WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Оцінка в виразних порівняльних структурах - Курсова робота

Оцінка в виразних порівняльних структурах - Курсова робота


Курсова робота з іноземної мови на тему:
Оцінка в виразних порівняльних структурах
Зміст
Вступ 3
Розділ I. Образ як концептуальне підгрунтя для визначення оцінки 5
1.1 Трактування поняття "образ" різними науками. Образ в лінгівістиці. 5
1.2 Яскравий художній образ та його структура 7
Розділ II. Порівняльні структури 10
3.1 Порівняння як стилістичний прийом 10
3.2 Використання образних порівнянь в художній літературі 13
3.3 Предметне та ситуативне порівняння 16
Розділ III. Семантика оцінки 18
4.1 Денотативне та конотативне значення слова 18
4.2 Ціннісні відношення в мові 20
4.3 Шкала оцінювання 22
4.4 Співвідношення суб'єктивного та об'єктивного в оцінці 25
V. Висновки 29
Список використаної літератури 30
Summary 33
Вступ
Проблема образних порівнянь не є недослідженою цілиною для лінгвістичної науки. Та вибір нами саме цього класу виражальних засобів мови зумовлений їх особливою актуальністю - будучи одиницями мовної системи, вони становлять широкий пласт активно використовуваної лексики, яка є значною частиною англійської фразеології. Компаративні структури являють собою систему виражальних засобів в якій з особливою наглядністю проявляється так звана внутрішня форма мови, багатство власне мовних виражальних ресурсів, і, разом з тим, виразні порівняння розкривають склад образного мислення. Лінгвістична проблема порівняння глибинно пов'язана з літературно-художнім та мовним образами.
Дослідження оціночних значень викликає інтерес у лінгвістів на етапі коли постає питання співвідношення семантики і прагматики оціночних значень. Всі сторони функціонування оцінки є неподільними, а отже значення мовних одиниць нерозривно пов'язані з умовами процесу комунікації.
Взаємодія об'єктивного та суб'єктивного факторів в порівняльній оцінці викликає особливий інтерес, адже істинність оцінки взагалі, а тим паче заснованої на асоціативному мисленні мовника є суперечливою.
Основною метою нашої роботи є дослідити механізм створення та використання образів, а також помістити об'єкт з його ознаками в певну зону оціночної шкали.
Матеріал дослідження. В нашому дослідженні були використані можливості, що відкриваються для лінгвістичних досліджень з появою нових комп'ютерних технологій. Ми використовуємо методи корпусного дослідження, отже робота містить приклади, отримані з корпусу BNC (BRITISH NATIONAL CORPUS, http://sara.natcorp.ox.ac.uk, 100 мільйонів слів), а також широкої добірки художньої літератури, яка стала для нас джерелом образних порівнянь.
Основними завданнями цього дослідження є:
1. Дати загальну характеристику образності в лінгвістиці та літературі.
2. Дослідити структуру та типи виразних порівнянь в англійській мові.
3. Визначити особливості оцінки виразних порівняльних структур та міру суб'єктивності та об'єктивності оціночного відношення.
Розділ I. Образ як концептуальне підгрунтя для оцінки.
1.1 Трактування поняття "образ" різними науками. Образ в лінгвістиці.
Поняття образ є одним з найбільш складних понять і предметом дослідження багатьох наук - філософії, психології, естетики, літературознавства і лінгвістики.
При взаємодії людської свідомості з об?єктивним світом в мозку людини відбувається психічне відтворення об?єкта у вигляді відчуттів, сприйняття, уявлень, понять, суджень, і висновків - це і є образи у філософському розумінні.
Для психології образ є перш за все чуттєво-наглядним відображенням дійсності.
В сучасному літературознавстві слово "образ" розглядається в трьох значеннях:
1) образ як живописна деталь, метафора чи інший троп, пов?язаний з переносом значення, тобто спосіб художнього зображення;
2) образ як літературний персонаж;
3) образ як особливий тип пізнання і відображення об?єктивного світу.
В лінгвістиці, і в стилістиці зокрема, загальноприйнятого поняття "образ" немає. Але все ж таки спробуємо виділити найбільш значущі ознаки словесного образу в лінгвістиці.
Багато дослідників вважає, що в своїх витоках мова була "зображальною", що слово виникало як спосіб фіксації і передачі образу шляхом використання однієї з ознак тої чи іншої речі в якості представлення всієї речі, всього образу цієї речі. Таким чином, хоч слово і виникло на основі конкретних, відчуттєвих сприйняттів речі, воно, тим не менше, виступало як символ речі, ігноруючі всі інші ознаки образу. В ранніх формах словесного мистецтва, в обрядовій поезії з?являються елементи (метафори, епітети, порівнняня) і правила їх поєднання (повтори, паралелізми), з яких складається самостійна знакова система як основа художнього мислення.
На основі побутової, щоденної мови формуються ранні художні словесні образи. Інакше кажучи, в основі процесу переходу практичної мови в поетичну мову може лежати перетворення мовної картини світу в поетичний образ світу. "Для первісного мислення характерне пряме ототожнення, наприклад, об?єкта з його "предком". Ось чому, наприклад, давньосхідний вираз типу "дівчина-сарна" розуміли колись не як порівняння, а як пряме ототожнення, вираження єдиного, синкретичного сприйняття. Коли ж від цього уявлення відділяється сприйняття, в даному випадку людини як окремого об?єкта спостереження, то і виникає певна особлива двоїстість "образу", в якій один об?єкт - людський, "дівчина" вже не зливається, а лише уподібнюється іншому - не людському, а тваринному об?єкту, "сарні", порівнюється з ним, з його граціозністю, красою, полохливістю. Це і є зародження раннього художньго образу, образу-порівняння. Формується вже більш складна система образів: наочного описання, яскравого зображення, уподібнення, іносказання. Створюється основа всієї сукупності художніх виражальних засобів - епітетів і метафор, різноманітних тропів і фігур."
Таким чином, дещо спрощуючи реальний хід історичного розвитку, можно стверджувати, що становлення і розвиток мови відбувалось від "образної" до "б?зобразної" мови, знакової, що диктувалось потребами мислення і комунікації. Ускладнення громадської реальності призводить до своєрідного відродження на новій, значно вищій основі поетичної, образної, художньої мови, яка мала не тільки комунікативну і пізнавально-відображальну функцію, але й функцію естетичну.
Образність в широкому розумінні можна визначити як властивість поетичної мови передавати не тільки логічну інформацію, але й інформацію чуттєвого сприйняття за допомогою системи словесних образів, а сам словесний образ можна визначити як "відрізок мовлення - слово чи словосполучення, - що несе образну інформацію, значення якої не еквівалентне значенню окремо взятих елементів даного відрізку".
1.2 Яскравий художній образ та його структура
Художній образ як одна з форм відображення дійсності є особливим; специфіка художнього образу полягає в тому, що, даючи людині нове пізнання світу, він одночано передає і певне ставлення до відображуваного.Психологічна двоякість образу в мистецтві базується на тому, що образ відтворює в свідомості минулі відчуття і сприйняття, конкретизує інформацію, задіюючи спогади про чуттєво-зорові, слухові, тактильні, температурні і інші відчуття, отримані з досвіду і пов?язані з психічними переживаннями.
Яскравий образ заснований на використанні подібності між двома далекими один від одного предметами. Предмети повинні бути достатньо далекими, щоб їх співставлення було неочікуваним, звертало на себе увагу і щоб відмінні риси відтіняли подібність. Співставлення одної квітки з іншою може служити
Loading...

 
 

Цікаве