WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема - Курсова робота

Особливості аргументації в політичному дискурсі як перекладацька проблема - Курсова робота

1.2 Аргументація в політичному дискурсі

Суспільне призначення політичного дискурсу полягає в тому, щоб вселити адресатам - громадянам – необхідність політично правильних дій або оцінок. Інакше кажучи, мета політичного дискурсу – не описати, а переконати, спонукавши адресата обґрунтувати переконання і перейти до дії. Мова політика (за деякими виключеннями) оперує певними символами (демократія, закон тощо), а її успіх зумовлюється тим, наскільки ці символи співзвучні масовій свідомості: політик повинен уміти торкнутися потрібної струни в цій свідомості; вислови політика повинні викликати підтримку адресатів, споживачів політичного дискурсу [13:146]. Для цього політики наводять аргументи і факти, вдаються до різних методів переконання. Для того, щоб зрозуміти наскільки важливою є роль аргументації у політичному дискурсі, варто спочатку розглянути що таке аргументація.

Основним для даної дипломної роботи визначенням поняття аргументації є визначення запропоноване А.А.Івіним. А.А.Івін визначає аргументацію як мовленнєву дію, що включає систему тверджень, призначених для переконання аудиторії у правильності якоїсь думки. Вона звернена насамперед до розуму людини, яка здатна, подумавши, прийняти або спростувати цю думку [20:371]. Визначення, запропоноване А.А.Івіним, підтверджує думку вчених, які займаються вивченням риторики та лінгвістики (Т.А.Ван-Дейк, А.П.Сковородніков, О.Я.Гойхман та ін.), про те, що аргументація є однією з мовленнєвих (комунікаційних) стратегій. Згідно визначення А.П.Сковороднікова мовленнєва стратегія – |це загальний|спільний| план мовленнєвої поведінки, що виражається|виказує| шляхом вибору| промовцем системи продуманих поетапних мовленнєвих дій|; це лінія мовленнєвої поведінки, яка враховує комунікативну ситуацію в цілому|загалом| і направлена на досягнення кінцевої комунікативної| мети в процесі спілкування. Тобто, аргументація – це система продуманих поетапних мовленнєвих дій, яка враховує комунікативну ситуацію в цілому|загалом| і направлена на досягнення в процесі спілкування кінцевої комунікативної| мети – переконати аудиторію прийняти якусь думку. А це, в свою чергу доводить, що аргументація – це мовленнєва стратегія стратегія [38:9].

Вже з самого початку виступу доповідач повинен встановити контакт з аудиторією. Щоб його мова стала свідоцтвом взаєморозуміння і підтримки, йому перш за все потрібно завоювати справжню довіру і пошану публіки, які потім підтримуються впродовж всього виступу [27:126]. Взаємодія комунікантів| в даному випадку зводиться до взаємодії картин світу|світу|, оскільки промовець та кожен із слухачів оперує власною картиною світу|світу|. Когнітивний аспект аргументації полягає в тому, що в ході аргументації здійснюється взаємодія систем сприйняття, репрезентації і продукування інформації, тобто когніція [3:15]. В процесі аргументації промовець реалізує себе як мовна особистість|особистість|, демонструючи || свою екстралінгвістичну, лінгвістичну і комунікативну компетенцію. Задіяними виявляються |опиняються|його знання, уявлення|вистави|, його емоційний|емоціональний| стан|достаток|, а також його соціальний статус і його соціальні ролі [22:22]. Успіх промови залежить, як мінімум, від установок по відношенню до пропонента, до запропонованої точки зору і до референтного об'єкту [20]. Ці установки характеризують ступінь довіри, симпатії до пропонента, а завоювання вигідних позицій в цій області залежить від умінь промовця і від характеру реципієнта. Змінити установки адресата в потрібну сторону можна завдяки вдало побудованій промові. Тільки створивши у адресата відчуття добровільного сприйняття чужої думки, зацікавленості, актуальності, істинності і задоволеності, оратор досягне підтримки аудиторії [13:16]. Для досягнення поставленої мети використовують різні форми аргументації. Т.В.Анісимова виділяє такі три основні форми: доказ, навіювання і переконання.

Доказ – поняття переважно логічне. Це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності якої-небудь думки за допомогою інших істинних і пов'язаних з|із| нею думок. Завдання|задача| доказу – знищення сумнівів в правильності висунутої тези: You see, you see, we Democrats have a very different measure of what constitutes progress in this country. We measure progress by how many people can find a job that pays the mortgage, whether you can put a little extra money away at the end of each month so you can someday watch your child receive her college diploma. We measure progress in the 23 million new jobs that were created when Bill Clinton was president... when the average American family saw its income go up $7,500 instead of go down $2,000, like it has under George Bush. We measure the strength of our economy not by the number of billionaires we have or the profits of the Fortune 500, but by whether someone with a good idea can take a risk and start a new business, or whether the waitress who lives on tips can take a day off and look after a sick kid without losing her job, an economy that honors the dignity of work (Б.Обама). Спочатку промовець висловлює думку про те, що демократи по-іншому визначають рівень прогресу у розвитку країни(we Democrats have a very different measure of what constitutes progress in this country), а потім подає низку логічних доказів, в тому числі і статистичні дані (23 million new jobs, income go up $7,500 instead etc.).

Навіювання – поняття переважно психологічне. Це нав'язування готової думки адресатові шляхом дії на підсвідомість. Завдання|задача| навіювання – створити у адресата відчуття добровільності сприйняття чужої думки, його актуальності, привабливості: In recent days, we've once again seen the consequences of this neglect with Russia's challenge to the free and democratic country of Georgia. Barack Obama and I will end this neglect. We will hold Russia accountable for its actions, and we'll help the people of Georgia rebuild. I've been on the ground in Georgia, Iraq, Pakistan and Afghanistan, and I can tell you in no uncertain terms: this Administration's policy has been an abject failure. America cannot afford four more years of this (Дж.Біден). Промовець шляхом психологічного тиску нав'язує виборцям думку про те, що політика діючого уряду шкодить країні (this Administration's policy has been an abject failure), а виборці уже самі приходять до висновку – політику необхідно змінити.

Переконання складається з елементів як доказу, так і навіювання. Це означає|значить|, що промовець |пред'являє як раціональні аргументи, так і емоційні|емоціональні|, звертається|обертається| до розуму, але|та| впливає і на почуття аудиторії||, апелює як до істини, так і до думки слухачів, показує всі можливості|спроможності|, вигоди і переваги свого варіанту ||вирішення проблеми, прагне, щоб|аби| аудиторія повірила сказаному і сприйняла його як керівництво до дії |[1:18]: Education is the civil rights issue of this century. Equal access to public education has been gained. But what is the value of access to a failing school? We need to shake up failed school bureaucracies with competition, empower parents with choice, remove barriers to qualified instructors, attract and reward good teachers, and help bad teachers find another line of work (Дж.МакКейн).У даному випадку промовець констатує факт про те, що право на освіту мають усі (Education is the civil rights issue of this century. Equal access to public education has been gained.), але знову ж таки шляхом емоційного тиску переконує аудиторію у тому, що необхідно реорганізувати систему освіти (We need to shake up failed school... ).

Як було зазначено вище, існують раціональні та емоційні аргументи. Раціональні (логічні) аргументи – факти з досвіду, статистика, визначення. Емоційні|емоціональні| (психологічні) аргументи складають основу переконливої мови|промови|. Вони засновані на цінностях і перевагах|преференціях| конкретній аудиторії [1:9].

Коли адресатові пред'являють більш ніж один аргумент на користь однієї і тієї ж тези, виправданість або невиправданість очікувань при першому аргументі впливає на ухвалення другого аргументу. Тому, якщо перший аргумент спровокує позитивні мовні очікування, то цей аргумент стає значним, але зміна відношення до вихідної позиції відбувається тільки після пред'явлення подальших аргументів, що підтримують все ту ж позицію, направлену проти установки, що склалася. Коли ж спровоковані негативні мовні – цей аргумент значним не буває, але адресат більш схильний повірити аргументам з подальшої промови, що аргументують на користь тієї ж тези, направленої проти установки, що склалася [13:80]:

As we gather here tonight, our country is less secure and more isolated than at any time in recent history. The Bush-McCain foreign policy has dug us into a very deep hole with very few friends to help us climb out. For the last seven years, this administration has failed to face the biggest forces shaping this century: the emergence of Russia, China and India as great powers; the spread of lethal weapons; the shortage of secure supplies of energy, food and water; the challenge of climate change; and the resurgence of fundamentalism in Afghanistan and Pakistan, the real central front against terrorism (Дж.Біден). Спочатку Дж.Біден висуває тезу про те, що країна зараз менш захищена і більш ізольована ніж будь-коли за останні роки і що причиною цього є невдала міжнародна політика Дж.Буша і Дж.МакКейна. В якості аргументів політик наводить ряд невирішених проблем, які постали перед країною та з якими не зміг впоратися екс-президент ( the emergence of Russia, China and India as great powers; the spread of lethal weapons; the shortage of secure supplies of energy, food and water; the challenge of climate change; and the resurgence of fundamentalism in Afghanistan and Pakistan, the real central front against terrorism). Основним аспектом переконливої мови є свідомий намір промовця спровокувати зміну думки аудиторії, що і є кінцевою метою цього виду комунікації. Слухачі мають бути емоційно залучені в процес, щоб мати натхнення діяти [7].

Loading...

 
 

Цікаве