WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Синхронія та діахронія терміносистеми цивільного права - Дипломна робота

Синхронія та діахронія терміносистеми цивільного права - Дипломна робота

одиницьзагальновживаної лексики містять дані про відображення матеріального денотата не тільки буденно-практичною свідомістю, а й теоретичним мисленням. Закономірність подібного збагачення загальновживаних значень об'єктивна у зв'язку з чіткою взаємозалежністю між семантичними й енциклопедичними поняттями в умовах зростання культурного і освітнього рівня носіїв мови. Тому в значеннях одиниць загальновживаної лексики реально виділяються компоненти, зумовлені науковою інформацією. У кінцевому підсумку, вони засвідчують вплив наукових знань на формування семантики загальновживаного слова, передбачають можливу перспективу розвитку сигніфікативпих значень.
Подібне збагачення компонентного складу в термінології обов'язково зумовлює нові парадигматичні й синтагматичні значення, що відомі фахівцям з окремих наук і можуть реалізуватися у різних системах. Зміна сигніфікативннх значень у термінології, реалізація парадигмо- і синтагмозначень дають змогу вбачати сутність термінологічної спеціалізації у звуженні значення словесного знака через включення в його семантику нових компонентів - термінологічних сем, які поглиблюють її з проекцією на конкретну мікросистему термінів.
Закріплення за мовними одиницями термінологічних значень викликає певний резонанс на семантичному рівні лексики загального вжитку, оскільки значення окремих мовних знаків формуються з допомогою наукової інформації.
2.3. ТЕРМІНИ МОВИ І ТЕРМІНИ МОВЛЕННЯ
Перше завдання, що постає перед дослідником будь-якої галузевої термінології, в тому числі і юридичної - окреслити межі досліджуваного об'єкта. У зв'язку з цим виникає питання, одиниці якого типу можуть бути віднесені до числа термінів, які принципи виділення термінів з тексту. Питання це дискутується в термінознавстві давно, але дотепер немає не тільки його однозначного вирішення, але й чіткого розуміння причин розбіжностей.
Розбіжності ж ці призводять до того, що одні термінознавці в своїх працях демонструють в якості прикладів лише одно-, двослівні терміни, інші відносять до термінів сполучення слів набагато більшої довжини (до 15 і більш). Багатослівними термінами легко оперують багато дослідників лінгвістичної термінології. Можливо, це зв'язано з більшою частотою багатослівних термінів у лінгвістичній (ширше - у наукової, на відміну від технічної) термінології.
Настільки різне відношення до проблеми визначення меж терміна пов'язане, на наш погляд, ще і з тим, що одні дослідники включають у сферу термінознавства тільки стійкі, загальноприйняті терміни ("мовні терміни"), інші ж вважають за можливе вивчати, поряд з мовними, і мовленнєві терміни, що вільно конструюються в процесі наукового викладу. Це корінне розходження дуже рідке пояснюється (а, можливо, й усвідомлюється) термінознавцями.
При визначенні поняття "термін" звичайно перелічуються наступні його ознаки:
1) термін -слово чи словосполучення;
2) термін виражає спеціальне поняття;
3) термін вживається в спеціальній сфері.
Перераховані вище ознаки терміна є дійсно необхідними і достатніми для нормального функціонування відповідного поняття в науці. Інші ознаки (наприклад, стислість, однозначність і т.п.), що включаються іноді в дефініцію терміна, скоріше представляють деякий "ідеальний" термін, ніж відбивають реальність. Ці ознаки далеко не завжди притаманні навіть однослівним термінам.
Найпростіше врахувати третю ознаку-критерій (вживання в спеціальній сфері) - досить обмежитися спеціальними текстами як джерелами для виділення термінів. Природньо, ми відволікаємося від можливості вивчати функціонування терміна в "сторонніх" сферах (у художній літературі чи в повсякденній мові) - такі дослідження знаходяться на периферії термінознавства, якщо не поза ним.
Використання першої і другої ознак терміна як критеріїв для його виділення не виявляється таким очевидним і заслуговує більш докладного розбору.
Розглянемо другу ознаку-критерій: вираження спеціального поняття. Звернемося до робіт логіків, насамперед тих,щоаналізують вираження логічних категорій у мовних формах. Виявляється, єдине обмеження, що накладається логікою, - термін не повинен виходити за межі групи підмета чи групи присудка, тобто термінологічне словосполучення не повинне бути предикативним. Предикативне словосполучення виражає вже судження - більш складну логічну одиницю, ніж поняття [18, с. 25]. Атрибутивне ж словосполучення, якої б довжини воно не було, виражає одне поняття, хоча і складене. Складене поняття утворюється з поняття-основи, вираженого стрижневим словом у словосполученні, і понять-атрибутів, виражених підлеглими стрижневому словами [25, с. 50]. Нерідко цей аргумент, що наводиться в захист багатокомпонентних термінів, зустрічає наступне заперечення:складене поняття треба членувати на поняття, з яких воно складено, і тільки слова, що виражають ці вихідні поняття, варто вважати термінами.
Заперечення здається вагомим. Але звернемося знову до робіт логіків: "Складеним поняттям у власному змісті цього слова можна вважати не тільки поняття, виражене словосполученням вищезгаданого типу (атрибутивним), але і будь-яке поняття, що вводиться в науку за допомогою чіткого визначення... Поняттями простими у власному змісті цього слова варто вважати лише так звані невизначені поняття... Обумовлені поняття, будучи складеними у власному змісті цього слова, можуть, як відомо, бути виражені одним словом. Але... будь-яке обумовлене (складене) поняття може бути завжди виражене також словосполученням, тому що кожний з елементів складеного поняття може бути виражений, принаймні, одним словом" [25, с. 49].
Отже, з погляду логіки, до складеного варто віднести переважну більшість понять, при цьому характер їхнього мовного вираження (одне чи слово багатослівне сполучення) не має значення. Отже, вимога максимально дробити багатокомпонентні термінологічні словосполучення і вважати термінами тільки слова чи ідіоматичне словосполучення не повинне грунтуватися на логічному критерії.
Нерідко дослідники, висуваючи подібні вимоги, спираються на лінгвістичний критерій, а саме, на характер зв'язку мовної форми і понятійного змісту в терміні, обумовлений такими властивостями, як ідіоматичність, відтворюваність, стійкість. Можливість використовувати такі ознаки терміна зв'язані з наявністю в терміна не тільки плану змісту (поняття, вираженого терміном), але і плану вираження - мовної форми терміна. Згадаємо, що перша ознака терміна: термін - це слово чи словосполучення, тобто мовна одиниця. Тому звернення до лінгвістичних критеріїв зовсім правомірне. Практично ці критерії використовуються в такий спосіб: до термінів відносять тільки слова чи стійкі, відтворені, ідіоматичні словосполучення. Так, на думку В. М. Овчаренко, "термінами доцільно вважати лише окремі мовні знаки, тобто семантично цілісні (синтетичні) утворення, що виражають спеціальні поняття, але не вільні (аналітичні) сполучення знаків, що поєднуються за діючими в мові моделями для вираження
Loading...

 
 

Цікаве