WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Явище синонімії у літературознавчій термінології - Курсова робота

Явище синонімії у літературознавчій термінології - Курсова робота

  1. Ознайомлення зі словником синонімів до опису тварини, його складовими частинами (додаток №2).

  2. Читання та аналіз тексту для переказу (ми обрали саме цей текст тому, що він є оригінальним, насиченим лексичними явищами, які вивчались у розділі "Лексикологія").

...Собака був не з дворяг-доходяг, що тиняються без прив'язі будь-де, харчуються, чим трапиться, можуть пристати до кожного, хто на мить приголубе, кине кусок хліба, покличе за собою. Незважаючи на майже повну безпорадність, безпомічність, що викликає живе співчуття, собака, однак, зберігав те характерне благородство, яке вказувало в ньому на породу. Чи не гончак? Він мав чорно – рябі круп і плечі, чорні плями покривали спину: біліли ноги і запале черево, череп довгастий і широкий, вуха розкішні, трикутної форми. Якого кольору очі? Та, либонь, карі. Хвіст – неначе холодна зброя тих часів, коли воювали на конях і ходили в січі з найрізноманітнішими шаблями. Під еластичною шкірою, покритою короткою шерстю, проступали міцні м'язи (Є. Гуцало).

  1. Після аналізу складається план опису, один учень усно переказує текст, звертається до словника синонімів, з усіма іншими проводиться робота над підкресленими словами з метою добору синонімів.

  1. Користуючись словником, учні опрацьовують перший (чорновий) варіант переказу.

Домашнє завдання. Переписати вдосконалений текст переказу.

На наступному уроці розвитку зв'язного мовлення пишеться твір – опис тварини за власними спостереженнями в художньому стилі. Завдання: уявіть собі, що хочете розповісти товаришеві (подрузі) про добре відому тварину, за якою ви спостерігали (собаку, кота, їжака, папугу, хом'яка та ін.). Опишіть її зовнішній вигляд, звички. Дотримуйтесь характерних особливостей художнього стилю. Намагайтесь використовувати багатозначні слова, синоніми, антоніми, вживати слова у переносному значенні. У творі має бути передано ваше ставлення до тваринки: радість, захоплення, цікавість, любов...

Напередодні уроку можна запропонувати учням знайти в улюблених оповіданнях, віршах опис тварини, звернути увагу на використання виражальних засобів, мету їх вживання.

Сутність викладеного дає підстави стверджувати, що ґрунтовна робота над лексичною синонімію у 5-му класі забезпечує і створює сприятливі умови для розгляду термінологічної синонімії у 6-му класі при вивченні теми "Лексикологія".

Як зазначалося раніше, основна акцентуалізація спрямована на розрізнення терміна і загальновживаного слова, а за допомогою систематизуючих прийомів це дозволить вивчати досліджуване нами явище. Разом з тим це не суперечить принципу спіральної структури вивчення шкільного курсу української мови за діючою програмою [60].

Наведемо приклад фрагменту уроку, де основною метою буде з'ясування різниці між терміном і загальновживаним словом.

Хід уроку

  1. Актуалізація опорних знань. Репродуктивна бесіда.

– Що таке слово? Що ми розуміємо під лексичним значенням слова?

– Що вивчає розділ мови "Лексикологія".

– Які ви знаєте слова за сферою вживання?

– Визначте, у яких стилях мови і мовлення доречно використовувати термін, а в яких загальновживану лексику. У чому, на вашу думку, полягає різниця вживаності цих слів?

Узагальнення роботи учнів і формування рис, за якими розмежовуються термін і загальновживане слово пропонуємо зробити вчителю, а надалі закріпити різними видами справ.

  1. Закріплення

1. Вибірковий диктант (вчитель зачитує текст наукового стилю реченнями, а діти виписують у робочі зошити терміни; далі краще за все укласти термінологічний міні – словник або ж, щоб не гаяти час, цю роботу запропонувати виконати вдома, а на уроці задовольнитися коротким тлумаченням).

Як виникла мова – дуже складне питання, котре вивчається не лише мовознавством, а й іншими науками: антропологією, психологією, біологією, етнографією. Складність вирішення цієї проблеми полягає в тому, що про первісну людську мову і причини її виникнення ми можемо судити тільки на підставі непрямих джерел. Історія сучасних мов не може пролити світло на проблему виникнення мови взагалі як засобу спілкування. Від часу зародження людської мови взагалі як засобу спілкування нас відокремлює щонайменше кількасот тисяч років. Історію ж деяких сучасних мов вдається прослідкувати щонайбільше протягом кілька тисяч років (З підручника).

  1. Лексичний розбір слова (загальновживаного і терміна).

  1. Вправи творчого характеру.

Дітям пропонується скласти речення з термінами, запропонованими вчителем, використовуючи для уточнення їх значення відповідні словники:

стиль, нота, текст, оповідання, дума, балада, лисичка звичайна (якщо терміносистемою передбачено синоніми або варіанти, то вказати:

– який термін вживаніший і більш відповідний поняттю;

– походження термінів /запозичений чи власне український/).

За аналогією до розмежування терміна і загальновживаного слова проводиться робота щодо розрізнення лексичної і термінологічної синонімії. Бажано, щоб діти в процесі зіставлення цих явищ самі дійшли висновку, що синонімія для термінологічних систем негативна, спричиняє плутанину при вживанні термінів (існування корелятів з різними семасіологічними відтінками суперечить їх природі).

При закріпленні вивченого матеріалу радимо поряд з традиційними засобами навчальної діяльності (аналогічними тим, що містяться у підручнику) скористатися пошуково-дослідницькою роботою (на уроках мови, на індивідуальних консультаціях, у позаурочний час в роботі гуртка "Юні філологи"). Базою для ефективної діяльності можуть послугувати синонімічні ряди, що виникли на українському ґрунті: глава розділ, забавлянки утішки потішки чупилки, живопис малярство, заговори замовляння заклинання, частушки частівки та інші.

Роботу можна провести за такою схемою:

  1. Відповідність термінів – синонімів поняттю;

  2. Наявність у запропонованих формах різних словесних засобів, їх семантика;

  3. Наявність діалектного варіанта чи маловідомого дублета;

  4. Широта лексичного значення;

  5. Багатозначність / однозначність терміна.

Зрештою, відповідна діяльність вчителя дасть учням змогу краще засвоїти запропонований матеріал, розширити світогляд, розвиватиме логіку мислення й спостережливість, збагатить словниковий запас, сприятиме прищепленню культури мовлення.

3.2 Методична робота на уроках літератури при вивчені понять теорії літератури (терміни-синоніми літературознавчої термінології)

Уроки літератури не є окремим видом педагогічної діяльності вчителя – словесника, а продовжує формувати у дитини естетичні смаки, виховує моральні якості. Під час бесід учні розвивають зв'язне мовлення, вчаться мислити, зі зразків художніх творів набувають життєвого досвіду. Проте навчальний процес на цих уроках немислимий без вивчення понять теорії літератури, окреслених специфічними номінативними одиницями. Однією з основних проблем при цьому є наявність у літературознавчій термінології синонімічних рядів, що спричиняють труднощі при вивченні літературознавчих понять. Учитель може знехтувати такий стан речей і подати на розсуд учнів усі варіанти або ж запропонувати якийсь один, що буде неправильним рішенням.

Назріла необхідність зробити певні зауваження і пропозиції щодо розрізнення й вибору якнайточнішої номінативної одиниці.

Як показала практика попередніх досліджень цього явища, "у процесі розгляду синонімів слід співставляти не слова, а їх окремі значення" [25, 61] підтверджується факт можливого виокремлення з ряду синонімів точного відповідника певному поняттю.

Наприклад: вірш – поезія. Стосовно поняття ритмічно організованого мовлення більш доцільним буде вживання другого номіната, як показника ширшої зіставленості і лексичної наповненості.

Проте нами зафіксована ще одна синонімічна пара: вірш – строфа. Подані номінати мають майже тотожні поняття (система поетичного мовлення, що має іманентні закономірності внутрішньої ритмічної організації та структури). Однак, термін "вірш", як бачимо, має у терміносистемі омоніми, і це дозволяє надавати перевагу терміну "строфа".

Думка про те, що серед можливих синонімів власне українського походження та запозиченого перевагу слід надати першому лише тому, що це ліпший варіант для засвоєння понять теорії літератури, не є достатньо обґрунтована. Інколи запозичений термін більш повно відповідає галузевому поняттю (Ренесанс – Відродження), є номінатом широкої семантики і окреслює відповідну епоху у літературі та мистецтві загалом.

Іншого характеру синонімічних відношень терміни акцент – наголос, які є за семасіологічними ознаками дублетами.

Літературознавча синонімія також представлена варіантами типу: волапюк – воляпюк, ауто – ауту, канцона – кансона, гекзаметр – гексаметр тощо, при вивчені яких особливих труднощів не спостерігаємо і пропонуємо вживання відповідно до орфоепічних норм мови – творця.

Loading...

 
 

Цікаве