WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Лінгвістичний аналіз засобів характеристики опису місця дії (на матеріалі короткого оповідання кінця ХІХ ст.) - Курсова робота

Лінгвістичний аналіз засобів характеристики опису місця дії (на матеріалі короткого оповідання кінця ХІХ ст.) - Курсова робота

Інша проблема перекладу художнього тексту пов'язана із збереженням його смислової місткості.

Смислова місткість літературного твору проявляється або як реалістична типізація (коло конкретний окремий образ набуває узагальненого типового змісті), або як алегорична інакомовність (коли окремий образ має умовний абстрагований зміст), або як більш складна форма багатоплановості (коли зміст твору може одержувати різні тлумачення через недомовки або багатозначність розповіді, склад сполучення значень, змістові зсунення тощо). Ця важлива риса відтворюється звичайно через передачу всієї системи стилістичних засобів оригіналу в їх функціональній спрямованості.

Порівняємо:

Англ. .: He sat himself down, dripping, disconsolately, on a stone. He perceived a light gleaming through the trees near the shore, where the winding of the river made a deep bay" (По)

Рос.: "поникший и подавленный, потерявший всякую надежду, седел он на своем камне. Вдруг между деревьев он заметил огонек, мерцавшей совсем близко от берега, в том месте, где изгиб реки образует просторную бухту". (120)

Майже кожне слово оригіналу несе додаткове смислове навантаження. Психологічний настрій герою виражається словами: "dripping", "disconsolately" Але майже безнадійне становище змінюється з виразом "a light gleaming", яке вертає надію, що все ще може бути добре. Цей маленький вогник на підсвідомому рівні вселяє впевненість в світле майбутнє, хоча шлях до нього може бути не зовсім легкий ("through the trees"). Завданням перекладу було відбити цей натрій за допомогою відтворення образного значення окремих слів. І хоча загальний зміст уривку переданий, його колоритність втрачена.

Ще однією проблемою художнього перекладу є збереження національно колориту. Збереження національної своєрідності оригіналу є складним завданням як у плані його практичного вирішення, так і в плані його теоретичного аналізу. Можливості вирішення його на практиці і в теорії пов'язані також і з ступенем реально існуючих у перекладача та неуявних (в ідеалі) у читача фонових знань, пор життя зображене в оригіналі.

У відношенні національного забарвлення художній образ у літературі обумовлений двобічно: з одного боку, змістом, який він виражає, та з іншого тими мовними категоріями, які є його основою.

Національний колорит - цілком конкретна особливість літературного твору, яка може бути виражена більш або менш яскраво. Виражається він головним чином в образах, які най безпосередніми відображають матеріальні обставини і соціальні умови життя народу (зокрема в характері і вчинках дійових осіб), або в насиченості ідіоматикою.

У першому випадку, тобто коли йдеться про речовий зміст образів, зокрема сюжетно-тематичного аспекту літературного твору власне перекладацької проблеми не виникає.

У другому випадку, тобто коли національна специфіка виражається в ідеоматичності тексту, яка поєднується з національною специфікою образів і ситуацій, перекладацьке завдання може бути дуже складним. Чим ближче твір за своєю тематикою до народного життя, а за стилістикою до фольклору тим яскравіше виступає його національний колорит. При цьому завдання перекладача ускладнюється ще й тим, що національний колорит оригіналу сприймається як щось природне, звичайне для носіїв цієї мови. Звідси виникає дилема - або показати специфіку і впасти в "екзотику", або зберегти звичайність і втратити специфіку.

Найоптимальніший варіант вирішення цієї проблеми полягає у використанні двох видів стилістичних засобів: безпосередньо народних та побудованих за їх зразком, що не суперечить історичним чи національним обставинам, поданим у книзі.

Основною проблемою передачі національної специфіки в оповіданнях є відтворення лексики, що містить національно-культурний компонент. Перекладаючи реалії, перекладачі використовують такий засіб трансляційного перейменування як транскрипцію (транслітерацію) - при відтворенні топонімів:

Peter de Groodt - Петер де Гродт; Vanderspiegles - Ван дер Шпигали; Hudson River - річка Гудзон; garden Street - вулиця Гарден.

Поряд із питанням про збереження національної своєрідності оригіналу постає питання про передачу його історичного колориту. Епоха, у яку створено твір, накладає свій відбиток на художні образи, як їх речовий зміст, так само й на мовне оформлення.

Принцип, за яким здійснюється найкращі вітчизняні переклади літератури минулого, - це відтворення не реального віку мовних засобів, а їх стилістичної ролі.

Тільки шляхом стилістичних відповідностей оригіналу можливо відтворити історичну перспективу та історичний колорит твору, оскільки стилістичні засоби безпосередньо втілюють ті образи, які були специфічними для письменників певної епохи та їх сучасників. Тому питання про передачу історичного колориту оригіналу не обмежується однією якоюсь категорією мовних елементів (наприклад, архаїзмів), а охоплює всю систему стилістичних засобів. Поняття "історичної перспективи" або "дистанції часу" передбачає не тільки ступінь хронологічної віддаленості твору, а й уявлення про місце, яке він займав у літературі свого часу, про світосприймання, ідеологію і політичну позицію автора у відношенні до його сучасників, про його естетику.

Взагалі історичний колорит притаманний в більшій мірі розповідним контекстовим та роздумам героїв, які яскраво висвітлюють політичні та естетичні погляди письменників: По, Ірвінга, Мелвіла. Тому передача історичного колориту не є проблемою перекладу описових контекстів. "Історична перспектива" простежується лише в описах приміщень, їх інтер'єру, зовнішнього вигляду, як, наприклад, в опису будинку доктора: "Fоr this purpose he had purchased a farm, or, as the Dutch settlers called it, а bowerie, a few miles from town. It had been the residence of a wealthy family that had returned some time since to Holland. A large mansion - house stood in the centre of it, very much out of repair, and which, in consequence of certain reports, had received the appellation of the Haunted house.

При перекладі треба звернути увагу на такі історичні реалії як "the residence" - "родове гніздо", "Dutch settlers" - "голландці - колоністи", bowerie - маєток.

На нашу думку, перекладач вдало виконав це завдання:

Рос.: "Это было родовое гнездо богатой семьи, незадолго перед тем выехавшей обратно в Голландию. В центре усадьбы был расположен просторный дом, который, впрочем, обветшал и нуждался в ремонте. Об этом доме ходило немало жутких и загадочных слухов, и по этой причине он получил название "Дом с привидениями".

Одним із найсуттєвіших питань перекладу художнього твору є питання про відтворення індивідуального авторського стилю у перекладі.

Індивідуальна своєрідність авторської манери, так само як і національний та історичний колорит, не має якогось окремого формально вираженого елементу, а являє собою складну систему взаємопов'язаних і взаємодіючих особливостей, що охоплює всю тканину твору і відображається у мовних образах. Але індивідуальна своєрідність можлива тільки на основі певної системи мовних категорій, що їх використовує письменник, на тлі національно-обумовлених засобів образності, які складають специфіку даної літератури, і на тлі певної історичної епохи, що стоїть за твором. Інакше кажучи, індивідуальний стиль письменника обумовлений і національно, й історично.

Індивідуальна своєрідність творчості пов'язана із світосприйняттям автора, з його естетикою, з естетикою літературної школи й епохи. Тим самим вона потребує дослідження як в лінгвістичному, так і в літературознавчому аспекті.

Це одне з найважливіших завдань перекладу художнього твору і, зокрема, перекладу коротких англомовних оповідань. Естетичні погляди романтиків не могли не відбитися на всій системі творів, їх ідейному значенні, тематиці, типах головних героїв, художніх принципах зображення описів, а також на мові творів, їх емоційній образній насиченості, на їх урочистості та психологізованості. Проте нехтування багатьма тропами призвело до зміни стильових особливостей мови англійського романтизму, а отже були відтворені особливості індивідуальної авторської манери.

Зробивши порівняльно-перекладацький аналіз описів місця в коротких оповіданнях та їх переклад російською мовою (А.С. Бобович, Н.И. Степула), ми дійшли до висновків:

Адекватність перекладу передбачає не тільки рівноцінність передачі функції оригіналу, але й еквівалентність у виборі засобів, тобто рівноцінність мови і стилю твору.

Адекватність перекладу має оптимальний характер. Це зумовлено об'єктивними причинами: різницею у мовних системах, різницею в культурах народів, а також специфікою самого художнього тексту як витвору мистецтва. Все це зумовлює проблеми перекладу, вирішення яких і є завданням перекладознавства.

При перекладі художнього твору перекладач повинен передати його національну й історичну специфіку, індивідуальну авторську манеру, а також прагнути до щонайточнішої передачі образності твору, бо, за висновком Бєлінського, "близькість до оригіналу полягає у відтворенні не літери, а духу твору. Кожна мова має свої тільки їй притаманні засоби, особливості і якості, так, що іноді для вірнішої передачі певного образу чи фрази в перекладі їх треба докорінно змінити. Відповідний образ, так само як відповідна фраза, не завжди полягає у видимій відповідності слів: треба, щоб внутрішнє життя виразу перекладу відповідало внутрішньому життю оригіналу" (2,341)

Враховуючи все вищесказане, ми вважаємо дані переклади коротких оповідань достатньо адекватними: зміст творів передано вірно, хоча іноді засоби створення ОМД у перекладах не є еквівалентними оригіналу. Не відтворені у перекладах риси індивідуальної авторської манери і літературного напрямку, що призвело до збіднення стильових особливостей і образності мови перекладів.

Loading...

 
 

Цікаве