WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Відтворення національно-специфічних реалій - Курсова робота

Відтворення національно-специфічних реалій - Курсова робота


Курсова робота
Відтворення національно-специфічних реалій
Німеччини в українських перекладах.
ЗМІСТ
Вступ.………………………………………………………………………....2
Розділ 1. Адекватність, еквівалентність та "реалія" в історії
перекладу……………………………………………………….....3
Розділ 2. Поняття реалії. Реалії як об'єкт перекладу...................................6
Розділ 3. Прийоми передачі реалій при перекладі.......................................8
3.1 Транскрипція та транслітерація..................................................9
3.2 Створення нового/складного слова............................................9
3.3 Уподібнюючий переклад.............................................................10
3.4 Контекстуальний переклад.........................................................11
3.5 Гіпонімічний переклад................................................................11
3.6 Переклад фразеологізмов, до складу яких входять
слова-реалії...................................................................................11
Розділ 4. Відтвореня реалій в українських перекладах Г.Гейне................16
Висновки..........................................................................................................35
Використана література..................................................................................36
" При перекладі слід зачіпати неперекладне,
тільки тоді можна зрозуміти інший народ,
іншу мову".
Й. Гете
ВСТУП
Переклад має довгу історію. Все почалося в ті давні часи, коли виникла потреба у людях, що володіли б декількома мовами і могли б бути посередниками при спілкуванні різних мовних націй. Але як самостійна наука, переклад сформувався лише на початку ХХ ст. В умовах розширення міжнародних зв'язків та обміну інформацією, перекладознавство швидко розвивалось і цей процес триває і досі, так як мова постійно оновлюється за рахунок неологізмів та запозичень. З'являються нові теорії, погляди на проблеми перекладу.
В наш час, час динамічного розвитку, що постійно відбувається і впливає на всі сфери людської діяльності, час, коли обмін інформацією став, можливо, як ніколи грандіозним, прямо пропорційно ростуть і вимоги до перекладу, а саме до якості останнього.
Важливе місце займає переклад реалій.
Актуальність даної теми заключається в тому, що перекладач стикається з проблемою перекладу реалій дуже часто. Реалії, які відносяться до незбіжний елементів мови, позначають поняття, є далекими для інших культур, завжди становлять в процесі перекладу неабияку складність. Ці складності, з іншого боку забезпечують інтерес до даної проблеми.
Мета даної курсової роботи полягає у дослідженні проблеми відтворення національно-специфічних реалій Німеччини в українських перекладах.
Для будь-якого перекладача переклад реалій є ,з одного боку, цікавою, а , з іншого, важкою та відповідальною працею, адже недостатнє знання історії, культури, звичаїв, суспільного ладу, особливостей політичного життя може стати причиною неадекватного перекладу, що просто або не буде сприйматись реципієнтом, або буде сприйматись, але не належним чином.
Причиною останнього є і те, що реалії - слова, які найбільш яскраво відображають своєрідність культури народу - носія. Особливості культури можуть бути не відомі певній людині з іншої країни і саме тут вся відповідальність за " зрозумілий " людині переклад лягає на перекладача.
?
Розділ 1. Адекватність, еквівалентність та "реалія" в історії
перекладу
Переклад як термін має полісемантичну природу, його найбільш розповсюджене і здебільшого узагальнююче значення пов'язують з процесом передачі значення/змісту слова, групи слів, речення або уривку з мови оригіналу на мову перекладу [13]. Поняття "переклад" можна визначити наступним чином : заміна текстового матеріалу однієї мові (мови оригіналу) еквівалентним текстовим матеріалом іншої мови (мови перекладу) [6].Головною метою будь - якого перекладу - є досягнення адекватності. Адекватність - це вичерпна передача смислового змісту оригіналу і повна функціонально - стилістична відповідність йому. Оскільки зрозуміло, що було б непогано, якби зміст оригіналу та перекладу були тотожними, то можна зробити висновок, що переклад має повністю зберігати зміст оригіналу : повноцінність перекладу означає вичерпну передачу смислового змісту оригіналу і повноцінну функціонально-стилістичну відповідність йому [1]. Але Л.С. Бархударов вважає, що про повну відповідність можна говорити лише відносно, адже за його словами при перекладі уникнути втрат неможливо, тобто має місце неповна передача значень, що містить їх текст оригіналу. Виходячи з цього Л.С. Бархударов робить закономірний висновок, що текст перекладу ніколи не може бути повним та абсолютним еквівалентом тексту оригіналу. Схожої ж думки дотримується і Ю. Найда [5], за словами якої намагання досягти еквівалентності може призвести до значного відходу від оригіналу. Саме тут необхідно зазначити, що терміни "адекватність" і "еквівалентність" дещо відрізняються один від одного.
Еквівалентність виступає в якості основи комунікативної рівноцінності, наявність якої і робить текст перекладом.
Під поняттям еквівалентності перекладу розуміють передачу в перекладі змісту оригіналу, який розглядається як сукупність інформації, що вона міститься в тексті, включаючи емотивні, стилістичні, образні, естетичні функції мовних одиниць. Таким чином, еквівалентність - поняття ширше, ніж "точність перекладу", під яким зазвичай розуміють лише збереження "предметно - логічного змісту" оригіналу. Іншими словами, норма еквівалентності означає вимогу максимальної орієнтованості на оригінал.
Адекватний переклад є по означенню еквівалентним, хоча ступінь смислової спільності між оригіналом та перекладом може бути різною. Найбільш повна еквівалентність (на рівні мовних знаків) означає максимально можливу наближеність змісту різномовних текстів. Еквівалентний переклад не завжди буде вважатись адекватним, через те що він буде лише задовольняти вимогу смислової наближеності до оригіналу[6].
Лексема " реалія " походить від латинського іменника жіночого роду res, rei (" річ; предмет, факт, подія "). Логічно висловити здогад, що в латинській мові здавна побутував прикметник realis, утворений від іменника res, rei за допомогою прикметникового суфікса -al- по аналогії з прикметником hiemalis, утвореним від іменника hiems, hiemis. Проте лексикографічні джерела не підтверджують цього припущення. У найповнішому словнику латинської мови, давньої та класичної, - " Totius latinitatis lexicon " - зовсім немає слова realis як реєстрового. Згідно з оксфордським " A glossary of later Latin to 600 A.D. ", цей прикметник уперше ужив у 4 ст. н.е. римський філософ і ритор Г.М. Вікторінус у праці про Ціцерона. Відсутність лексеми realis у словникові Діканжа стверджує такий цікавий факт, що автори середньовіччя та пізніші - аж до 19ст. не вживали цього прикметника.
Слово realia за походженням є формою множини жіночого роду пізньолатинського
Loading...

 
 

Цікаве