WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Мова і нація - Курсова робота

Мова і нація - Курсова робота

12. Рушійними силами мови, які забезпечують її життєздатність і еволюцію, є потяг до самозбереження та успадкування. Дія цих сил створює мовну екологію, сприятливу для існування і розвитку мови в певному етнічному середовищі. Перша сила забезпечує її тотожність протягом століть, друга – її пристосування до потреб життя, що перебуває у вічному русі.

Спрямованість у майбутнє – це сенс існування мови. Коли вона перестає дивитись у дзеркало майбутнього, відбувається руйнування її екології, сповільнюється її хода або й припиняється зовсім. Чи не тому радянські ідеологи та науковці свідомо оминали питання про перспективи української мови?

IX. Мова і етнос

... А коли єсть окрема мова, то єсть і окремий народ.

І. Огієнко

Із слова починається людина,

Із мови починається мiй рiд.

Нiна Рiй, 14 рокiв,с. Гнiдин на Київщинi

1. Етнос (народ) – це замкнута система дискретного типу iз власним органiчним й оригiнальним свiтоглядом, здатна до саморозвитку i досягнень у рiзних галузях духовної та матерiальної культури.

2. У своєму розвитку людство пройшло низку форм об'єднання в етнiчнi спiльноти: рiд, плем'я, народнiсть, нацiя. На кожному з цих етапiв мова забезпечувала цiлiснiсть спiльноти, була засобом передавання набутого досвiду в пiзнаннi свiту, ставала одним iз основних об'єднуючих факторiв при твореннi спiльноти вищого рiвня.

3. Доля кожного етносу (народу) органiчно переплетена з долею його мови. Iсторiя засвiдчує численнi приклади того, що iз зникненням мови зникає i етнос. Мова є органiчним атрибутом народу. Без мови нема народу.

4. Мова забезпечує єднiсть етносу, розчленованого державними кордонами, роздiленого простором, розмежованого соцiальними, полiтичними, релiгiйними чинниками. Хiба не вона єднає стiльки столiть розпорошених по свiту українцiв, курдiв, вiрменiв?.

5. Для єдностi народу значення мови – зразу за значимiстю кровi. Адже для життя людського суспiльства пiсля генетичного коду (генна пам'ять) найбiльше значення має мовний код (соцiальна пам'ять) – збереження iнформацiї.

6. Зараз учені світу інтенсивно досліджують проблему ізоморфізму цих кодів та їх взаємопов'язаності. "Гени не впливають безпосередньо на мову, але те, якою мовою ви оволодіваєте, залежить від місця вашого народження і вашого оточення, сім'ї та соціального середовища. Якщо якась група ізолюється від інших, відбувається розходження як генетичного фонду, так і мови. Таким чином, історія генів та історія мови багато в чому єдині" (Л. Каваллі-Сфорца).

"Існує бiльш живе свiдоцтво про народи, нiж костi, зброя i могили: це – мова" (Я. Грiмм).

7. Мова є тим бар'єром, який стримує змiшування етносiв i виникнення негармонiйних етнiчних поєднань – "химер" iз деструктивною, руйнiвною практикою та iдеологiєю, котрi "ссуть кров iз здорових етносiв" (Л. Гумiльов).

8. Чим вища форма органiзацiї спiльноти, тим бiльше зростає роль мови в напрямку розширення її соцiальних функцiй та консолiдацiї членiв спiльноти. Народнiсть ще може розпастися на рiзнi етноси, нацiя – нi. І одним iз наймiцнiших iнтегруючих, цементуючих засобiв виступає мова.

9. Нацiя – найвища природна форма об'єднання людей.

"Об'єднання людства, його розвиток до всеєдності здійснюється через важке, болісне утворення і боротьбу національних індивідуальностей і культур. Іншого історичного шляху немає, інший шлях – абстракція, пустота або суто індивідуальний відхід углиб духу, в інший світ. Доля націй і національних культур повинна збутися до кінця" (...) "Можна й слід сподіватися зникнення класів та примусових держав у досконалому людстві, але не можна сподіватися зникнення національностей. Нація – це динамічна субстанція, а не минуща функція; корінням своїм вона вростає у таємничу глибочінь життя. Національність є позитивним збагаченням буття, і тому за неї слід боротися як за цінність. Національна єдність глибша від єдності класів, партій та всіх інших минущих утворень у житті народів. Кожен народ бореться за свою культуру і за вище життя в атмосфері національної кругової поруки. І великий самообман – прагнути творити будь-що поза національністю" (М. Бердяєв).

Мова забезпечує нормальне функцiонування нацiонального органiзму в усiх його виявах – полiтичному, економiчному, культурному та iн. Мова – головна ознака нацiї.

10. У загальносвiтовому процесi розвитку людських спiльнот, який окреслюється формулою "вiд народу – до нацiї", мовi належить першорядне мiсце.

11. Знищення мови (лiнгвоцид) є найважливiшою передумовою етноциду – знищення народу як культурно-iсторичної спiльноти, його асимiляцiї iншим народом.

Це розумiють усi завойовники. Лiнгвоцид є завжди їхньою стратегiчною метою. Рiзними бувають тiльки тактика лiнгвоциду та його форми.

12. Існує думка, що мова не є найважливішою ознакою нації. Хоч дивно, її надибуємо навіть у деяких прихильників української національної ідеї. Так, В. Антонович стверджував, що мова – це "зверхня ознака" і що національність "охоплює всі функції душі чоловіка", а не залежить виключно від мови. Як приклад він наводив ірландців, яких англійці мучили мало не 700 літ, засуджували на смерть за тримання у себе ірландського вчителя або священика, але домоглись лише того, що три чверті ірландців перейшли на англійську мову, залишившись при цьому непримиренними ворогами англійців. Д. Донцов з неприхованою солідарністю цитував Ф. де Кулянжа: "населення, людську юрбу єднає в націю не спільність мови, не територія, не однаковість матеріальної культури, тільки чинник духовної природи". А наш сучасник В. Мороз пише: "...України справжньої найбільше не в слові, не в мові, а далеко за мовою, в тих глибинах, куди не досягне жодна русифікація. (...). Так, мову треба цінити, але не треба робити це головним чинником у національному житті, бо тоді ми стаємо дуже вразливі, тоді ми робимо головним те, що найлегше зруйнувати".

Знати б, що це за глибини і як вони існують поза мовою і без мови! Цього не знають, мабуть, і асимілятори. І тому не шукають цих глибин та Морозових "біо- і етнопсихологічних моментів, що визначають націю", а беруться передусім за мову, усвідомлюючи чи інстинктом хижака відчуваючи, що, зруйнувавши мову, вони доберуться до "глибин" і знищать там "моменти".

13. У цьому легко переконатися, побувавши на тих теренах Угорщини, Польщі, Росії, Словаччини, де колись жило українське населення і позбулося своєї рідної мови. Що залишилось українського в колишніх русинах на північ від лінії Дебречин–Мішкольц? Хіба що деякі релікти греко-католицького обряду. Якщо приклад з українцями Закарпаття не переконливий, то можна пригадати русифікованих угро-фінів, онімечених слов'ян і т.д.

Коли ж уважати, що Франція – це в етнічному плані те саме, що доцезарівська Галлія, Румунія – це стародавня Дакія, а Єгипет – той самий, що при фараонах, бо у рухах регулювальників на вулицях Каїра впізнаються жести, зафіксовані на давньоєгипетських фресках, то про такі речі, як боротьба з іноземними загарбниками за свою державність, за свою національну незалежність, нема що й говорити. Навіщо боротись, коли й так залишимось тим, ким були? Он єгиптяни, творці однієї з найперших і найвеличніших цивілізацій світу, після арабського завоювання перейшли на іншу релігію і іншу мову, але залишились єгиптянами! Але це на так.

14. Мова – це не "зверхня ознака", яку можна поміняти, як шаровари з вишиванкою на смокінг, залишившись при цьому щирим українцем. Це надзвичайно важливий складник єства людини, а тим більше тієї спільноти, що об'єднана мовою. Мова органічно поєднана з психікою людей, з глибинами свідомого і підсвідомого. "Мова – дім духу" (М. Гайдеггер), у тому числі й того, що робить англійців англійцями, японців японцями, а басків басками. Мав рацію великий учений і великий патріот України Іван Огієнко (митрополит Ілларіон) стверджуючи: "...А коли єсть окрема мова, то єсть і окремий народ".

15. Ті, що не вважають мову за одну з найважливіших етнічно-національних ознак, здебільшого оперують двома прикладами: ірландці і євреї. Зауважимо, що ірландці зробили найбільший внесок у європейську цивілізацію і культуру саме тоді, коли вони ще користувались своєю мовою, а пізніше славились хіба тим, що постачали для англійської культури і науки, так би мовити, ірландських Гоголів і Остроградських. Домігшись незалежності, вони оголосили ірландську мову державною і роблять усе, щоб вона повернулась у всі сфери мовної комунікації.

Що ж до євреїв, то вони справді впродовж своєї історії користувались чужими мовами (арамейською, сірійською, ладіно, ідишем та ін.), але вони ніколи не відмовлялися від івриту – мови своєї релігії – цієї, за словами В. Жаботинського, батьківщини євреїв. Майже 2500 років ця мова вважалась мертвою, але саме її було відроджено і вдосконалено до рівня сучасних мовних стандартів. Сьогодні це мова воскреслої єврейської держави, мова консолідації громадян цієї країни і євреїв усього світу.

Утрата мови, денаціоналізація народу зводиться на "дезорганізацію суспільства, аморальність, спідлення" (О. Потебня). Цікаво було б провести соціолінгвістичне дослідження: встановити відсоток українськомовних та неукраїнськомовних злочинців в Україні. Гадаємо, що ця статистика дала б неабияку аргументацію на користь українізації України.

Loading...

 
 

Цікаве