WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Англійські та російські фразеологічні одиниці з сурядними сполучниками - Курсова робота

Англійські та російські фразеологічні одиниці з сурядними сполучниками - Курсова робота

Фразеологія як наука вивчає специфіку фразеологізмів як знаків вторинної номінації, їх значення, структуру, характер їх зовнішніх лексико-синтаксичних зв'язків, а також їх експресивно-стилістичні ознаки та системні зв'язки з іншими фразеологічними одиницями і словами. Вона також розробляє принципи виділення фразеологізмів, методи їх вивчення, класифікації і лексикографічного опрацювання. Одним із важливих завдань фразеології є дослідження її національно-мовної своєрідності, оскільки вона в кожній мові має неповторний план вираження і таким чином фіксує національний колорит мови. Саме через те переважна більїпість фразеологізмів не перекладається на інші мови [47; 226—231].

Фразеологізми – високо інформативні одиниці мови; вони не можуть розглядатися як "прикраси" або "надмірності". Подібне трактування фразеологізмів зустрічається в деяких роботах і даний час є застарівшим. Фразеологізми – одна з мовних універсалій, так як не існує мов без фразеологізмів. Фразеологія дуже багата, і історія її багатовікова.

Фразеологія – надзвичайно складне явище, вивчення котрого потребує свого методу дослідження, а також використання даних других наук – лексикології, грамматики, стилістики, фонетики, історії мови, історії, філософії, логіки та лінгвокраїнознавства.

Думки лінгвістів по ряду проблем фразеології розходяться, і це досить природньо. Тим не менше, важливою задачею лінгвістів, котрі працюють в області фразеології, є поєднання зусиль та знаходження точок зіткнення в інтересах як теорії фразеології, так і практики викладання іноземних мов.

Будучи основною номінативною одиницею мови, слово, незалежно від його семантичної "складності", означає якийсь відрізок дійсності як дещо окреме та цілісне. На відміну від слова сполучення слів відповідає розчленованому відображенню явищ дійсності, знов-таки незалежно від їх внутрішнього реального злиття та неподільності. Ідіоматичність слова та мотивованість словосполучення - одна з найважливіших якостей організації мови як знакової системи. Однак, як добре відомо, у мові постійно відмічаються такі словосполучення, котрі суперечать вказаному принципу. Ці словосполучення звичайно оцінюються як фразеологічні або фразеологічно зв'язані. Вивчення фразеології, хоча й почалось порівняно недавно, досягло на даний момент таких масштабів, що небезпідставно виділяється в самостійну лінгвістичну дисципліну.

На даний час описано фразеологічний зміст багатьох творів літератури, вивчено граматичні та стилістичні властивості різних груп фразеологізмів, висловлено найрізноманітніші думки з приводу критеріїв їх визначення та класифікації, нарешті, складено та видано фразеологічні словники англійської, російської та ряду інших мов.

Разом з тим, і об'єм фразеології, і її структура розуміються різними авторами настільки по-різному, що важко очікувати, щоб у близькому майбутньому вже були знайдені якісь беззаперечні докази на користь тої чи іншої точки зору. Тому одним з найбільш актуальних завдань в області фразеології на цей момент представляється визначення самого поняття "фразеологічного зв'язку".

Легко помітити, що різноманітні групи фразеологізмів виділені на основі неоднорідних ознак. В зв'язку з цим стає зрозумілим прагнення ряду дослідників чіткіше визначити межі того, що вони вважають фразеологією, залишивши її за межами такі словосполучення, які не відповідають висунутим критеріям. Так, словосполучення, котрі багатьма дослідниками після В. В. Виноградова стали називатися "фразеологічними сполученнями", мають таку властивість, як "семантична нерозчленованість значення", тому, якщо зазначення на "нерозчленованість значення" входить у визначення фразеології , звичайно, ці словосполучення не можуть сюди входити. Були висловлені і думки про те, що "сполучення у слові хоча б двох значень автоматично перетворює кожне з них на невільне, контекстуально зв'язане [1; 32]. Якщо фразеологізми визначаються як словосполучення, значення яких немотивоване значенням, яке створене за допомогою слів, котрі організовують словосполучення, за межами фразеології мають залишитися багато так званих складових найменувань, виступаючих в якості "еквівалентів слова".

Ми маємо визнати, що самі поняття "нерозчленованості цілого", "еквівалентного слову", а також "мотивованості" не визначені с достатньою впевненістю.

Дійсно, семантична "нерозчленованість" не може бути співвіднесена з семантичною "елементарністю" або зі словотворчою нерозчленованістю. Ми говоримо про цілісність значення окремого слова, виходячи з того, що це сполучення окремих слів. Таке словосполучення неподільне, а тому воно еквівалентне слову, в звязку з чим воно має бути визначено як фразеологічне.

Однією з ознак є "немотивованість значення" (ідіоматичність) фразеологізму. Але тут знов-таки виникають труднощі різного типу. По-перше, незрозуміло, як на основі ознаки семантичної немотивованості можна віднести до фразеології і мотивовані словосполучення, як, наприклад, опустить глаза. По-друге, спірним залишається саме поняття немотивованості. Якщо на увазі мається те, що словосполучення може мати і якесь значення, то ми ніяк не можемо вважати немотивованими словосполучення камень преткновения. Напроти, це значення потрібно визнати повністю мотивованим, так як в данному словосполученні слова не можуть мати іншого значення крім того, з якого витікає значення цілого.

З іншого боку, значна частина фразеологічного складу мови складається з таких словосполучень, які характеризуються "мотивованістю" свого значення, - та не значеннями окремих компонентів, взятих в їх відносно вільних значеннях, а "буквальним" значенням цілого. Багатьом фразеологам здається більш доречно розглядати словосполучення взагалі не з точки зору їх мотивованості-немотивованості, а з точки зору "образності". Але в такому випадку об'єм фразеології прийдеться значно звузити.

Мовні одиниці всіх рівнів мови характеризуються парадигматичними та синтагматичними відношеннями. На відміну від фонем, одиниці лексики мають і третій вимір, тобто мають значення. Спосіб представлення значення визначає внутрішню форму і тим самим третій вид зв'язку даної одиниці з іншими одиницями.

Поєднуючись у мовленні згідно зі своїми значеннями, слова формують словосполучення, які представляють собою реалізацію того чи іншого синтаксичного зв'язку, або схеми конструкції. Саме останні затверджені в мові, отже, знаходяться в певних синтагматичних відносинах один з одним. Однак синтагматичне значення цілого ряду словосполучень визначається не відповідністю тій чи іншій конструкції, а їх приналежністю до різних лексичних парадигм. Цілий ряд словосполучень характеризується тим, що зв'язок між їх компонентами є детермінованим: один з компонентів словосполучення неможливий без певного лексичного оточення.

Багато фразеологів розглядають синтагматично пов'язані словосполучення в одному ряду зі словосполученнями, в яких реалізуються сталі, фразеологічно пов'язані значення слів [25; 116].

Отже, фразеологія відображає самобутню культуру народу, його вірування та традиції. До її складу входять словосполучення, котрі відрізняються сталістю та відтворюваністю своєї структури. З розвитком культури народу, розвивається і фразеологія. Тому навіть на даному етапі розвитку цієї науки не все ще відомо та досліджено.

1.2 Лінгвістична природа фразеологічних одиниць

Наприкінці 50-х років починає практикуватися системний підхід до проблем структурно-семантичної організації фразеологізмів. Проблеми системності пов'язані з описом фразеологізмів як специфічних структурно-семантичних одиниць, з вивченням явищ фразеологічної варіативності, полісемії, омонімії, антонімії, з виявленням граматичних класів фразеологізмів і їх синтаксичних функцій. Виявилося, що фразеологізмам притаманні такі самі системні характеристики, як і словам.

Поряд зі словосполученнями, котрі виникають у мовлення за існуючими граматичними правилами сполучуваності слів та складаються зі слів, існують словосполучення, котрі називаються цілісними одиницями визначення того чи іншого явища та відтворюються як готові конструкції. Так, наприклад, недостатньо сильній людині говорять мало каши сьел; про мир та лад у сім'ї скажуть тишь да гладь и т.д. Такі цілісні відтворювані сполучення слів відносяться до фразеології, а самі словосполучення називаються фразеологізмами.

В сучасному мовознавстві нема однієї відповіді на питання про сутність та визначення фразеологічного звороту як мовної одиниці. Існують теоретичні розбіжності з приводу об'єму фразеології та характеру мовних фактів, трактованих як фразеологізми. Про важливість точного визначення фразеологічної одиниці свідчить лексикографічна практика, коли в словниках в якості фразеологізмів приводяться звичайні словосполучення (военные действия) та слова (на веру).

Loading...

 
 

Цікаве