
Із наведених прикладів випливає, що т.зв. "чистих" мовних типів насправді не існує. У структурі кожної мови можна виявити ознаки різних типів. Але у таких випадках типологія мови визначається, як правило, за домінуючими в ній ознаками.
Все сказане дозволяє нам сформулювати розуміння типу мови таким чином:
Тип окремої мови - це стійка сукупність провідних ознак мови, певним чином пов'язаних між собою, причому наявність або відсутність якоїсь однієї ознаки обумовлює наявність або відсутність іншої ознаки або ознак.
У зв'язку з цим означенням виникає й інше. У структурі мови можуть існувати риси, які не є провідними для його даного стану, але тим не менше вони утворюють також певну стійку сукупність ознак. Так, в англійській мові ми можемо виявити риси, які збереглися у ній як пережиток, і які належать до іншої мовної структури: при наявності ознак, які характеризують англійську мову як аглютинативну (відсутність узгодження), ми знаходимо у неї узгодження в числі вказівних займенників та іменників, до яких вони належать, напр.: this town - these towns, that town - those towns.
Наявність цих ознак якраз і складає те, що ми називаємо типом у мові.
Зіставляючи різноманітні спорідені та неспоріднені мови, можна помітити у деяких з них певні подібні ознаки. Так у всіх тюркських мовах ми знаходимо одні й ті ж ознаки, як, напр., сингармонізм, СИНГАРМОНІЗМ - уподібнення афіксальних голосних до кореневих у тюркських мовах, основна ознака на фонологічному рівні, однозначність афіксів, відсутність узгодження, як типу синтаксичного зв'язку, розташування означення перед означуваним, наявність розгорнутих членів речення замість підрядних речень та деякі інші ознаки, які утворюють стійку сукупність.
Така стійка сукупність провідних ознак, спільних для ряду мов, утворює певний мовний тип.
У змісті терміну "тип" чи "типологія" спостерігається щось загальне - під цим розуміють, як правило, знаходження у різноманітності явищ, які належать до якоїсь сфери, деяких груп чи класів, у які певні явища об'єднуються за подібністю ряду своїх властивостей чи ознак.
Такі групи чи класи, які виявляються при розгляді різноманітності явищ даної сфери, скорочено називають типами. Використовуючи операцію зіставлення і порівняння, у цьому багатстві об'єктів типологія знаходить подібні групи об'єктів. При цьому типологія за своїми завданнями близька до класифікації, яка також прагне виявити впорядкованість досліджуваних об'єктів. Однак типологія включає в себе лише певний вид класифікації, а саме класифікацію за структурними чи структурно-функціональними ознаками.
Різноманіття структурно-функціональних особливостей і ознак об'єктів дозволяє одні й ті ж об'єкти типологічно розглядати з різних точок зору. Процес виявлення відмінних рис даної групи об'єктів від інших груп називається типізацією і призводить до встановлення окремих типів.
Основоположником типології мов як особливого розділу мовознавства вважають німецького лінгвіста Вільгельма Гумбольдта (1767-1835). У значній мірі завдяки його зусиллям у типології 19 ст. було встановлено чотири мовних типи:
1) ФЛЕКТИВНИЙ
ФЛЕКТИВНІ МОВИ - це мови у яких граматичні значення передаються флексіями.
ФЛЕКСІЯ - постфікс з реляційним (словозмінювальним) значенням, напр. закінчення -а в іменників жіночого роду.
ПОСТФІКС - афікс, що стоїть після кореня, напр., суфікс, флексія.
АФІКС - морфема з граматичним значенням, "зв'язана" морфема, яка не може вживатися у даній мові як самостійна одиниця на відміну від "вільних" морфем з лексичним значенням (порівн. стіл; стіл-ець; стол-ами); залежно від положення стосовно основи серед А. виділяють префікси, постфікси, інфікси.
до якого належали індєвроп. та СЕМІТСЬКІ мови ( східна група - мертва аккадська мова, якою розмовляли в Ассірії та Вавілоні і яка засвідчена клинописними текстами з ІІІ-го тисячоліття до нашої ери; західна група включає підгрупи: 1)ханаанська (винятково мертві мови староханаанська (в 1974 р. знайдено її пам'ятки з ІІІ-го тисяч. до н.е.), фінікійська (нею розмовляли в Фінікії та її колоніях, в т.ч. й у Карфагені), моавітська, тобто давньоєврейська (з її сучасною формою іврит, штучно відродженою в Ізраїлі)) 2) арамейська - майже зникла арамейська мова та айсорська; 3)арабська підгрупа включає арабську мову та південноарабські мови (розрізняють три південноарабські мови); 4) до ефіопської підгрупи належить амхарська (офіційна мова Ефіопії), мертва мова геез (пам'ятки IV-XV ст., нині використовується при богослужінні));
2) АГЛЮТИНАТИВНИЙ
АГЛЮТИНАТИВНІ МОВИ - мови, в яких граматичні значення передаються за допомогою аглютинації, тобто механічного приєднання однозначних стандартних афіксів до незмінних основ при словотворі, напр.: казах. ара (пилка), ара-лар (пилки).
- ТЮРКСЬКІ ( 1)булгарська група: чуваська мова, мертві булгарська та хозарська; 2) південно-західна: турецька, азербайджанська, туркменська, гагаузька та ін.; 3)північно-західна: казахська, киргизька, татарська, башкирська, алтайська, каракалпацька та ін., мертва половецька (інакше кипчацька чи куманська) 4)південо-східна: узбецька, уйгурська (Китай); 5) північно-східна: якутська, тувінська, хакаська, мертва орхонська; МОНГОЛЬСЬКІ (монгольська (халха-монгольська), бурятська, калмицька, ойратська, монгорська (Китай); ТУНГУСО-МАНЬЧЖУРСЬКІ (маньчжурська мова (нині вимирає), евенкійська (тунгуська), евенська, нанайська, удегейська та ін.); ФІННО-УГОРСЬКІ (фінська група: фінська, естонська карельська, вепська а також пермські мови (комі-перм'яцька, комі-зирянська, удмуртська), мордовські (ерзя і мокша), марійські (гірська марійська на правому березі Волги та лугова марійська на лівому березі Волги) та саамська мови; угорська група: угорська, мансійська, хантийська; явну спорідненість з фінно-угорськими виявляють самодійські мови, поширені на Крайній Півночі (ненецька, нганасанська й селькупська)); ЯПОНСЬКА мови (явно споріднена з нею рюкюська мова (о-ви Рюкю) і ймовірно споріднена айнська мова);
3) ІЗОЛЮЮЧИЙ
ІЗОЛЮЮЧА МОВА - мова, у якій граматичні значення
Loading...

 
 

Цікаве