WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Лексичне запозичення - Курсова робота

Лексичне запозичення - Курсова робота

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність процесу лексичного запозичення й проблема асиміляції іншомовних слів

2. Процес освоєння запозичених слів наприкінці ХХ сторіччя

2.1 Морфемізація як сучасний спосіб освоєння запозичених слів

2.2 Графічне оформлення новітніх запозичень

3. Англійські запозичення в молодіжному сленгу на сторінках молодіжних видань

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Протягом історії мови в його складі постійно з'являється велика кількість нових слів, однак далеко не все закріплюються в його словниковому складі. слова, Що Залишилися ж, перетерплюють істотні зміни, пристосовуючись до фонетичної, граматичної й лексико-стилістичної системи мови.

Запозичення в різних мовах по-різному впливають на збагачення словникового складу. У деяких мовах запозичення не мають такого впливу, що могло б істотно відбитися на словниковому складі мови. В інших мовах у різні історичні епохи вони зробили настільки значимий вплив на словниковий склад мови, що навіть службові слова, запозичені з інших мов, витісняли споконвічні.

Питання про доцільність використання запозичень зв'язується із закріпленням лексичних засобів за певними функціональними стилями мови. Уживання іншомовних слів, що мають обмежену сферу поширення, може бути виправдано читацьким колом, стильовим приналежністю добутку. Іноземна термінологічна лексика є незамінним засобом лаконічної й точної передачі інформації в текстах, призначених для вузьких фахівців, але може виявитися й непереборним бар'єром для розуміння науково-популярного тексту непідготовленим читачем.

Відсутність наукового підходу до проблеми освоєння іншомовної лексики проявляється в тім, що її вживання часом розглядається у відриві від функціонально-стильового закріплення язикових засобів: не враховується, що в одних випадках звертання до іншомовних книжкових слів стилістично не виправдано, а в інші - обов'язково, тому що ці слова становлять невід'ємну частину лексики, закріпленої за певним стилем, що обслуговує ту або іншу сферу спілкування.

Варто враховувати й, що намітилася в наше століття науково-технічного прогресу тенденцію до створення міжнародної термінології, єдиних найменувань понять, явищ сучасної науки, виробництва, що також сприяє закріпленню запозичених слів, що одержали інтернаціональний характер. Це із тривалою історією розвитку російської мови: багато запозичень зовсім обрусіли й не мають еквівалентів, будучи єдиними найменуваннями відповідних реалій. Цей з дає підставу припустити, що освоєння іншомовних слів є необхідним і неминучим для розвитку російської мови процесом. У відношенні до запозичених слів нерідко зіштовхуються дві крайності: з одного боку, перенасичення мови іноземними словами й оборотами, з іншого боку - заперечення їх, прагнення вжити тільки споконвічне слово.

Саме тому проблема освоєння іншомовної лексики російськомовними індивідами завжди важлива й актуальна й має досить матеріалу для розгляду й дослідження, тому що жива мова - явище динамічне, що постійно розвивається.

1. СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ЛЕКСИЧНОГО ЗАПОЗИЧЕННЯ Й ПРОБЛЕМА АСИМІЛЯЦІЇ ІНШОМОВНИХ СЛІВ

У різні історичні періоди в одна мова проникали слова з інших мов. Це було обумовлено тим, що народ вступав в економічні, культурні, політичні зв'язки з іншими народами, відбивав військові напади, містив військові союзи й т.д. Одна з основних функцій іншомовних слів - назва нових предметів, якостей, трудових процесів, а також не знайомих раніше понять, явищ і т.д. Тому древні тюркські, грецькі, готські, скандинавські й інші запозичення це - насамперед найменування предметів обміну, а надалі - і торгівлі, побутових реалій і ін. Так, Ф. П. Філін відзначає, що запозичень зі старослов'янської мови не більше 10%, а греко-латинських, західноєвропейських і інших у літературній мові близько 14 %. Н. М. Шанский уважає, що загальне число всієї запозиченої лексики не перевищує 10 % [33].

Існуючі в цей час в українській лексиці іншомовні слова прийшли в неї в різний час із всіляких мов. У загальній лексичній системі мови лише невелика їхня частина виступає в якості межстилевой загальновживаної лексики; переважна більшість їх має стилістично закріплене вживання в книжковій мові й характеризується у зв'язку із цим вузькою сферою застосування (виступаючи як терміни, профессионализмы, варваризми, специфічно книжкові слова й т.д.).

Визначаючи те або інше слово як іншомовне, варто відмежовувати від запозичених лексичних одиниць слова, що виникли на базі іншомовних уже в російській мові. Слова дурниця, га, жоржйк, ямщик, фляга й т.п., хоча й виникли на базі іншомовних слів (порівн. латинське слово герундій, французьке гектар, французьке Жорж, тюркське ям, польське flaszka), є споконвіку росіянами по своєму виникненню словами.

У своїй переважній більшості існуючі зараз іншомовних слів були запозичені разом з річчю, явищем, поняттям і т.д. (парасолька - з голландської мови, диск - із грецького, вензель - з польського, бульвар - із французького, бокс - з англійського, чалий - з тюркського, помпа - з латинського, квартет - з італійського, штатив - з німецького й т.д.), однак чимало їх прийшло в російська мова і як нові позначення того або іншого факту, що мав до цього споконвіку російське найменування (порівн. специфічний, вояж - із французької мови, денді - з англійського, лютий - з латинського й споконвіку росіяни особливий, подорож, чепурун, лютий).

Запозичення з одних мов є в нашій мові одиничними, слова з інших утворять більш-менш численні групи. Досить велика кількість слів, зокрема, запозичено російською мовою з тюркських мов, грецького й латинського, польського, а також німецького, французького й англійського. Значно менші групи становлять слова, що прийшли в російську та українську мову з голландського й італійського. Інші мови дали російській та українській мовам лише окремі слова: борщ, бондар, з, буханець, бублик, парубок (з української мови); робот, полька, краля (із чеського); чай, каолін (з китайського); килим, курінь, хутір, гуляш (з угорського); какао, естрада, колібрі, сигара, серенада, томат, гітара (з іспанського); халва, алгебра, гарем, нашатир (з арабського); кимоно, гейша (з японського); інжир, сарай (з перського); плис (зі шведського); орангутанг, какаду (з малайського) і т.п..

Запозичаючи те або інше слово, мова рідко засвоювала його в тім виді, у якому воно існувало в язиці-джерелі. У процесі вживання більша частина слів, що прийшли з інших мов (як правило, разом із запозиченням тих або інших понять, реалій і т.д.), уподібнювалася структурі мови, що запозичить. Поступово багато слів, асимільовані російською мовою, починали входити до складу загальновживаної лексики й переставали сприйматися як властиво іншомовні. Так, у цей час слова броня, князь; майстер, цукор, буряк; артіль, богатир, панчоха; ситець і ін. сприймаються як властиво росіяни, хоча були запозичені: перші два - з готської мови, третє, четверте й п'яте - з давньогрецького, три наступних - з тюркських мов, останнє - з голландського. Запозичення - закономірний шлях розвитку будь-якої мови, тому що "жоден народ, носій і творець тієї або іншої мови, не живе зовсім ізольованим, відособленим життям" [Шанский, 1972: 86,87].

Іншомовні слова піддавалися в процесі їхнього освоєння різного роду змінам (фонетичним, морфологічним, семантичним), підкорялися законам розвитку російської мови, його функціонально-стилістичним нормам. Розходження у звуковому ладі, граматиці, семантико-словотворчих властивостях, що існують між російською мовою й тим, звідки приходило слово, вели до того, що чуже слово піддавалося поступовому процесу асиміляції.

Асиміляцією називається уподібнення одного звуку іншому в артикуляційному й акцетическом відносинах, пристосування запозичених слів у фонетичному, граматичному, семантичному й графічному відношенні до системи приймаючої їхньої мови.

У процесі асиміляції іншомовні слова пристосовуються до звукової системи російської мови, підкоряються правилам російського словотвору й словозміни, у тім або іншому ступені втрачаючи, таким чином, риси свого неросійського походження. Як відзначає А.Р. Івлєва, ступінь асиміляції може бути різної й залежить від того, наскільки давно відбулося запозичення, чи відбулося воно усним шляхом або через книгу, наскільки вживані слово й т.д. [13., с.96-98].

Зовсім обов'язкова словотворча обробка слова, що складає в приєднанні відповідних афіксів, у тому випадку, якщо запозичилося дієслово або прикметник. Слова, начебто німецького marschіeren і французького naіf, стають фактами російської мови, тільки одержуючи характерні для російських дієслів і прикметників афікси -овать і -ный: марширувати, наївний і т.д.

Loading...

 
 

Цікаве