WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Мова і нація - Курсова робота

Мова і нація - Курсова робота

Культура мовлення суспiльства – це чи не найяскравiший показник стану його моральностi, духовностi, культури взагалi. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших спiвгромадян, мовленнєвий примiтивізм, вульгарщина – тривожнi симптоми духовного нездоров'я народу.

Експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник дiє кiлька секунд, але реакцiя на нього триває декiлька годин i навiть днiв. Як наслiдок – порушення нервової та серцево-судинної дiяльностi людини, її хвороба, а iнодi й смерть.

Тому висока культура мовлення – це не iнтелiгентська забаганка, а життєва необхiднiсть для народу.

9. Полiфункцiональнiсть мовлення – це забезпечення застосування мови в усiх перелiчених аспектах у кожнiй сферi спiлкування. Коли ж людина поставлена перед необхiднiстю вживати слова iншої мови, то є пiдстави говорити хiба що про культуру потворного суржика. А саме в такiй ситуацiї опиняються зараз мовцi в технiчнiй, виробничiй, дiловiй та деяких iнших сферах.

10. Культура мовлення несумiсна з багатослiв'ям, словоблуддям, фальшивою патетикою, славослiв'ям, одержаними в спадок вiд радянського суспiльства. "Де багато слiв, там панує бiднiсть" (Ф. Бекон).

11. Культура мовлення – не мета, а засiб в утвердженнi правди життя. "Господь домагається вiд кожної людини трьох речей: вiд душi – щирої вiри, вiд мови – правди, вiд тiла – стриманостi" (о. Григорiй-пустельник).

12. Плекання культури мовлення – обов'язок кожного. Для багатьох категорiй мовцiв воно входить у професiйнi обов'язки. Це освiтяни, працiвники культури, державного апарату, засобiв масової iнформацiї, духовенство. Особлива вiдповiдальнiсть – на працiвниках радiо i телебачення, мовлення яких часто не вiдповiдає стандартам українськоi мови, зокрема–нормам орфоепiї. Вимагати вiд цих людей високої культури мовлення – право громадськостi i обов'язок "Просвіти".

13. Шляхи пiдвищення особистої культури мовлення – рiзноманiтнi. Для початку слiд:

– виробити стiйкi навички мовленнєвого самоконтролю i самоаналiзу,

– не говорити квапливо – без пауз, "ковтаючи" слова,

– частiше "заглядати у словник" (М. Рильський), правопис, посiбники зi стилiстики тощо,

– вивчати мовлення майстрiв слова,

– читати вголос (особливо прозовi тексти), iз дотриманням усiх аспектiв нормативностi,

– заучувати напам'ять художнi твори, причому не тiльки вiршованi,

– оволодiвати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема дiлового мовлення,

– привчити себе до систематичного запису власних думок та спостережень, щоденникових записiв, сiмейної хронiки тощо,

– виробити звичку читання з "олiвцем у руках" – жоден цiкавий i вартiсний вираз не повинен бути втрачений для вас.

14. Шляхiв до мовної досконалостi безлiч. Але всi вони починаються з любовi до рiдної мови, з бажання майстерно володiти нею, з вiдчуття власної вiдповiдальностi за рiдну мову.

XXIV. Мовні обов'язки громадян

Народ гине, коли вiн свiй обов'язок замiнює на поняття обов'язку взагалi.

Ф. Нiцше

1. Мова – запорука iснування народу. Захищаючи рiдну мову, ти захищаєш свiй народ, його гiднiсть, його право на iснування, право на майбутнє. Не ухиляйся вiд цiєї боротьби!

2. Захист рiдної мови – найприроднiший i найпростiший, найлегший i водночас найнеобхiдніший спосiб нацiонального самоутвердження i дiяльностi в iм'я народу. Маєш нагоду бути борцем за свiй народ – будь ним!

3. Володiння рiдною мовою – не заслуга, а обов'язок патрiотів. "Вони (українці) повинні усвідомити, що кожна людина, яка виїжджає з України, кожна копійка, що витрачається не на досягнення українських цілей, кожне слово, сказане не українською мовою, є марнуванням капіталу українського народу, а за даних обставин кожна втрата є безповоротною" (М. Драгоманов).

4. Розмовляй рiдною мовою – своєю i свого народу: скрiзь, де її розумiють, з усiма, хто її розумiє. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привiлеїв, лукавої похвали – це зрада свого народу.

5. Ставлення до рiдної мови має бути таким, як до рiдної матерi: її люблять не за якiсь принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.

6. Сiм'я – первинна клiтина нацiї. Щоб вона не омертвiла i не вiдпала вiд нацiонального органiзму, її має живити культ рiдної мови. Тому розмовляй у сiм'ї мовою своєї нацiї. Не вмiєш – учись. Прищеплюй дiтям ставлення до мови як до святинi, найдорожчого скарбу.

7. Допомагай кожному, хто хоче вивчити українську мову.

8. Нiколи не зупиняйся у вивченнi рiдної мови. "Усi головнi європейськi мови можна вивчити за шiсть рокiв, свою ж рiдну треба вчити цiле життя" (Вольтер).

9. У твоїй хатi завжди мають бути українськi книжки, журнали, газети. Не забудь i про дитячi видання. Хай звучить у твоїй хатi українське слово з теле- i радiоприймачiв.

10. Пiдтримуй усi починання окремих осiб i громадськостi, спрямованi на утвердження українськоi мови.

11. Не будь байдужим до найменших виявiв обмежень чи зневаги української мови. Стався до iнших мов так, як би ти хотiв, щоб ставились до твоєї рiдної мови.

12. Подбай, щоб у мiсцi твоєї працi (навчання) обов'язково був створений осередок Товариства "Просвiта".

13. Бережи своє iм'я та iмена своїх близьких вiд лакейських деформацiй за чужомовним зразком. Пестлива форма власних iмен, особливо дитячих, не повинна виходити за межi української мови, нацiональної традицiї.

14. Пам'ятай: найкращi вчителi мови для дiтей – це мати i батько.

15. У наш час доволi поширенi змiшанi шлюби. Цiлком природно, що в таких сiм'ях виникає проблема вибору мови. В iдеалi тут повиннi звучати обидвi мови, однак не в якомусь змiшаному виглядi, а кожна – у своєму лiтературному варiантi.

16. Батьки в таких сiм'ях повиннi використовувати обидвi мови не просто для спiлкування, а як засiб залучення своїх дiтей до багатств духовної культури обох народiв.

17. Незнання рiдної мови не звiльняє тебе вiд обов'язку i не позбавляє права боротися за неї, за те, щоб твої дiти i внуки мали можливiсть знати i користуватися мовою свого народу.

18. Вивчай iншi мови. Це дасть можливiсть не тiльки оволодiти ключами до скарбниць духовностi iнших народiв, але й об'єктивно оцiнити свою мову, її сильнi та слабкi сторони. "Хто не знає чужих мов, той нiчого не вiдає про свою власну" (Й.В. Гете).

Знання чужих мов пробуджує бажання працювати для утвердження i розвитку рiдної мови, сприяти тому, щоб вона зайняла гiдне мiсце серед авторитетних мов свiту.

Немає кращого i легшого способу справити приємнiсть чужiй людинi, як розмовляти з нею її мовою, особливо коли це мова "недержавна", "непристижна", "мала".

19. Якщо ти українець i живеш поза Україною, не дай використати себе для денацiоналiзацiї народу, серед якого перебуваєш, а тим бiльше – для боротьби з його намаганням утвердитись на шляху самостiйного розвитку.

20. Нашому поколiнню випало складне i вiдповiдальне завдання – вiдродження української мови, державностi, нацiї. За нас цього нiхто не зробить. Це наш iсторичний обов'язок, виправдання нашого перебування на цьому свiтi. Не перекладаймо цього тягаря на плечi своїх нащадкiв, бо може бути запiзно. Дiймо. В iм'я нашого народу, в iм'я найвищих iдеалiв людства – свободи i справедливостi.

Loading...

 
 

Цікаве