WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Загальне мовознавство - Курсова робота

Загальне мовознавство - Курсова робота

Загальне мовознавство опирається на дані різних областей знань: наук, що досліджують людини, анатомії, фізіології, антропології, психології; наук, що вивчають стан і розвиток людського суспільства, -і соціології, етнографії, історії; на дані семіотики (науки про знакові системи), фізики, кібернетики (науки про керування надскладними системами), інформатики (науки про засоби зберігання, переробки й видачі інформації).

Ціль курсу "Загальне мовознавство" завершити лінгвістичне утворення словесника, поглибити його загальфілософську підготовку, дати "зі зрозуміти, що кожна мовознавча дисципліна являє собою органічну частину єдиної в принципі науки про природну людську мову, що у своєму походженні, розвитку й функціонуванні підкоряється загальним законам..." (Хроленко А.Т. Загальне мовознавство... 1989, с. 4). Курс знайомить студентів з історією лінгвістичних навчань, дає подання про найважливіші лінгвістичні напрямки й школи; дозволяє майбутньому філологові опанувати методами й прийомами лінгвістичного аналізу, розширити свій лінгвістичний кругозір; готовить до рішення практичних завдань, пов'язаних з мовою.

2. Історія лінгвістичних навчань як складова частина курсу "Загальне мовознавство"

Загальне мовознавство включає три розділи: 1) історія лінгвістичних навчань, 2)теорія мовознавства, 3) методи лінгвістичного аналізу.

Традиційно історія лінгвістичних навчань читається в цьому циклі першої, що представляється цілком закономірним: сучасна проблематика теорії мовознавства навряд чи може бути зрозуміла без знайомства з історією її розвитку. Якщо теорія мовознавства містить загальну характеристику сучасних поглядів на сутність мови, його структуру, на його роль у житті суспільства, то предметом вивчення курсу історії лінгвістичних навчань є сам процес пізнання мови, починаючи з найдавніших часів до наших днів. Він знайомить із обставинами, у яких зароджувалися знання про мову; характеризує провідні лінгвістичні напрямки й школи, що виникали в різні періоди світової й вітчизняної історії; описує досягнення видатних лінгвістів; аналізує методи й прийоми лінгвістичного аналізу, що застосовувалися на різних стадіях розвитку мовознавства.

Як складова частина курсу "Загальне мовознавство", історія лінгвістичних навчань має свої специфічні завдання. Всім своїм змістом вона повинна

1) продемонструвати тісний взаємозв'язок між теоріями, що створилися в різні епохи, і методами лінгвістичного аналізу, з одного боку, і філософськими поглядами їхніх авторів -і з іншої;

2) забезпечити розуміння законів розвитку наукової лінгвістичної думки;

3) показати суперечливість взаємин між науковими концепціями, що народжуються, і явищами соціального, культурного, політичного й виробничого життя людського суспільства на різних етапах його розвитку;

4) оцінити внесок наукових шкіл і конкретних учених різних країн у загальне мовознавство;

5) відповістити на запитання про причини розвитку науки про мову. Що ж рухало мовознавство по шляху поступального розвитку?

По-перше, як і будь-яка наука, вона підкорялася потребам суспільства, що розвивається. В епоху великих географічних відкриттів і колоніальних завоювань робота лінгвістів здобувала колосальне політичне й культурне значення. Треба було вивчати мови завойованих народів й у той же час навчати їхній мові метрополії. Це не могло не стимулювати лінгвістичні дослідження. Масштабне завдання ліквідація безграмотності в післяжовтневій Росії спонукали кращих мовознавців країни узятися за створення абеток і граматик для численних безписемних народів Сибіру й Крайньої Півночі. Крім того, мовознавство постійно випробовувало вплив з боку інших успішно розвиваються наук. Воно пережив до потужний вплив логіки в XVІІІ-XІ вв., захоплення дарвінізмом у середині XІ -і початку XX в. Розквіт соціології відбився у формуванні соціологічного напрямку в мовознавстві; математизація суспільних наук послужила поштовхом до виникнення провідного напрямку першої половини XX сторіччя -і структуралізму.

Історія мовознавства драматична: вона знала запеклі суперечки між ідеалістами й матеріалістами, між логицистами й "натуралістами", між структуралістами й компаративістами. Які глибокі наслідки можуть викликати неправильні суспільні оцінки цих протилежних позицій, ми можемо простежити на історії вітчизняного мовознавства: у роки культу особистості припинялися всякі спроби структурального вивчення мов, під забороною була кібернетика, і в СРСР структуральна школа виникла на три десятиліття пізніше Празької й Копенгагенской лінгвістичних шкіл. І хоча ідея машинного перекладу належить російському інженерові П.П. Троянському, перший експеримент по машинному перекладі пройшов у США в Джорджтаунском університеті, де машина в 1954 р. перевела кілька фраз із російської мови на англійську. Забороною на структуралізм і кібернетику багато в чому порозумівається відставання наших систем керування у виробництві від світових стандартів. Потреби виробництва в сучасній Росії змушують держава вкладати гроші в прикладну лінгвістику. Інтерес російського суспільства до довідкових видань і словників викликав в 1980-2000-і рр. активний розвиток лексикографії, а демократизація політичного життя, що супроводжується "розкутістю" мови засобів масової інформації, сприяла розквіту "жаргонологии".

По-друге, мовознавство розвивається з необхідності створити внутрішню логіку науки, перебороти протиріччя, удосконалити методику лінгвістичного аналізу, нагромадити знання про мови. Практично кожна нова лінгвістична школа XІ-XX вв. виникала на противагу вже устояної теорії в силу нездатності останньої адекватно витлумачувати факти відомих мов або описувати колишніми методами тільки що відкриті мови. Так, знаменитий німецький учений Вільгельм ФОН Гумбольдт, що вивчив безліч мов (від індоєвропейських до китайсько-тибетських, індійських і малайско-полинезийских), завдав нищівного удару по логічній теорії, що до нього займала пануюче положення в європейській лінгвістичній науці. Він довів неспроможність однобічного підходу при описі різних мов, розробив універсальну типологічну класифікацію мов миру й створив філософію мови, що виділила загальне мовознавство в самостійну науку.

3. Періодизація історії лінгвістичних навчань

Історія лінгвістичних навчань може бути розглянута з урахуванням періодизації, що відбиває найбільш важливі віхи на шляху вдосконалювання знань про мову. Мовознавство у своєму розвитку пройшло п'ять етапів і переживає зараз черговий етап, шостий:

І. Початковий етап (VІ в. до н.е. -і XVІІІ в.). У цей час були сформульовані найважливіші проблеми мовознавства, закладені основи лінгвістичної термінології, накопичений величезний фактичний матеріал по вивченню самих різних мов миру.

П. Виникнення порівняльно-історичного мовознавства й філософії мови (кінець XVІІІ -і початок XІ в.). На цьому етапі мовознавство визначило свій об'єкт і свій предмет дослідження, виробило спеціальний метод аналізу язикового матеріалу й виділилося в самостійну науку.

ІІІ. Розквіт порівняльно-історичного мовознавства, відбитий у діяльності натуралістичного, логіко-граматичного й психологічного напрямків у лінгвістиці XІ в.

ІV. Неограмматизм і соціологія мови (кінець XІ -і початок XX в.), відзначений критикою порівняльно-історичного методу. Даний етап можна вважати кризовим, що подготовили ґрунт для формування структурального методу у світовому мовознавстві.

V. Структуралізм (1920-1960-і рр.). У цей період всі структуральні школи на різних континентах досягають значних успіхів при вивченні мови в його синхронному стані як системного явища.

VІ. Сучасне мовознавство (1970-і рр. -і наші дні). Більшість лінгвістичних шкіл кінця XX -і початку XXІ в., критикуючи структуралізм за формальний підхід до мови, за ігнорування людського фактора, за звуження предмета мовознавства, будує свої теорії, ґрунтуючись на принципі антропоцентризму, і розширює границі лінгвістичних досліджень за рахунок інтеграції з іншими науками (психологією, соціологією, філософією, етнографією, культурологией, інформатикою й ін.).

Як й в інших областях знань, при переході від одного етапу до іншого в мовознавстві діяв діалектичний закон заперечення. Так забезпечувалася наступність у нагромадженні й удосконалюванні знань; наступна фаза завжди була пов'язана з попередньої, але одночасно була прямо протилежна їй. Мовознавство розвивалося по спіралі: поверталося до старих завдань на новому рівні, виходячи з потреб суспільства. Учені починали з опису мови і його логіко-філософського осмислення, потім намагалися відкрити таємницю походження мов і встановлювали їхні родинні зв'язки. З XX в. знову повернулися до загальнотеоретичних проблем, які хвилювали вчених в античні часи: вони також шукали інваріантне (саме загальне) у мовах миру. (Для датських структуралістів формалізація доказу був не менш важливий, чим знання про реальну мову.) Але те, що було загальним для лінгвістів античності, ніяк не дорівнює загальному в роботах структуралістів. І справа тут не тільки в розвитку об'єкта дослідження -і самої мови, але й у розвитку науки про мову. На сучасному етапі лінгвістів хвилюють ті ж питання, над якими замислювався Вільгельм ФОН Гумбольдт, але лингвокультурология, когнітивна лінгвістика, психолінгвістика й інші лінгвістичні дисципліни кінця XX -і початку XXІ в. збагачені досягненнями структуральних, психологічних, логічних й інших шкіл минулого.

Список використаної літератури

1. Ажеж К. Людина мовець: Внесок лінгвістики в гуманітарні науки / Перла. с фр. Б.П. Наумова. М. УРСС, 2003. С. 16-66.

2. Алефиренко И.Ф. Теорія мови. Введення в загальне мовознавство: Учеб. посібник для студентів філол. спец. Волгоград: Зміна, 1998. С. 3-11.

3. Будагов Р.А. Чому вчить нас історія науки про мову // Філологічні науки. 1986. № 3. С. 13-25.

4. Лінгвістичний енциклопедичний словник / Гл. ред. В.Н. Ярцева. М.: Сов. енциклопедія, 1990. С. 618-621; 2-і изд., доп. М.: Більша Російська енциклопедія, 2002. С. 618-621.

5. Хроленко А.Т. Загальне мовознавство. Керівництво до самостійної роботи над курсом: Учеб. посібник для студентов-заочников фак. рос. яз. і літ, пед. ин-тов. М.: Освіта, 98. С. 3-6; 2-і изд., перераб. і доп. М.: Освіта, 1989. С. 3-5.

6. Енциклопедичний словник юного філолога (мовознавство) / Сост. М.В. Панів. М.: Педагогіка, 1984. С. 5-11.

7. Енциклопедія для дітей. Т. 10. Мовознавство. Російська мова / Гл. ред. М.Д. Аксьонова. М.: Аванта+, 1998. С. 658-660.

Loading...

 
 

Цікаве