WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Розвиток української лексикографії - Курсова робота

Розвиток української лексикографії - Курсова робота

Другий етап охоплює період з 1933 до серед. 50-х pp. і характеризується: по-перше, помітним звуженням словникар, роботи (зокрема, у зв'язку зі згортанням українізації, репресіями проти укр. мовознавців); по-друге, значним уніфікуванням укр. лексики в словниках (з обмеженням синоніміки з нар. мови, "саморобних" відповідників з укр. коренями замість іншомов. слів тощо). Це діялося насамперед унаслідок розгорнутої кампанії боротьби з "українським буржуазним націоналізмом" та "шкідництвом на мовному фронті" і відповідних офіц. настанов "не вносити штучної відмежованості української мови від російської". Словники укр. мови стали вже розумітися як лексикони не нац. мови в цілому, а вужче — тільки нормалізованої літ. мови. Особливо помітні відмінності від попередніх років сталися в термінології. У 1934 — 35 для "виправлення" справи випущено термінол. бюлетені (мед., матем., бот., фіз., виробничий), а для школи — кілька невеликих рос.-укр. галузевих словників. Осн. загальномовні словники цього періоду: "Російсько-український словник" (1937, бл. 45 000 слів; укладачі С. Василевський, Є. Рудницький та ін.), орієнтований на "найуживанішу, найпотрібнішу" лексику обох мов. Такої ж назви словник 1948 за ред. М. Калиновича та участю Л. Булаховського і М. Рильського, значно повніший за обсягом (бл. 80 000). У цих словниках закладено осн. лекс. норми тодішньої і пізнішої укр. літ. мови, які здебільшого чинні й донині, за винятком низки явних русизмів (особливо в словнику 1948: безчасся, головокружіння, древесина, новомісяччя, портянка, різвий, добро пожалувати! та ін.) і деяких ін. категорій слів та окр. слів, які викликають дискусії ще й тепер.

Третій етап розвитку Л. (кін. 50-х — кін. 80-х pp.) характеризується: по-перше, значним розширенням словникар, роботи і появою ряду як традиційних для укр. Л., так і нових типів словників; по-друге, певним послабленням ідеол. тиску на неї (щоправда, зі значними коливаннями в різні роки). Найважливіші словники цього часу: а) перекладні загальномовні: "Українсько-російський словник" за ред. І. Кириченка (т. 1 — 6, 1953 — 63) — найповніший до 70-х pp. словник укр. мови (бл. 122 000 слів), з великим ілюстрат. матеріалом (проте наявність у ньому явних русизмів, таких, як забой, кумушка, нашенський, ненастя, получати, розлюбезний, трепло та ін., свідчить, що його укладачі ще не повністю позбулися практики поперед, років); "Українсько-російський словник" (1-е вид. 1964, за ред. В. Ільїна, бл. 65 000 слів); "Українськоанглійський словник" М. Подвезька (1957, бл. 60 000 слів) і "Польсько-український словник" за ред. Л. Гумецької (т. 1 — 2, кн. 1 — 3, 1958 — 60, бл. 100 000 слів); "Німецько-український словник" В. Лещинської та ін. (1959, бл. 50 000 слів); "Французько-український словник" (1955) і "Українсько-французький словник" (1963) О. Андрієвської і Л. Яворської (кожен бл. 50 000 слів), "Російсько-український словник" (т. 1 — 3, 1-е вид. 1968, редактори томів С. Головащук, Л. Коробчинська, М. Пилинський) — один з найповніших і найдокладніших рос.-іншомов. словників (бл. 120 000 слів); "Англо-український словник" М. Подвезька і М. Балли (1974, бл. 65 000 слів); "Болгарсько-український словник" І. Стоянова і О. Чмир (1983, 43 000 слів); "Чесько-український словник" (т. 1 — 2, 1988 — 89, бл. 80 000 слів) та ін.; б) тлумачний "Словник української мови" в 11 томах (1970 — 80) — найповніший і найдокладніший на сьогодні словник укр. мови (понад 134000 слів); в) термінол. словники — переважно російсько-українські, організацію створення яких покладено 1957 на Словникову комісію при АН УРСР під кер. Й. Штокала, а з 1969 — на Комітет наукової термінології АН УРСР. З 1959 по 70-і pp. видано бл. 30 галуз. рос.-укр. словників, серед яких виділяються "Російсько-український технічний словник" (1961, 80 000 слів-термінів) і "Російсько-український сільськогосподарський словник" (1963, понад 32 000 слів). З одномов. термінол. словників та енциклопедій передусім слід назвати "Енциклопедію кібернетики" в 2 томах (бл. 1800 термінів), видану Гол. редакцією УРЕ 1973; г) фразеол., пареміогр. і под. словники: у 1960 — 80-х pp. вийшло кілька словників — як одномовних (Н. Батюк, Г. Удовиченка та ін., найповніший з них "Фразеологічний словник української мови", т. 1 — 2, 1993, бл. 10 000 одиниць), так і перекладних (рос.-укр. І. Виргана і М. Пилинської, укр.-рос. і рос.укр. І. Олійника і М. Сидоренка, англо-укр. К. Баранцева, нім.-укр. В. Гаврися і О. Пророченко), словники крилатих слів А. Коваль і В. Коптілова, збірки нар. загадок, порівнянь, скоромовок І. Гурина, а також кілька великих збірок укр. прислів'їв та приказок (див. Прислів'я)', ґ) діалектні словники, укладання яких активізувалося з 50-х pp.: вийшли словник полтав. говірок В. Ващенка, поліських — П. Лисенка, бойківських — М. Онишкевича; виходять матеріали до словника буков. говірок та ін.; на часі створення заг. (зведеного) словника укр. говорів; д) істор. та етимол. словники: "Словник староукраїнської мови 14 — 15 ст." (1977 — 78, за ред. Л. Гумецької). В ІМ НАН України триває робота над "Етимологічним словником української мови" в 7 томах (опубл. т. 1 — 3 по літеру М, за ред. О. Мельничука, 1982 — 89); е) власних назв словники — укр.-рос. і рос.укр. "Словник власних імен людей" (кілька видань за ред. С. Левченка, потім Л. Скрипник); словник-довідник "Власні імена людей" Л. Скрипник і Н. Дзятківської (1986); "Довідник українських прізвищ" Ю. Редька (1969); "Словник українських псевдонімів і криптонімів" О. Дея (1969); "Словник гідронімів України" (1979); "Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі" (1985) та ін.; є) орфогр., орфоеп. і под. словники: орфогр. словники І. Кириченка, М. Стефанцева, С. Головащука, А. Бурячка; "Орфографічний словник української мови" С. Головащука, Т. Зайцевої, І. Назарової, М. Пещак, В. Русанівського (1975, 1976; бл. 114 000 слів), ств. на основі 2-го вид. "Українського правопису"; "Словник наголосів" (1959, 1964) та "Орфоепічний словник" М. Погрібного (1984); "Українська літературна вимова і наголос" (відп. ред. М. Жовтобрюх, 1973), словники-довідники з культури мови (див. Ортологія); ж) словники, що відображають системні відношення в лексиці: словники синонімів А. Багмета, П. Деркача, фразеол. синонімів — М. Коломійця і Є. Регушевського, найповніший з них — "Словник синонімів української мови" у 2 томах, підготовлений в ІУМ НАН України (бл. 9 200 синонім, рядів, не опубл.); "Словник антонімів" Л. Полюги (1979); "Словник паронімів української мови" Д. Гринчишина і О. Сербенської (1986); з) словники мови письменника: "Словник мови Шевченка" (т. 1 — 2, 1964) і "Словарь языка русских произведений Шевченко" (т. 1 — 2, 1985 — 86), "Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка" (т. 1 — 3, 1978 — 79) та ін.

Loading...

 
 

Цікаве