WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Синхронія та діахронія терміносистеми цивільного права - Дипломна робота

Синхронія та діахронія терміносистеми цивільного права - Дипломна робота

недиференційовані його основні поняття і немає єдиної думки про те, що таке науково-технічний термін. З іншого боку, ті різноманітні визначення, що існують зараз у літературі, не завжди і не повною мірою відбивають суть обумовленого явища. Причина цього, на наш погляд, полягає в тім, що велика кількість визначень терміна не задовольняє вимогам, пропонованим до визначення як логічної категорії.
Визначення поняття "термін" є логічною категорією і відноситься до відомого типу логічних визначень. Відповідно до класифікації К. Попа, даний тип визначення називається лексичним, оскільки воно виражається словами. Одночасно це визначення буде семантичним, тобто таким, у якому позначенню ставиться у відповідність предмет, описаний через його відмінні ознаки [7, с. 67].
Б.М. Головін, наприклад, пише, що термін - це окреме слово чи утворене на базі іменника підрядне словосполучення, що означає професійне поняття та призначене для задоволення специфічних потреб спілкування у сфері певної професії (наукової, технічної, виробничої, управлінської) [11, c.10]. Але чи всі терміни утворюються лише на базі іменника. Прикметники, дієслова, прислівники також можуть служити такою базою:
Відмінна риса терміна - його приналежність до термінологічної системи - хоча і визнається всіма авторами, але відбита лише в деяких визначеннях. Для кожної термінологічної одиниці визначена точка координат як умові в цілому, так і в субмові зокрема. Термін є невід'ємним елементом системи, якщо під системою розуміти сукупність елементів цілого, між якими існує обов'язковий та тривкий зв'язок. Системність є однією з найважливіших умов існування терміна. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під останньою розуміти систему понять теорії, що описують певну спеціальну сферу людських знань чи діяльності [11, c.11].
Розкриття сутності терміна досягається зазначенням його істотних ознак. До таких ознак насамперед належать співвіднесеність з науковим поняттям і системність терміна. Нерідко зустрічаються визначення, у яких співвіднесеність терміна з науковим поняттям береться за основу.
І.С. Квитко, спираючись на різні визначення, пропонує цікаву "сумарну" дефініцію: "Термін - це слово чи словесний комплекс. Що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що вступають у системні відносини з іншими словами та словесними комплексами й утворюють разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю."[22, c.15.]
Аналіз змісту визначень дозволив виділити мінімальну кількість ознак, що повинні бути присутні у логічно правильному визначенні. До таких ознак відноситься насамперед видова ознака терміна, що виражається шляхом віднесення терміна до слів чи словосполучень. Далі, повинна бути відбита приналежність терміна до термінологічної системи, його спеціальне значення. Розкриваючи зв'язок з науковим поняттям, необхідно відзначити номінативну функцію терміна. У визначенні повинен бути також виражений системний характер значення терміна.
І все-таки поняття "термін" існує, люди оперують ним і в кінцевому рахунку розуміють один одного.
"Термін - це слово чи словосполучення (утворене на базі підрядних зв'язків), яке є єдністю звукового знаку та співвіднесеного з ним відповідного поняття в системі понять даної галузі науки і техніки" [8].
2.2. ЗАГАЛЬНОВЖИВАНА ЛЕКСИКА ТА ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ЛЕКСИЧНІ ОДИНИЦІ
Зміну семантики загальновживаних слів у терміносистемах відбивають такі аспекти значення: сигніфікативний, денотативннй, парадигматичний і синтагматичний, оскільки: 1) і термін, і загальновживане слово як словесні знаки характеризуються своєю предметно-понятійною зіставленістю, що дає змогу в значенні виділити денотативний і сигніфікатпвний аспекти; 2) парадигматичне і синтагматичне значення при своїй внутрішньомовній природі є ніби власне мовною "відповіддю" загальновживаного значення на вплив термінології, вони розкривають у парадигматиці - відношення слова у нелінійному ряду, в синтагматиці - у лінійній площині, іншими словами - імпліцитно-парадигматичні відношення і експліцитно-синтагматичні зв'язки словесних знаків.
Денотативне значення слова зумовлюється матеріальною сутністю реалії (предмет, явище, дія, тощо), сигніфікативие - її понятійним відображенням. Обидва значення формують семантику і на рівні побутового, і на рівні теоретичного (наукового) мислення.
Сутність семантичного довантаження можна зрозуміти, зіставивши денотативно-сигніфікативні значення слова і терміна, оскільки це явища одного плану, які відрізняються глибиною відображення. Для цього беремо до уваги тлумачення загальновживаних слів і дефініцію термінів.
Нелінійні відношення термінів розкриваються через парадигматичний аспект їх значень. Маючи статус внутрішньомовних, ці значення визначаються на основі спільної семантичної інформації певної групи слів. Про це засвідчує інтегральна сема. Предиковані у терміносистемах нові компоненти значень сприяють розширенню нелінійних відношень двопланових одиниць. Лексема, отримавши термінологічну сему, може реалізувати нове парадигмозначення.
Логічною передумовою нових синтагматичних значень, що регламентують лінійні відношення мовних одиниць, є взаємозв'язок між родовим і видовими поняттями, які відбивають реальний зв'язок "рід" - "вид" у природі, суспільстві.
Родове поняття позначається двоплановим знаком, котрий у системі термінів реалізує своє термінологічне значення. Формування видових понять об'єктивно викликає подальшиіі розвиток термінологічного значення, тобто його збагачення у зв'язку з відображенням нових ознак позамовної дійсності. Внаслідок відомого взаємозв'язку форми і змісту змінене термінологічне значення має певну форму вираження. Для найменування нового змісту - видового поняття - одного тільки родового терміна недостатньо, тому воно відбувається за рахунок актуалізації мовною одиницею її синтагматичних властивостей, тобто з опорою на значення лексичного конкретизатора. По суті нові синтагматичні значення двопланових одиниць у терміносистемах актуалізовані родо-видовими відношеннями між поняттями певної науки. За рахунок саме таких лінійних контактів між мовними одиницями родовий термін може функціонувати у різних терміносистемах.
Подібні складені номінації комплексно відображають зі структурної точки зору термінологічне значення, реалізоване у лінійному ряді. Розвиток подібних синтагмозначень визначений системою понять конкретних наук і є об'єктивним явищем у зв'язку з тим, що пізнавальна діяльність свідомості сприяє членуванню з допомогою теоретичного мислення нових ознак відомих у побуті понять.
Предикація термінологічних значень у мікросистемах термінів може відбиватися на рівні лексики загального вжитку: семантика цих одиниць формується з допомогою наукової інформації.
Отже, сигніфікативні значення окремих
Loading...

 
 

Цікаве