WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Прийоми активізації навчального процесу на уроках англійської мови - Реферат

Прийоми активізації навчального процесу на уроках англійської мови - Реферат


Реферат на тему:
Прийоми активізації навчального процесу на уроках англійської мови
?
План
1. Вступ
2. Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності та уміння.
3. Визначальні риси аудіювання.
4. Вимоги до базового рівня володіння аудіюванням.
5. Загальна характеристика говоріння як виду мовленнєвої діяльності та уміння.
6. Психофізіологічні механізми говоріння.
7. Навчання діологічного мовлення.
8. Суть і характеристика монологічного мовлення.
1. Вступ
У сучасних методиках викладання іноземних мов превалюють автентичні навчально-методичні комплекси, запропоновані видавництвами Великої Британії: "Oxford University Press", "Westley Longman", тощо. На використанні матеріавлів цих підручників і базується нова програма з англійської мови, що націл.є учнів на навчання через комуунікацію, більш природну ситуацію, а викладачів - на особисто-орієнтований підхід до кожного студента.
Як і раніше, іноземна мова аивчається через розумне поєднання 4-х видів мовної діяльності, тобто через говоріння, аудіювання, читання, письмо. Традиційне використання різних видів навчальної діяльностіполегшується, коли викладач використовує не тільки перевірені методики, а й нові автентичні відеокурси, відеофільми, аудіозаписи, матеріали з Internet, комунікативні ігри, що даї змогу дієво спілкуватися і таким чином будувати місток між групою та реальним світом.
2. Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності та уміння.
Аудіювання - це розуміння сприйнятого на слух усного мовлення. З точеи зору психофізіології аудіювання трактується як перцептивна розумова мнемічна діяльність. Перцептивна тому, що здійснюється сприйняття /рецепція/ перцепція? Розумова - бо пов'язана з основними розумовими операціями: аналізом, синтезом, індукцією, дедукцією, порівнянням, абсстрагуванням, конкретизацією? Мнемічна - тому, що відбувається виділення і засвоєння інформативних ознак мовних і мовленнєвих одиниць, реформування образу і впізнавання як результат зісавлення з еталоном, який зберігається в пам'яті.
Аудіювання і говоріння - це дві сторони усного мовлення. Без аудіювання не може бути нормативного говоріння. Разом з тим аудіювання як вид мовленнєвої діяльності є відносно автономним ( наприклад, слухання лекцій, доповідей, радіопередач і т.п.)
3. Визначальні риси аудіювання.
Визначальними рисами аудіювання як виду мовленнєвої діяльності в методиці навчання іноземних мов вважаються такі:
1. За характером мовленнєвого спілкування аудіювання, як і говоріння, відноситься до видів мовленнєвої діяльності, що реалізують усне безпосереднє спілкування (хоча інформація може передаватись і технічними засобами), і через це протистоїть читанню і писемному мовленню, які реалізують спілкування, опосередковане письмом.
2. За своєю роллю у процесі спілкування аудіювання є реактивним видом мовленнєвої діяльності, так само, як і читання (на відміну від ініціальних видів мовленнєвої діяльності - говоріння та письма).
3. За спрямованістю на прийом і видачу мовленнєвої інформації аудіювання, як і читання, є рецептивним вилом МД (на відміну від говоріння і письма).
4. Форма перебігу процесу аудіювання - внутрішня, невиражена, на відміну від говоріння та письма, які актуалізуються у зовнішньому плані. Основою внутрішнього механізму аудіювання є такі психічні процеси як сприйняття на слух, увага, розпізнавання та зіставлення мовних засобів, їх ідентифікація, осмислення, антиципація, групування, узагальнення, утримання в пам'яті, умовивід, тобто відтворення чужої думки та адекватна на неї реакція. Отже предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована в аудіотексті і яку належить розпізнати.
5. Продуктом аудіювання є умовивід, результатом - розуміння сприйнятого смислового змісту і власна мовленнєва та немовленнєва поведінка. (Можна вербально прореагувати на почуте, а можна взяти до відома отриману інформацію і зберегти її в пам'яті до того часу, коли вона знадобиться).
Аудіювання є комплексною мовленнєвою розумовою діяльністю. Воно базується на природній здатності, яка удосконалюється у процесі індивідуального розвитку людини і дає їй можливімть розуміти інформацію в акустичному коді, накопичувати її в пам'яті чи на письмі, відбирати та оцінюватиїї згідно з інтересами чи поставленими завданнями. Важливими факторами формування такої здатності є:
" Перцептивні та мовленнєвомоторні передумови
" Загальні інтелектуальні передумови
" Знання та вміння в рідній мові
" Іншомовні знання та вміння
" Мотивація
Ці фактори складають основу для розвитку специфічних навичок і вмінь? На ній базується навчання аудіювання згідно з вимогами Депжавного освітнього стандарту з іноземної мови.
4. Вимоги до базового рівня володіння аудіюванням .
На базовому рівні аудіювання розглядається як компонент усномовленнєвого спілкування. Як самостійний вид мовленнєвої діяльності аудіювання означає сприймання на слух і розуміння текстів з різною глибиною та повнотою проникнення в їх зміст: з повним розумінням та з розумінням основного змісту.
Досягнення базового рівня в галузі аудіювання передбачає формування елементарної комунікативної компетенції в цьому виді мовленнєвої діяльності, а саме:
" Уміння розуміти літературно-розмовне мовлення носія мови в ситуаціях повсякденного спілкування, пов'язане з задоволенням найпростіших потреб (наприклад, привітання, запит і передача інформації та ін.);
" Визначити тему і мету бесіди, її основний зміст, і в тих випадках, коли виникають ускладнення, звертатися до партнера з проханням повторити фразу, висловити думку інакше, розмовляти повільніше і простіше, уточнюючи при цьому значення незнайомих слів і спонукаючи до грунтовнішого пояснення незрозумілого;
" уміння в умовах опосередкованого сприймання повідомлення (наприклад, оголошення по радіо прогнозу погоди тощо) розуміти основний зміст аудіотексту (про що йдеться, що є найбільш важливим );
" уміння повно і точно розуміти висловлювання вчителята однокласників, короткі повідомлення, які стосуються навчально-трудової і соціально-побутової сфер спілкування.
Перевищення цього рівня передбачає формування в учнів:
" уміння розуміти основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які містять незначну кількість незнайомих слів.
Щоб розвивати навички, необхідні для розуміння живої мови, студентів треба знайомити з автентичними текстами, або тими, які звучать, як автентичні. Це можуть бути фрагменти художніх фільмів, телепередач, тощо.
Наприклад, наприкінці семестру, якщо є можливість, добре було б показати фільмабо фрагмент, зміст якого близький до вивченої теми. Закінчуючи тему "Життя молоді", учні переглядали фільм "Little men" (екранізація роману Луїзи Мей Олькотт). Під час обговорення фільму важливо пам'ятати про багатоваріантне виконання домашніх завдань. Так, сильним студентам було запропоновано написатитвір-роздум, а слабкішим - дати відповіді на ключові запитання за допомогою окремих фраз і слів з фільму.
5. Загальна характеристика говоріння як виду мовленнєвої діяльності та уміння.
Як згадувалось раніше, існують рецептивні види мовленнєвої діяльності людини, у процесі яких вона сприймає і розуміє думки інших людей, одержуючи певну інформацію (аудіювання і читання), та продуктивні види, коли людина висловлює свої думки або передає чужі думки в усній чи письмовій формі (говоріння і письмо).
Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою в діалогічній формі ( паралельно з аудіюванням) і в монологічній формі. Воно спрямоване до однієї особи або до енеобмеженої кількості осіб. Як і будь-яка інша діяльність, акт говоріння завжди має певну мету, мотив, в основі якоголежить потереба; предмет - думки того, хто говорить, продукт - висловлювання (діалог або монолог) і результат, який може виражатися у вербальній або невербальній реакції на висловлювання.
Як же породжується усне мовленнєве висловлювання? Процеси породження і сприймання мовлення вивчалися такими вченими-психолінгвістами, психофізіологами, психологами як Л.С.Виготський, А.Р.Лурія, М.І.Жинкін, О.О.Леонтьєв, Т.В.Рябова, І.О.Зимня та ін.
Спочатку в певній ситуації виникає мотив висловлювання, що позначає початковий момент породження мовлення, і відповідно - комунікативний намір (КН) того, хто говорить. КН визначає роль мовця як учасника спілкування, конкретну меуту його висловлювання: чи він про щось запитує, щось
Loading...

 
 

Цікаве