WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Прийоми активізації навчального процесу на уроках англійської мови - Реферат

Прийоми активізації навчального процесу на уроках англійської мови - Реферат

стверджує, закликає до чогось, засуджує чи схвалює, радить, вимагає тощо. На цьому рівні мовець уже знає, про що говорити, у нього виникає загальний задум майбутнього висловлювання, який поки що не має свого мовного втілення, але вже існує у предметно-зображальному коді. Задум стосується всього тексту/висловлювання в цілому: в ньому намічається основна теза тексту, тобто попередній смисловий план, який уточнюється мовцем на протязі всього процесу його реалізації. Далі здійснюється оформлення задуму шляхом відбору мовних засобів - граматичних структур, слів, який реалізується спочатку у внутрішньому мовленні, де створюється потенціальна мовленнєва схема висловлювання. Навіть при безпосередньому повідомленні своїх думок у момент їх виникнення їх вираженню у зовнішньому мовленні все ж передує поява мовленнєвомоторних імпульсів, які, хоча б на долю секунди, випереджають вимову слів. Внутрішне мовлення еліптичне, побудоване за принципом конспекту, йому притаманна згорнутість, воно не озвучене. Далі має місце включення голосового апарату, і сформоване висловлювання шляхом артикуляції та інтонування втілюється у зовнішньому (озвученому) мовленні. Процес породження усного висловлювання супроводжується слуховим контролем, завдяки чому постійно здійснюється зворотний зв'язок, що приводить висловлювання у відповідність до задуму.
Спілкуючись рідною мовою, мовець думає лише про те, що сказати і в якій послідовності. Ці дії знаходяться на рівні свідомої провідної діяльності. Окремі операції процесу породження мовленнєвого висловлювання непомітні, оскільки всі вони повністю автоматизовані і здійснюються миттєво. При говорінні іноземною мовою (за умови недостатнього рівня володіння нею) ці операції стають помітними через відсутність міцних зв'язків між мовленнєвим задумом та мовними засобами його вираження, які існують у носіїв мови. Тому умовою здійснення діяльності говоріння є наявність мовленнєвих автоматизмів, або мовленнєвих навичок : граматичних, лексичних, вимовних (артикуляційних та інтонаційних). Вказані навички в сукупності складають опнраційний рівень говоріння як уміння. Проте ця сукупність ще не є власним умінням, бо останнє не можна звести до просої суми елементів, що його складають Уміння має свої власні якості: цілеспрямованість, продуктивність, самостійність, динамічність, інтегрованість.
Цілеспрямованість - уміння забезпечує функціонування сфери мислення: постійне співвіднесення мотиву й цілі (основної та проміжних), сигналів зворотного зв'язку - вербальної та невербальної реакції співрозмовника , знань про нього, ситуації та контексту всієї діяльності. Цілеспрямованість виражається також у співвіднесенні свого мовленнєвого висловлювання з передбачуваним результатом.
Продуктивність стосується як змісу, так і форми висловлювання. З точки зору змісту - це багатство фактів, відомостей, думок, потрібних для досягнення поставленої мети. Стосовно форми продуктивність визначається кількістю нових комбінацій засвоєного матеріалу: чим менше у висловлюванні заученого, тим вища його продуктивність.
Самостійність уміння говорити іноземною мовою передбачає незалежність від рідної мови (безперекладний характер говоріння), а також від опор-підказок, що свідчить просамостійне планування свого висловлювання і підбір відповідних мовленнєвих засобів.
Динамічність уміння - це його здатність до переносу. Вона співвідноситься з такою ознакою навички, як гнучкість, проте гнучкість забезпечує перенос навички в аналогічні (подібні) ситуації спілкуваня, а динамічність уміння - у нові.
Під інтегрованістю розуміють таку якість уміння. Що виникає на основі активного синтезу різних навичок, на яких воно базується (автоматизовані компоненти), а також інтеграції автоматизованих і неавтоматизованих компонентів уміння - мотивів, інтересів, життєвого досвіду, знань, усіх сфер особистості мовця. З останнього випливає важливий методичний висновок: навчання мовленнєвого вміння неможливе без підключення усіх сфер особистості учня.
6. Психофізіологічні механізми говоріння.
Проблема механізмів мовлення вперше була поставлена відомим ученим М.І.Жинкіним, який зазначав, що формування, перебудова і запуск механізму мовлення мають місце в результаті обміну повідомленнями. Найбільш загальними механізмами двостороннього процесу мовленнєвого спілкування є механізми прийому і видачі повідомлення, усередині яких знаходяться механізми осмислення (в єдності аналізу та синтезу, що проявляються по-різному на різних рівнях смислової обробки мовного матеріалу); пам'яті (в єдності довготривалої/постійної пам'яті та короткочасної/оперативної пам'яті); випереджаючого ссинтезу, без якого неможливе жодне висловлювання.
Процеси осмислення, утримання в пам'яті, випередження є тими внутрішніми механізмами, за допомогою яких реалізується діяльність основного операційного механізму мовлення, визначеного М.І.Жинкіним як єдність двох ланок: 1) складання слів з елементів і 2) складання фраз із слів. У кожній з цих ланок також є дві ланки: вибір і складання.
Згадавши загальні механізми двостороннього процесу мовленнєвого спілкування, перейдемо до розгляду окремих механізмів говоріння.
Одним з найпростіших механізмів мовлення є механізм відтворення або репродукції. Незважаючи на продуктивний характер говоріння, в ньому є елементи репродукції. (Так за даними Е.П.Шубіна, репродукція готових блоків в англійському побутовому діалозістановить близько 25%). Репродукція може бути повною або частковою. У першому випадку використовуються готові ключові фрази, взяті з тексту без змін, для передачі нового змісту; у другому - це репродукція-трансформація, яка пкркдбачає передачу змісту в нових формах. З погляду методики часткове використання репрордукції з метою виконання мовленнєвого завдання у процесі навчання говоріння можна вважати позитивним моментом, проте репродукування вивченого як засобу контролю необхідно уникати.
У механізмі вибору розрізняють вибір слів і вибір граматичної структури. На вибір слів впливає комунікативна мета повідомлення, стосунки між комунікантами, їх спільний життєвий досвід, особливості репіциєнта тощо. Тому повністю автоматизувати процес вибору слів навряд чи можливо. В той же час мовлення комуніканта, який "підбирає слова", уповільнюєьтся, створюється розрив у часі між формуванням змістової сторони висловлювання і його мовним наповненням. На вибір граматичної структури також впливає комунікативна мета, асоціативний зв'язок структури з її функцією в мовленні.
Механізми репродукування і вибору підпорядковані механізму комбінування, який передбачає таке формування словосполучень і фраз, коли мовець використовує знайомі йому мовні компоненти в нових словосполученях. Від якості сформованості механізму комбінування залежать такі ознаки мовленнєвого вміння говоріння як продуктивність, новизна, швидкість.
Тут особлива увага звертається на вдосконалення навичок говоріння. Студентів можна зацікавити спілкуванням, запропонувавши комунікативні ігри. Гра може бути проведена в кульмінаційний період заняття як можливість для студентів використати лінгвістичні знання, щойно засвоєні. Наголос при цьому слід робити
на якості комунікації, а не на виправлення помилок. Студенти співпрацюють, обмінюються досвідом, обгрунтовують свої думки, вислуховують міркування інших. У комунікативних іграх можуть використовуватися такі прийоми, як парна робота, заняття в малих групах та робота всієї групи, де кожен студент може вільно рухатися по кабінету в пошуках необхідної інформації.
Використана література
1. Близнюк О.І., Панова Л.С. Ігри у навчанні іноземних мов: Посібник для вчителів. - К.: Освіта, 1997. -64с.
2. Іванова Т.А., Корсук О.М. Прийоми активізації навчального процесу на уроках англійської мови.
3. Метьолкіна О.Б. Методичні рекомендації щодо організації індивідуального навчання аудіювання - К.: Київський державний лінгвістичний університет, 1994 - 65 с.
4. Науково-методичні збірники "Методика викладання іноземних мов" - К.: Радянська школа, 1965-1996 рр.
5. Науково-методичний журнал "Іноземні мови". - К.: Ленвіт
6. Олійник Т.І. Розумова гра у навчанні англійської мови . - К. Освіта, 1992 - 127 с.
7. Основы методики преподавания иностранных языков: Учебник/Под. Ред. В.А. Бухбиндера, В.Штрауса. - К.: Вища школа, 1986. - 335 с.
8. Скалкин В.П. Обучение диалогической речи. - К.: Радянська школа, 1989. - 158 с.
Loading...

 
 

Цікаве