WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Структура, семантика та словотворчі функції дієслів з германськими дієслівними префіксами - Курсова робота

Структура, семантика та словотворчі функції дієслів з германськими дієслівними префіксами - Курсова робота

Наша робота базується на поєднаннi морфологiчного, ономасiологiчного та семасіологічного пiдходiв. Слово (термін), з одного боку, є номiнативною одиницею, а з іншого – знаковим утворенням, тому доцільно описувати лексичну семантику в двох аспектах: 1) в ономасiологiчному, тобто в аспектi співвіднесення слова з предметним (екстралінгвістичним) рядом; 2) в семасіологічному – в планi спiввiднесення слова в системi його стосунків (в парадигматицi) та зв'язкiв у лiнiйному рядi (в синтагматицi) з одиницями цього або вищого рiвня [102, с. 23]. У руслi морфологiчного пiдходу здiйснюється дослідження структурно-семантичних стосунків у опозицiйних парах спiльнокореневих слiв "твiрне-похiдне".

Головною одиницею системи словотвору вважається основа слова [41; 42; 97; 65], оскiльки "словотворчi афiкси утворюють власне не слово як таке, а лише основу" [95, с. l03]. Основа традицiйно визначається як обов'язкова, постiйна (що не змiнюється за значенням та будовою) структурна частина, що видiляється зi слова як певного цiлого (або така, котра матеріально збiгається зі словом, що функціонує самостiйно), є засобом вираження його лексичного значення та входить до складу вcix його словоформ [41; 42; 52; 56; 97; 65]. Центральною категорiєю синхронiчного словотвору є похідність, яка обумовлює подiл основ на твірні, непохiднi та похiднi [48, с. 8; 66, с. 23; 95, с. 57]. Непохідна основа – це основа, яка не мотивується за формою та змiстом iншими основами [52, с. 164]. Твірна основа (ТО) [42; 49; 56; 97] або словотворча база [116], мотивуюча база (основа) [67] розглядається як досить визначений для кожного похiдного повнозначний мовний відрізок, який не просто бере участь в утворенні ПО похiдного слова, але є його безпосередньо складовим та лексико-семантичним ядром [97, с. 51]. У процесi словотворення ТО реалiзується в yтвopeннi ПО слiв, якi визначаються як "будь-якi вториннi, тобто зумовленi iншим знаком чи сукупнiстю знакiв, одиницi номінації зi статусом слова незалежно вiд структурнoї простоти чи складностi останнього" [62, с. 5]. Похiдними вважаються основи афiксального типу та основи складних слiв, конверсивнi утворення, а6ревiатури та iншi види вторинних словотворчих конструкцiй [49, с. 12-13; 97, с. 23-24]. О.С. Кубрякова також відносить до основ, зв'язаних стосунками похідності, "корелятивні пари, що не співвідносяться з регулярною моделлю, але існування яких легко перевіряється повторюванiстю у подiбних умовах", наприклад: to locate, to allocate, local [97, с. 169]. Відмінною рисою ПО є її синхронiчний зв'язок з iншою основою (основами) та її семантична обумовленiсть цiєю iншою мотивуючою основою (основами), тобто ПО характеризується похідністю за формою та мотивованiстю за змiстом, якi знаходять вiдображення у вiдповiднiй регулярнiй словотворчiй моделi [4; 5; 25; 41; 48; 61; 65; 96; 145; 146].

Словотворчi одиниці вступають у синтагматичні взаємовідносини поступово, тактами. Деривацiйний такт або крок є динамiчним осмисленням словотворчих відносин TО та ПО основ, тобто, це відрізок, що відповідає акту деривації [50; 57; 66; 158; 110; 111]. Деривацiйний акт розглядається як процес утворення ПО способами морфологічного, морфологосинтаксичного, фонетико-морфологiчного, лексико-семантичного та лексико-синтаксичного типiв деривацiї [57, с. 42]. У нашому дослiдженнi утворення ПО термінів способами лексико-семантичної деривацiї не розглядається, оскiльки процеси термiнологiзації загальновживаних слiв у сучаснiй англiйськiй економічній термiносистемi отримали належне висвiтлення [31; 53; 104].

Попри значнi надбання у дослiдженнi системи словотвору, iснyє низка проблем, що потребують бiльш детального висвітлення, серед яких невизначеність стосовно деяких понять словотворчої системи, неоднозначність у визначеннi способiв та засобiв словотвору, їх класифiкації, недостатнiсть точних методiв аналiзу словотворчих явищ, розбiжностi у розумiннi стосунків словотворчої похідності та у вирішенні питань, які стосуються визначення морфологiчного статусу деяких словотворчих формантiв англiйської мови.

Однiєю з проблем (розмежування похiдностi в синхронiії та діахронії. Розвиток мови спричиняє перетворення кількісних змiн у якiснi, у результатi чого часто у словотвiрнiй структурі основ вiдбувається процес спрощення. Свiдченням цього є iснування у сучаснiй англiйськiй мовi основ слiв з єдиним семантичним компонентом та неясним морфологiчним складом, наприклад: to withhold – утримувати, to bequeath – заповідати (майно), to deplete – вичерпувати (запаси), to understand – розумiти. Деякi мовознавцi розглядають основи такого типу як похiднi [14; с. 138; 94, с. 203]. Більшiсть учених відносить їх до непохідних, але членованих основ, що складаються з декількох морфем [1; 4; 59; 76; 78; 97; 114; 126] . Для позначення словотворчо-непохідних, але членованих основ дієслів ми використовуємо терміни О. С. Кубрякової "умовно та дефектно членованi основи" [59, с. 80]. У складi умовно (формально) та дефектно-членованих основ видiляються неповнозначнi морфи: квазi-морфи та маркери [59, с. 86-87]. Маркери розглядаються як службовi одиниці, які служать розрізненню категоріaльних значень у конструкцiї в цiлому i є її категорiальними морфологiчними ознаками. Маркери функцiонально еквiвалентнi службовим зв'язаним морфемам, тобто афiксам: подiбно до афiксiв маркери сприяють класифiкації слiв за окремими групами частинами мови), хоч за своїм мiсцем у системi мови вони досить вiдрiзняються від афiксiв. Квазі-морфи визначаються як мовні одиниці, які зустрiчаються у виглядi будiвельних одиниць окремих нерегулярних форм i якi не досягають статусу безумовного морфу через нexapaктepнi для даного класу морфiв вузькi поєднувальнi можливостi або з чисто семантичних причин. Квазi-морфи дефектнi або структурно, або семантично, а інколи i структурно, i семантично, наприклад: -duce (to reduce, tо induce), -tect (to detect, tо protect), -tain (to attain, tо retain), jeal- (jealous), -tire (to retire). Слiд зауважити, що проблема співвідношення морфемного членування та словотворчої похiдностi має розглядатися лише на синхронiчному piвнi сучасної англiйської мови. Icторичне вивчення слова не має нiякого вiдношення до його статусу згiдно з нормами та правилами сучасної мови [155, с. 977].

У лінгвiстичнiй лiтературi немає чiтко визначених критеріїв розмежування похiдних та непохiдних, але членованих основ. У нашому дослiдженнi критерiями видiлення основ дiєслiв дефектно та умовно членованої структури в окрему групу стали такі їx ознаки [25; 59; 128]:

1) нездатнiсть вихiдноії основи дiєслова з префiксом функцiонувати самостiйно або зустрiчатися у складi iнших одиниць з одним i тим же значенням: tо detuct – утримувати, вираховувати, tо conduct – проводuтu; tо engage – наймати (робimнuкiв); to forfeit – втрачати право; tо redress – вiдшкодовуватu, tо dress – одягатися (пор.: tо overprice – призначати завищену цiну, tо price – оцінювати; local – місцевий, tо locate – розмiщуваmи; tо regulate – регулюваmu, regular – регулярний);

Loading...

 
 

Цікаве