WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Мовна специфіка літературних творів доби Золотого Віку - Курсова робота

Мовна специфіка літературних творів доби Золотого Віку - Курсова робота

Los dos componentes de significado (descriptivo y evaluativo) se puede distinguirlos describiendo la semntica de declaraciones y palabras concretas.

La evaluacin es inseparable de la comparacin. Cualquier tipo de comparacin se basa en disjuncin que presupone incompatibilidad de unas situaciones, acciones, modos de actuar, acontecimientos. La relacin disjuntiva, es decir, presencia de una opcin dentro de una serie de alternativas, incita a uno a hacer una comparacin evaluativa. La evaluacin comparativa tiene forma de un razonamiento prctico (que no lleva a la constatacin de la verdad sino a la toma de decisin). El razonamiento lgico es universal para toda la gente y se basa en distraccin del sujeto pensador. El razonamiento prctico al revs no puede ser aislado de la estructura de la personalidad, las finalidades que se propone, de la real situacin de la vida.

Los objetos de la comparacin evaluativa pueden ser tanto cosas como sus cualidades, situaciones, acontecimientos y estados. Pero cuando hablan de las preferencias, no tienen en cuenta los objetos propiamente dichos sino sus propiedades y las acciones que los incorporan.

El complejo semntico "bueno – malo" pertenece a las concepciones de graduacin, en la cual cada antnimo muestra la direccin de la escala que se extiende a dos infinidades opuestas divididas por el eje de simetra.

Los rasgos marcados por los antnimos representan dos lados de una medalle. La aumentacin de un rasgo en la escala de lo bueno y lo malo se vuelve la disminucin del otro.

La evaluacin puede referirse a los acontecimientos pasados, al futuro y a las situaciones abstractas. La evaluacin comparativa de lo pasado o de lo existente ya no puede tener fuerza comunicativa que actuve activamente. No obstante est vinculada con determinadas situaciones e impulsos sicolgicos.

La investigacin del lxico de evaluacin subjetiva en obras de Cervantes, Quevedo, Gracin, Lope de Vega y Caldern de la Barca llevaron a la conclusin que existe gran nmero de medios de evaluacin. Lo subjetivo se manifiesta a travs del uso de tropos, palabras con el matiz evaluativo "bien", "mal" y sus derivados "bueno", "malo", "mejor", "peor", palabras "ms", "menos", adjetivos, incluyendo los usados en grado comparativo y superlativo, verbos "parecer", "tener por", "creer" y otros.

РЕЗЮМЕ

Останнім часом лінгвістична наука все частіше звертається до проблеми особистості в мові. Праці сучасних дослідників характеризуються антропоцентричним підходом до аналізу художнього тексту: текст розглядається як відображення ідейно-естетичної та ціннісної концепції автора. Принципового значення набуває прагматичний ракурс дослідження творів. Мовні засоби вираження суб'єктивної оцінки є найважливішим способом реалізації образу автора. Особливості індивідуального стилю автора дають ключ до розуміння його концептуальної картини світу.

У своїй магістерській роботі ми розглядаємо поняття аксиології – науки про цінності, досліджуємо категорію оцінки, в першу чергу, оцінки суб'ктивної, аналізуємо лексику творів іспанських авторів доби Золотого Віку. Актуальність даного дослідження визначається необхідністю подальшого вивчення мовної специфіки літературних творів доби Золотого Віку.

Магістерська робота складається зі вступу, п'яти розділів та висновків. Обсяг роботи складає 92 сторінки. У списку використаної літератури нараховується 60 джерел, у тому числі 10 – іспанською мовою. Практична частина розроблена на матеріалі творів М.Севантеса „Циганочка", „Рінконете і Кортадильо", „Ліценціат Відрьєра", „Ревнивий екстремадурець", „Славетна судомийка", „Мрії" Кеведо, „Мистецтво винахідливості" Грасіана, „Правда, що в коханні..." Лопе де Вега, „Життя є сон" Кальдерона де ла Барка.

Перший розділ має на меті зробити загальний огляд доби Золотого Віку, епохи, що вважається апогеєм розвитку іспанської культури. Це період найбільшого політичного та економічного розквіту Іспанії, коли країна набула загального міжнародного визнання. В цей час стає модною іспанська мова, особливого розвитку набуває література, музика та образотворче мистецтво. Що стосується літератури, у добу Золотого Віку жили і творили такі визначні письменники і поети як Мігель де Сервантес Сааведра, Кеведо, Грасіан, Тирсо де Моліна, Лопе де Вега, Лопе де Руеда, Педро Кальдерон де ла Барка та інші. Із них найбільший внесок в іспанську та світову літературу зробили, без сумніву, Сервантес та Лопе де Вега. „Дон Кіхот" Сервантесастав одним із найбільш відомих у світі романів, а „лицар печального образу" – одним із найпопулярніших і найулюбленіших образів сьогодення. Лопе де Вега - це геніальний драматург та поет, автор численних драм та комедій, серед яких найбільш відомою для українських читачів є „Кам'яний гість".

У другій частині магістерської роботи дається тлумачення понять „цінність" та „аксиологія", розглядається внесок різних лінгвістів у вивчення проблем аксиології.

У своєму житті ми сприймаємо безліч речей, але не кожна з них має для нас якусь цінність. Часто об'єкти нашого сприйняття залишають нас абсолютно байдужими. Предмет має аксиологічну цінність лише за тієї умови, що викликає до себе небайдуже ставлення (позитивне чи негативне).

Цінність – об'єктивна. Лише той факт, що ми можемо сперечатися щодо цінностей говорить про те, що ми глибоко впевнені у їхній об'єктивності. Цінності незалежні від особистого досвіду людини. Вони вічні, абсолютні і незмінні. Цінності, якими користується наше суспільство, були притаманні нашими пращурам багато століть тому і будуть чинними для багатьох поколінь у майбутньому.

У третій частині роботи досліджуються семантичні особливості оцінки. Найважливішою характеристикою оцінки є суб'єктивність. Будь-яке судження передбачає наявність суб'єкта, тобто особи, яка здійснює оцінку, явища, події чи предмета, що оцінюється. Мірилом цінності усього, що існує в природі, є людина в сукупності усіх проявів її життєдіяльності. Ця людина може бути представлена конкретно-історичним індивідом, визначеною соціальною групою або суспільством в цілому.

Присутність суб'єкта оцінки передбачає деякі особливі риси оцінювального судження і в першу чергу можливості виникнення дискусії щодо оцінок, при якій зіштовхуються різні точки зору. Коли йде мова про суб'єктивний компонент, мається на увазі позитивне чи негативне ставлення суб'єкта оцінки до об'єкта, тоді як об'єктивний (дескриптивний) компонент оцінки орієнтується на власні ознаки предмета чи явища, що оцінюється.

Оцінювальний характер судження виражається за допомогою аксиологічних предикатів: думати, вважати, гадати, здаватися.

Співвідношення суб'ктивного і об'єктивного є основною проблемою, навколо якої розгортаються дискусії про філософську сутність цінностей і про природу оцінювальних суджень. Історія вивчення оцінки характеризується постійною боротьбою двох течій, одна з яких спирається на уявлення, що в оцінці основним є об'єкт, а інша вважає більш важливими якості об'єкта. Перший напрямок знайшов своє яскраве відображення у концепціях емотивізму, де оцінювальні значення розглядаються лише як вираження емоцій суб'єкта, як ставлення суб'єкта до об'єкта. Протилежний напрямок спирається на ідею, що оцінювальні значення слід розглядати як приналежні об'єктам, і таким чином являють собою не відношення, а властивості.

Існує багато класифікацій типів оцінки. Класифікація, запропонована Х. фон Врігтом, базується на семантиці сполучень зі словом „гарний". Він виділяє такі шість „форм добра": добро інструментальне (гарний ніж), технічне (гарний водій), медичне (гарна пам'ять), утилітарне (гарна нагода), гедоністичне (гарний запах), людське (гарний вчинок).

Взаємодія суб'єкта оцінки з її об'єктом лежить в основі класифікації Н.Д. Арутюнової. Вона виділяє три групи, що включають сім підгруп. Перша група – це сенсорні оцінки, вони поділяються на сенсорно-смакові, психологічні та емоціональні. Друга група – це сублімовані, або абсолютні, оцінки: естетичні та етичні. Третя група – раціоналістичні оцінки, пов'язані з практичною діяльністю людини, а саме: утилітарні, нормативні та телеологічні.

У четвертому розділі розглядається порівняльна оцінка ситуацій. Щодня кожному з нас доводиться приймати безліч рішень. Життя нагадує гру: у людини завжди є вибір, який хід зробити для того, щоб ситуація обернулася для неї найліпшим чином. Наявність можливості вибору з ряду можливих варіантів спонукає нас на те, щоб зробити оцінювальне порівняння. Ми розрізняємо гарне і погане, смачне і несмачне, приємне і неприємне. При чому кожна людина сприймає навколишній світ крізь призму своїх особистих цінностей, думок і почуттів. Те, що подобається одному, може визивати відразу у іншого.

В аксиології порівняння пов'язане з такими поняттями як 1) альтернатива, тобто присутність ряду несумісних дій; 2) оцінювальне порівняння, що бере до уваги суб'єктивну модальність бажання і об'єктивну модальність необхідності; 3) перевага – потенційний вибір; 4) свідомий вибір.

Loading...

 
 

Цікаве