WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови - Курсова робота

Принцип мотивованості як складова частина комунікативного методу навчання іноземної мови - Курсова робота

вперше був сформульований у вітчизняній методиці А.П. Старковим. У своїй роботі він пише: "Принцип функціональності визначає об`єкти навчальної діяльності вчителя і учнів, а також форми і зміст цієї навчальної діяльності. Це може бути сформульовано так: оволодіти тим що функціонує в процесі усної і писемної комунікації, і оволодівати таким чином, як воно функціонує."
Думається однак, що функціональність - поняття більш широке. Далі хотілось б вказати на ті аспекти роботи, якими "завідує" принцип функціональності.
1) Функціональність і моделювання мовного матеріалу.
Комунікативність передбачає таке розуміння моделювання, як створення моделі системи мовних засобів. Функціонально орієнтований відбір матеріалу повинен тому іти не по лінії вилучення з системи мовних засобів якихось цілих "вузлів", а по лінії вилучення функціонально взаємозамінних форм. Наприклад, у будь якій системі мовних засобів є кілька можливостей висловити, скажімо, таку мовну функцію, як "сумнів". Повний спектр цих можливостей засвоїти в школі неможливо і непотрібно. Але вилучити цей "вузол" із спілкування не можна: учень повинен вміти висловити сумнів хоча б одним способом.
2) Функціональність і мовні одиниці для навчання говорінню. Функціональність передбачає опору не на систему мови, а на систему мовних засобів, яка функціонує в процесі спілкування. Тому важливо виділити мовні одиниці, що підлягають засвоєнню і відмежувати їх від одиниць мови.
Мовні одиниці відрізняються від одиниць мови наявністю мовної функції, що виявляється в логічному наголосі як способі вираження актуального розчленування і в інтонації. Функція мовної одиниці - це та комунікативна задача, яку мовник вирішує з її допомогою.
3. Функціональність при відборі і організації матеріалу.
Відбір мовного матеріалу здійснюється з відтворюваних одиниць. Він покликаний моделювати семантичний аспект системи мовних засобів і закласти деякі морфологічні основи структурного аспекту мовлення.
Основою ж організації є мовні функції, саме навколо них організуються і словосполучення, і фрази, і надфразові єдності.
Способами організації одиниць всіх рівнів слід вважати ситуацію, соціальний контакт і проблему.
Формами організації одиниць всіх рівнів є:
а) мікродіалог і діалог;
б) мікромонолог і розгорнуте висловлювання.
4. Функції мовних одиниць і перенос навиків.
Перенос навичок визначають як "використання засвоєного матеріалу в нових умовах", справедливо називаючи його головним пунктом в навчанні. Правильна стратегія навчання говорінню-це стратегія функціональної орієнтації.
5. Функціональна єдність (комплексність) трьох сторін говоріння.
Мова має три аспекти: лексику, граматику, фонетику. Будь-який з цих аспектів можна зробити об`єктом вивчення, не завдаючи шкоди мові в цілому.
Мовлення має три сторони: лексичну (семантичну), граматичну (структурну) і мовленнєву. Всі ці три сторони функціонують нерозривно. Неможливо будь-яку із сторін зробити об`єктом засвоєння окремо від двох інших, щоб при цьому не порушити говоріння як діяльність, як процес. Наприклад, і слово, і словосполучення, і фраза засвоюються як мовна одиниця, тобто в єдності всіх її сторін. Звідси і виникає мовленнєвість вправ, мовний характер уроку та інші аспекти функціональності.
6. Функціональність і свідомість.
З точки зору функціональності можна вважати, що для навчання говорінню під повідомленням знань слід розуміти повідомлення правил-інструкцій, які даються в процесі формування навиків. Такі правила-інструкції повинні характеризуватися оперативністю, узагальненістю, функціональною спрямованістю, позитивністю формулювання.
Використання правил-інструкцій є лише одна сторона свідомості. Невірно було б вирішувати питання про використання знань лише як дискурсивність, тобто як усвідомлене в даний момент їх використання, ігноруючи такі механізми, як аналогія, інтуїція і мимовільне запам`ятовування. Свідомість у навчанні говорінню - це взаємодія механізмів аналогії, інтуїції, мимовільного запам`ятовування, дискурсивності.
Приклад як засіб навчання говорінню в рамках комунікативного методу з позицій функціональності методологічно неприйнятний.
4) Комунікативність передбачає ситуативність навчання. Зараз вже всі визнають необхідність ситуативності. Однак це майже завжди стосується етапу розвитку мовного вміння, чого є далеко недостатньо.
Справа в тому, що ситуативна віднесеність є однією з природних властивостей мовного навику, без якого він не здатний до переносу.
Якщо ситуативний характер навикової дії не зафіксований мозком, переносу не відбудеться. Саме тому багато завчених слів і заавтоматизованих граматичних форм залишаються лежати в засіках пам'яті учнів, коли вони змушені вступити у спілкування.
Ситуативність необхідна також і як спосіб мовної ситуації, і як умова розвитку мовного вміння, зокрема також його якостей, як цілеспрямованість, продуктивність та ін. Ситуативність здатна відтворити комунікативну реальність і тим самим збуджувати інтерес щирістю мовлення, що є дуже важливим. Помітимо, що комунікативність вимагає переосмислення поняття "ситуація" і пов'язаного з ним поняття "ситуативність". Під "ситуацією" слід розуміти не сукупність екстралінгвістичних обставин, а систему взаємовідносин співрозмовників, відображену в їхній свідомості, під "ситуативністю" - співвіднесення висловлювання з цими взаємовідносинами. Такий підхід передбачає досить специфічну організацію навчального процесу.
Таким чином четвертим принципом навчання говорінню як виду мовної діяльності є принцип ситуативності.
Ситуативність, як принцип означає, що все навчання говорінню відбувається на основі і за допомогою ситуацій. До того ж визначення поняття "ситуація" в комунікативному методі істинно різниться від інших визначень.
1. Ситуація як основа навчання.
Наведу таке визначення поняття "ситуація". Ситуація є така динамічна система відносин тих, що спілкуються, яка завдяки її відображеності у свідомості, народжує особистісну потребу в цілеспрямованій діяльності і живить цю діяльність.
2. Ситуація, як основа відбору і організації мовного матеріалу.
Думку про залежність мовного матеріалу від ситуації висловлювали багато авторів. Так В.А.Артемов писав: "Всі мовні особливості мовлення в кінцевому рахунку зумовлені ситуацією".
Тема є, так би мовити, змістовний компонент ситуації, ситуація "живиться" темою, але не однією, а кількома: комбінації залежать від основних відносин. В цьому плані краще говорити не про тематичність ситуації а про їх змістовність.
Головна розбіжність між ситуацією і темою полягає не воб`ємі охоплення діяльності ("ситуація - частини теми", чи навпаки). Ситуація - це те, що породило проблему для мене в даний момент. Тема ж - це ніби потенційний запас соціального досвіду, ще не включеного в контекст особистісної діяльності.
При навчанні говорінню в середній школі соціальні контакти вторинні в порівнянні з ситуаціями. Тому повинна відбутися переорієнтація у змісті відбору і організації
Loading...

 
 

Цікаве