WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови - Курсова робота

Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови - Курсова робота

матеріалу для навчання.
3. Ситуація як спосіб презентації матеріалу.
Під презентацією ми розуміємо показ функціонування в говорінні якогось мовного зразка, в процесі чого відбувається перше знайомство учнів з новим матеріалом. Дуже важливо, щоб це знайомство відбувалось саме в ситуативних умовах.
На уроках іноземної мови нерідко буває так, коли вимовляються речення правильно сконструйовані, але зовсім неситуативні. Між тим говорінню неможливо навчити поза ситуативністю. Мовні одиниці, вимовлені чи сприйняті поза ситуацією, не залишаються в пам`яті, бо не є значимі для людини. Якщо ж вони навіть і залишаються в пам`яті, то користі від них мало, оскільки не будучи відміченими ситуацією, вони позбавляються здібності до переносу: учень знає, а використати не в змозі.
4. Ситуація, як умова формування навиків.
Описуючи якості навику, ми відмічали, що гнучкості навик не набуває після того, як він сформований, вона розвивається в процесі його формування, завдяки спеціальним умовам. Найважливішою з цих умов є ситуативність.
Умовою формування ситуативної гнучкості мовного навику є зумовлені мовні ситуації. Вони створюють всі передумови для того, щоб мовна одиниця, мовний зразок використовувалися в спеціальних придатних для автоматизації умовах, не позбавляючись при цьому ситуативності. Таке засвоєння має місце в умовно-мовленнєвих вправах.
5. Ситуація, як умова розвитку вміння.
Очевидно, що потреба, скажімо, переконати когось в чомусь може звичайно виникнути тільки тоді, коли ситуація не є заданою збоку, або ж є наслідком якихось попередніх подій, до яких причетні співрозмовники. Чим ширші і глибші зв`язки даної ситуації з усією діяльністю, тим легше виникає мотив: субстанція свідомості складає діяльність людини. (Н.А.Леонтьєв)
Тільки в ситуаціях, як системах взаємовідносин можливий ефективний розвиток багатьох важливих якостей вміння. Цілеспрямованість, наприклад, розвивається за рахунок наявності мовно-розумової задачі; продуктивність - за рахунок необхідності кожен раз створювати новий продукт.
Велика роль ситуації в розвитку якості самостійності. Вона розвивається саме тому, що ситуація - явище ідеальне, суб`єктивне, "внутрішнє", а не зовнішнє, що привчає людину спиратися на внутрішню наочність, на мислення, а не на різноманітні опори. Мова йде про те, що на шляху розвитку вміння самостійність учня повинна зростати. Чим швидше він позбудеться опор, тим швидше почне формуватися власне вміння.
5) Процес спілкування характеризується, як відомо, постійною зміною предмету розмови, обставин, умов, задач і т.д. Щоб бути адекватним до тієї чи іншої ситуації. Мовник не може не враховувати новизни всіх компонентів спілкування. Не підлягає сумніву, що підготувати учня до еврістичності спілкування, розвити в нього здібність до адекватного реагування можна тільки завдяки постійній зміні всіх цих компонентів. Ось чому необхідно ввести п'ятий принцип навчання говорінню як засобу спілкування - принцип новизни.
Що забезпечує цей принцип в навчанні? Перш за все це гнучкість мовних навичок, без чого їх перенос неможливий. Великою кількістю психологічних експериментів доведено, що варіювання ситуацій і матеріалу має вирішальне значення для формування гнучкості навичок. Це ж доводиться з фізіологічної точки зору: динамічність динамічного стереотипу є не що інше, як результат різноманітності часових зв'язків, які в свою чергу утворюються в залежності від різноманітності умов формування навику.
Продуктом принципу новизни є інтерес до навчання, значимість його важко переоцінити. Появі інтересу, його стійкості сприяє якраз новизна матеріалу як за формою, так і за змістом.
Принцип новизни, зрештою, визначає і нешаблонну організацію навчального процесу, і різноманітність прийомів роботи.
Новизна як явище може торкатися форми мовного висловлення, змісту висловлювання, прийомів навчання (сюди ж входять мовні), умов навчання (до самих форм організації уроків) та змісту навчання (матеріалів)
Як видно, з одного боку, новизна стосується і діяльності учня і діяльності вчителя, з другого боку, всіх трьох компонентів навчання: змісту, прийомів і організації. Це дає принципу новизни право на визнання.
1. Новизна, як основа гнучкості навичок.
Говорячи про гнучкість навика, ми відмічали її залежність від ситуативності, точніше, від різноманітності ситуацій. Є, однак, і інший бік питання - залежність переносу навичок від варіювання змісту висловлювання, що базується на узагальненні, як абстрагованості від конкретного матеріалу.
Необхідність варіювання матеріалу для утворення узагальненості підтверджується і з точки зору становлення мови.
З огляду на мовні навички, можна сказати, що вони повинні відокремитись від конкретних висловлювань, на основі яких вони формуються, точніше, на основі багатьох висловлювань повинна з`явитись одна узагальнена схема, що служить основою для будь-яких висловлювань даного типу. Узагальнення може бути або результатом розумової діяльності учнів, або отриманим від учителя. Найбільш благодійно позначається на переносі навичок самостійність узагальнень.
Сформулюємо таке правило навчання: для створення мовного навику, здатного до переносу, необхідно в процесі його автоматизації використовувати кількість варіативного мовного матеріалу, достатню для створення інваріантної узагальненої моделі дії.
2. Новизна, як основа динамічності вміння.
При розвитку вміння говорити слід виходити з такої організації роботи, яка передбачає трансформованість, варіативність багатьох факторів навчання.
Що слід розуміти під варіативністю?
В мовній ситуації можна варіювати:
а) мовну задачу;
б) подію, що змінює взаємовідносини співрозмовників;
в) число співрозмовників;
г) склад співрозмовників;
д) будь-яку привхідну обстановку;
е) характеристику будь-якого учасника ситуації спілкування;
є) постановку проблеми, як змістовного компонента ситуації.
Жодна мовна ситуація при розвитку вміння не повинна повторюватись. Тільки в цьому випадку вміння буде дійсно динамічним, а мовна поведінка мовника - адекватна будь-якій новій ситуації.
Найважливішою перевагою варіативності, як умови є те, що вона розвиває динамічність мовного вміння.
Отже, при розвитку мовного вміння необхідне постійне варіювання мовних ситуацій з метою створення якості динамічності у мовного вміння.
3. Новизна, пам`ять і мислення.
Проблема взаємовідносин пам`яті і мислення виникає тому, що розумна поведінка, що передбачає вирішення проблемної ситуації, спирається напопередній досвід. В єдностях "мислення-пам`ять", "діяльність-пам`ять" ведучими є перші компоненти. При чому, ведучими не в тому значенні, що повинна дотримуватись пропорція між роботою пам'яті і роботою мислення, а в тому, що роботи пам`яті в ізольованому, відокремленому від діяльності вигляді бути взагалі не повинно.
В навчанні варто опиратися на механізм мимовільного запам`ятання. Постійна новизна, що вимагає мовно-розумової діяльності, повинна стимулювати як запам`ятовування і
Loading...

 
 

Цікаве