WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Теоретичні передумови порівняльно-типологічного вивчення мов - Реферат

Теоретичні передумови порівняльно-типологічного вивчення мов - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Теоретичні передумови порівняльно-типологічного вивчення мов
ПЛАН
1. Предмет і завдання курсу порівняльної типології. Типологія мов як розділ мовознавства.
2. Зміст терміну "типологія мов". Поняття типу в мові.
3. Розділи типології мов. Порівняльна типологія рідної та іноземної мов.
4. Рівні типологічного дослідження. Поняття ізоморфізму та аломорфізму.
5. Поняття мовних універсалій.
6. Основні принципи застосування порівняльно-типологічного методу.
7. Поняття про мову-еталон. Зв'язок типології з іншими лінгвістичними дисциплінами.
1. Предмет та завдання курсу
Завданням курсу порівняльної типології німецької та української мов є виявлення типологічних ознак цих мов і врахування їх у практиці викладання німецької мови у школі з українською мовою навчання. Як відомо повне виключення рідної мови при навчанні іноземній мові неможливе. Більше того, засвоєння іноземної мови відбувається у багатьох випадках через структуру рідної мови, що призводить до інтерференції.
ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ- накладання особливостей рідної мови на особливості іноземної мови (у вузькоспецифічному розумінні).
Запобігти цьому явищу без грунтовного знання відповідних структур рідної мови та їхніх аналогів чи відповідників в іноземній мові, яка вивчається, доволі складно. Курс порівняльної типології передбачає знання фонології, фонетики, граматики, лексикології, методики викладання іноземних мов, а також ознайомлення з основними положеннями сучасного загального мовознавства. Застосовуючи порівняльний опис обох мов можна діагностувати помилки на будь-якому рівні і знати, а, отже, і застосовувати найоптимальніші та найефективніші засоби їх усунення.
Вже саме місце даної дисципліни в навчальному плані на останньому курсі свідчить про те, що її головне завдання полягає у підбитті підсумків вивченню фонетики, граматичної будови, словникового складу мови, яка вивчається, але у зовсім іншому висвітленні: в плані співставлення з рідною мовою учнів.
Типологічний характер зіставлення ставить за мету розгляд систем обидвох мов в цілому, а також їх окремих мікросистем зокрема. Зіставлення такого роду повинно включати в себе тільки найзагальніші риси структури мов в їх взаємозв'язку та взаємообумовленості.
ТИПОЛОГІЯ МОВ ЯК ОСОБЛИВИЙ РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА.
Мова є на диво досконалим і всередині конкретної людської спільноти найважливішим засобом спілкування, яка у повній мірі задовольняє її комунікативні потреби. Виконувати свої складні і різноманітні функції мова може завдяки тому, що вона гнучкою і одночасно відмінно зорганізованою системою. Мова складається, з одного боку, з елементів - фонем, морфем, слів, які "зодягнуті" в матеріальну субстанцію - звуки, а з другого - володіє структурою.
Під структурою мови розуміють її внутрішню організацію, схему зв'язків і відносин безкінечного числа її елементів (фонем, морфем, слів), які забезпечують функціонування мови в формі акту спілкування.
ФОНЕМА - мінімальна одиниця звукової системи мови, яка служить для розрізнення значеь слова або морфеми.
МОРФЕМА - наймеша значима одиниця мови, напр. слово "прибережний" складається з таких морфем: префікса при-, кореня -береж, суфікса -н, флексії -ий.
Розглядаючи окремі мови ми можемо переконатися, що, з одного боку в цілому ряді мов виявляються подібні риси (напр., в українській, російській, польській, болгарській ми знайдемо багато слів загального кореня. Це явище пояснюється тим, що ці мови належать до однієї генетичної групи мов - слов'янської). Але в той же час ми бачимо, що в мовах існують і відмінності ( в укр. мові - відмінки, в болгарській - відсутні).
На земній кулі існує велика кількість мов, причому кожна з них володіє як деякими загальними з іншими мовам рисами, так і такими, які ми виявляємо тільки в окремій мові.
Якщо поставити перед собою завдання виявити всі загальні ознаки або характеристики структури деякої кількості мов, то можна тримати суму ознак, які будуть відрізняти цю групу мов від будь-якої іншої групи мов, де ці ознаки відсутні. Часто спільні структурні ознаки виявляються у мовах, які не мають ніякої генетичної спорідненості. Це зумовлюється тією основоположною причиною, що всі мови відображають одну і ту ж об'єктивну дійсність. Вони служать для спілкування і мають звукову матерію. Ці та інші прояви принципової однорідності, принципової близькості різних мов дають змогу зіставляти їх незалежно від факту спорідненості або неспорідненості. Напр., означальне словосполучення, у якому прикметник передує іменнику без будь якого узгодження з ним, існує в англійській мові (ідє. мовна сім'я, германська група, західна підгрупа: англійська, німецька, голландська (нідерландська) фламандська, фрізька, бурська (африкаанс), їдіш (новоєврейська)), тюркських мовах (турецька, чуваська, азербайджанська, туркменська, гагаузька, казазахська, киргизька, татарська, башкирська, алтайська, каракалпацька, узбецька, уйгурська, якутська, тувінська, хакаська), які складають тюркську мовну сім'ю, японській мові, що утворює окрему мовну сім'ю, монгольських мовах, (монгольська, бурятська, калмицька, ойратська, монгорська (в Китаї), могольська (в Афганістані)), китайській мові (китайсько-тібетська мовна сім'я: китайська, дунганська, тібетська, бірманська, велика кількість гімалайських та ассамських мов, тайська ( до 1939 р. сіамська ), лаоська та ін.). Означальне словосполучення - це словосполучення типу a beautiful girl, great success, good time та ін. В англійській мові.
За цією структурною ознакою, незалежно від матеріального складу слів, згадані вище мови можна об'єднати в одну групу із такою загальною структурною характеристикою: "мови, які мають означальне словосполучення зі структурою A + N, де прикметник з'єднаний з іменником за способом прилягання".
Групуванням основних, істотних характеристик певних ознак та виведенням загальних закономірностей, які спостерігаються у ряді мов і займається особливий розділ мовознавства - лінгвістична типологія, яку можна визначити також як науку про типи мов і про типи мовної структури.
Потрібно підкреслити, що лінгвістична типологія досліджує не часткові, поодинокі випадки подібності та відмінності у структурі мов, а лише такі, які мають загальний характер, тобто охоплюють широке коло однорідних ознак.
Відомий лінгвіст І.І. Мєщанінов з цього приводу зазначав, що типологічним зіставленням передбачається охопити всі виділювані системи мов, які групуються, і за ними встановити те, що їх розділяє і те, що їх об'єднує. Це будуть, з одного боку, ті поняття, які передаються відповідними лексичними та граматичними одиницями, а з другого боку, це будуть ті ж одиниці у всій їхній багатоманітності.
ЗМІСТ ТЕРМІНУ "ТИПОЛОГІЯ МОВ". ПОНЯТТЯ ТИПУ В МОВІ.
У літературі із
Loading...

 
 

Цікаве