WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Теоретичні передумови порівняльно-типологічного вивчення мов - Реферат

Теоретичні передумови порівняльно-типологічного вивчення мов - Реферат

мовознавства, як із загального, так і окремих сфер, зустрічаються різні тлумачення терміну "типологія". Найпоширеніше і, мабуть, найраніше за часом своговиникнення значення цього терміну торкається назви цілого розділу нашої науки - лінгвістичної типології або типології мов.
Об'єм цього поняття і до сьогодні залишається розпливчастим і невизначеним. Одні вчені вкладають у нього один об'єм понять, інші - інший.
Але думки більшої частини мовознавців збігаються щодо розуміння типології у мовознавстві як вчення про типи мов, які вивчаються шляхом порівняння або зіставлення як окремих рівнів, підрівнів та мікросистем, так і систем окремих мов та груп мов.
Типологічні дослідження передбачають виділення того спільного, що представлено у всіх мовах. На це справедливо вказав І.І. Мєщанінов. "Спільними для всіх мов виявляються не тільки відношення між словами у складі речення, але й такі поняття, які також передаються у мові, як предметність та дія, суб'єкт, предикат, об'єкт, атрибут з їх модальними відтінками і т.д. Це спільне для всіх мов лягає в основу типологічних зіставлень саме тому, що граматична форма його вираження на конкретному мовному матеріалі не дає єдиної схеми.
ГРАМАТИЧНА ФОРМА - співвідношення граматичного значення і граматичного способу в їхній єдності.
ГРАМАТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ - узагальнене мовне значення, яке притаманне цілому ряду слів чи словоформ і має своє регулярне (стандартне) вираження, напр.: слова "пишний", "розкішний", "травневий", "квітучий" мають граматичне значення прикметника ч.р. н.в. одн.
ГРАМАТИЧНИЙ СПОСІБ - матеріальне вираження граматичних значень, напр., у словах "пишний", "розкішний", "травневий", "квітучий" граматичні значення прикм. ч.р. н.в. одн. виражаються закінченням -ий.
Зрозуміло, що виділення загальних ознак мов, про що говорилося вище, передбачає систематизацію та інвентаризацію явищ різних мов на основі на основі їх структурних ознак, що також входить як компонент поняття "типологія" в аналізованому значенні.
Типологія у даному значенні передбачає також побудову на основі низки властивостей класів окремих мов, групування цих класів у крупніші і, нарешті, встановлення крупніших класифікаційних одиниць типів мов.
Поряд із тільки-що розглянутим загальним значенням терміну "типологія мов" ми зустрічаємось з його частковим значенням, яке обмежується характеристикою будови окремої мови або її окремих підсистем. Саме у цьому значенні вживає термін "типологія" С.Д. Кацнельсон, коли він пише: "Порівнювати між собою мови, з моєї точки зору, слід, передусім, не за ізольованиза окремими мікросистемами, за окремими фрагментами структури мови". У тому ж значенні ми часто зустрічаємо термін "типологія" у ряді сучасних досліджень, напр. "Типологія структури складу у слов'янських мовах" (автор Лєкомцева М.І.) або "До питання про типологію консонантних систем сучасних германських мов" (автор Раєвський М.В.).
Термін "типологія" вживається ще в одному значенні - як принцип організації мовного матеріалу, який дає можливість скласти зведення типологічних характеристик якоїсь певної мови і тим самим намітити його місце у типологічній класифікації. Саме у такому значенні вживає слово "типологія" у статті "До типологічної характеристики мови суахілі" її авторка Охотіна Н.В.
СУАХІЛІ - це мова групи банту, куди входять ще мови руанда, кіконго, зулуська та ін. нігеро-кордофанської мовної сім'ї . Це мовна сім'я Чорної Африки.
Що стосується поняття "тип мови", то воно є одним із основних у лінгвістичній типології. Але визначити це поняття точно й адекватно непросто, бо ще й до сьогодні не визначився сам підхід учених до того, що необхідно вважати типом мови. Не встановлені також і критерії, які могли б служити надійною основою для визначення того чи іншого типу мови.
Слово "тип" має широке поширення як у побуті, так і в науковій літературі. Так, напр., говорять про літературний тип, маючи на увазі літературного героя з притаманними йому певними рисами, які є узагальненням рис певних конкретних осіб, за якими спостерігав автор. У психології виділяють основні психічні типи - холеричний, сангвінічний, флегматичний і т.д., також розуміючи під цим деяку сукупність певних узагальнених ознак.
Для визначення змісту поняття "тип мов" розглянемо деякі риси та ознаки, які наявні в окремих мовах і які складають їх характеристику.
Почнемо зі структури слова. В українській мові існує можливість розчленувати переважну більшість слів на корінь, основу, словотвірні морфеми, словозмінювальні морфеми, напр., частотний, де част- - корінь, -от - основотвірний афікс, -н - словотвірна морфема, -ий - словозмінювальна морфема. При цьому ми часто стикаємося з таким фактом, що корінь не існує самостійно. Якщо ж ми візьмемо такі слова, як тур. ау - місяць, або індонезійське kota місто, то побачимо, що у цих словах корінь дорівнює основі. Крім того, корінь за своїм звуковим складом завжди буде збігатися з цілим словом, тобто ау або kota - це і корені і слова одночасно. В укр. мові ми вже бачили, із яких морфем складається слово "частотний", але ні форма част-, ні частот-, ні частотн-, не існують як самостійні слова. Для того щоб отримати цілісне слово, здатне існувати як самостійна лексична одиниця, його необхідно оформити словозмінювальною морфемою, у даному випадку морфемою -ий, яка сигналізує про те, що слово "частотний" є прикметником ч.р. у наз.відм. одн.
Якщо ж ми візьмемо турецьке слово okul - школа і почнемо додавати до нього суфікси, то, на відміну від української мови, кожна морфема, яку ми будемо додавати, не позбавить його самостійності, а буде надавати йому нового граматичного значення, пор: okul - школа, okul+lar = okullar - школи, okullar+imiz =okullarimiz - наші школи, okullarimiz + da = okullarimizda - у наших школах.
Зауважимо ще одну цікаву рису, яка відрізняє турецьку мову від німецької та української: повна відсутність префіксів. Усі лексичні та граматичні зміни відбуваються шляхом приєднання суфіксів, у той час як в укр. та англ. мовах для з тією ж метою можуть використовуватися як суфікси так і префікси.
Якщо ж ми звернемося до структури речення, то побачимо, що у турецькій мові спостерігається фіксований порядок слів - підмет -додаток - присудок. У німецькій мові такий порядок слів переважає, але не є абсолютним, а в українській мові домінує вільний порядок слів з перевагою основного варіанту: підмет - присудок - додаток.
Такі приклади, які показують особливості структури одиниці лексичного рівня - слова та одиниці синтаксичного рівня - речення, наочно свідчать про те, що кожній мові притаманні певні властиві їй риси, які відрізняють її від інших мов. Поруч з цим у структурі кожної мови співіснують риси, які характеризують різні типи мов. Так в англ. мові, яка, як і всі ідє. мови є флективною, чітко
Loading...

 
 

Цікаве