WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Особливості вивчення іноземної мови в умовах двоязиччя - Реферат

Особливості вивчення іноземної мови в умовах двоязиччя - Реферат

які необхідно виправити до норми.
Численність помилок з перших кроків навчанняі протягом всього періоду оволодіння навиками вимовляння слід віднести головним чином за рахунок недостатнього вивчення методів навчання, особливо на початковій стадії.
В методичній літературі можна зустріти тільки окремі висловлювання про необхідність попередження відхилень в навичках висловлення рідної й іноземної мов. Наприклад, прихильником попередження помилок був А.Монігетті, який писав: " Ні в якому разі не варто йти шляхом, що встановився в шкільній практиці, - вдаватися в кращому випадку після того, як вичерпані всі засоби наслідувальної техніки, а в усіх випадках попереджати ймовірну помилку, попереджаючи її поясненням артикуляції цих звуків"
Таким чином для того, щоб навчити правильній вимові з мінімальним допущенням помилок, необхідно розробити методику попередження помилок у вимові. Це скорочує час, відведений на виправлення і робить останнє більш конкретним.
Помилки у вимові в учнів з'являються при читанні в слух і в усному мовленні. Вчитель повинен або весь час зупиняти учня, вказуючи йому на кожну помилку, або не зупиняти його, не звертаючи увагу на помилки взагалі. В першому випадку в учня складається враження, що у нього все неправильно, а в другому, навпаки, - він читає чи розмовляє без помилок.
Вихід з цього зачарованого кола може бути знайдено тільки при використанні методу попереджувального навчання, при якому один раз утворені артикуляційна база і устрої будуть вести до правильної вимови фонеми в будь-якому слові.
Принцип розробки методичних прийомів попередження помилок у вимові
Оскільки абсолютна новизна артикуляції при порівнянні двох фонемних систем стосується рідкісних виключень і часто відноситься тільки до окремих значимих елементів артикуляції іноземної фонеми, помилкове вживання фонем, наприклад, [с] замість [], [д] замість [], [н] замість [], [в] замість [w], [р] замість [r], [х] замість [h] має бути використане в цілях порівняння, попередження і виправлення помилок.
Крім того, вчитель повинен в методичних цілях використовувати випадкове відтворення звуків, що збігаються з фонемами іноземної мови. Так, наприклад, природний сміх на видосі, часто точно відтворює в своєму першому елементі фонему [] і т. п. Таким чином, методичні прийоми для попередження помилок у вимові можуть використовувати приховані фізіологічні ресурси рідної артикуляційної бази і допускають тимчасове порівняння незнайомих фонем з рідними в цілях їх більш випуклого розрізнення.
В працях вітчизняних філологів, психологів, лінгвіністів і методистів наявні висловлювання, що підтверджують необхідність членування артикуляції по елементах для більш легкого оволодіння нею.
Докладний аналіз роботи м'язів при артикуляції окремих фонем описується в праці А. Камського ще в 1888 році. Камський вважав, що вивченню рухів органів мови при відтворені фонем повинно відводитися належне місце, але це не береться до уваги.
С.І. Бернштейн в "Питаннях навчання вимови" вказував на те, що навчання вимови вимагає розчленування звукової сторони слів на звуки і подальше розчленування звуків на складаючі їх часткові вимовні роботи, а згодом синтезування іншомовних звуків з часткових робіт і звукової оболонки слів з окремих звуків.
П.А.Рудик вважав, якщо учень неправильно відтворює звук, спочатку вимовлений вчителем, то "… тут варто було б використати особливий прийом, який змусив би учня відмовитися від попереднього свого досвіду і точно сприйняти те нове, що йому показують. Важність застосування наочного методу в даному випадку помагає в тому, щоб вичленити потрібне явище, виявити його у всій індивідуальності і змусити учня сприйняти його як дещо насправді нове."
У зв'язку з питанням розчленованого оволодіння артикуляцією фонеми в працях наших вчених приділяється особлива увага так званій "гімнастиці органів мовлення". "Легше і краще, - писав професор В. А. Артемов, - наслідувати вимову на іноземній мові тим, хто займається спеціальною пластичною гімнастикою органів мовлення."
"Спеціальні вправи для губ і язика, - наголошував професор А.А.Трахтеров, мають цінне пропедевтичне значення, оскільки вони не лише виробляють в учнів вміння контролювати рухи активних органів мовлення, але й готують їх до самостійного контролювання артикуляційної роботи за рахунок органів зору і дотику. Це підготовка в подальшій роботі забезпечує швидке і безпомилкове виконання вимог вчителя при постановці вимови."
Всі вище вказані цитати говорять про те, що іноземна фонема для учня є складним фізіологічним комплексом для сприймання і відтворення, і часті помилки з'являються саме в наслідок нерозчленованого навчання по оволодінню фонемою і непідготовленістю органів мовлення до артикуляції нерідних фонем. Тому в основу методу оволодіння іноземними фонемами і в основу методичних прийомів попередження і виправлення помилок у вимові необхідно покласти подальше свідоме засвоєння елементів артикуляції, що забезпечується попередньою підготовкою органів мовлення для відтворення складного фізіологічного комплексу артикуляції фонеми.
Методичні прийоми перебудови артикуляційної бази
Відомо, що головною причиною помилок школярів є фізіологічна різниця між артикуляційною базою української мови і англійської. Оскільки справа в фізіології, то даремно вимагати від учня, щоб він вимовляв той чи інший звук не так, як він це робить в рідній мові. Для того, щоб забезпечити особливості англійської фонетичної системи, необхідна перебудова артикуляційної бази рідної мови для відтворення англійських фонем.
Перебудова артикуляційної бази - це основа всього процесу навчання іноземної мови, оскільки в кінцевому результаті оволодіння фонемною системою іноземної мови - це створення у мовця чи читця нової артикуляційної бази.
Артикуляційна база зазвичай характеризується деякими особливостями: ступінь напруженості артикуляції, процес фонаційного дихання.
В умовах школи немає можливості домогтися повної перебудови артикуляційної бази учня. Проте, на думку І.А.Лукницького, є дві фізіологічні особливості, які визначають специфіку англійської артикуляції, необхідні учневі для значного полегшення оволодіння англійською вимовою - це, по-перше, оволодіння фонаційним диханням, що в англійській мові набагато сильніше, аніж в українській мові, і, по-друге, оволодіння більш високим ступенем напруження органів мовлення при відтворенні англійських фонем в порівнянні з напруженістю, що характерна для української мови.
Фонаційне або вимовне і просте, звичайне дихання - це не одне і те ж. "Коли, - писав В.А.Богородицький, - ми використовуємо дихання для висловлення окремого звуку чи комбінації звуків голосно чи пошепки, до простого відчуття видихання приєднується відчуття особливого м'язового посилення в області грудної клітки і пресу живота спеціально для даного вимовляння".
На основі
Loading...

 
 

Цікаве