WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → " Переклад інфінітивних конструкцій на матеріалі роману С. Моема ""The Moon and Sixpence""" - Курсова робота

" Переклад інфінітивних конструкцій на матеріалі роману С. Моема ""The Moon and Sixpence""" - Курсова робота

У даному випадку нашу увагу знову привертає російський переклад, у якому опущено цілий смисловий уривок, присутній у оригіналі і відповідно перекладений українською мовою. Цей уривок містив у собі важливе спостереження головного героя за поведінкою Дірка Струве. У ньому йшлося про те, що перед тим, як розказати про свій візит до Стрікленда, Струве не міг визначитися, чи варто взагалі говорити про це оповідачеві, бо з його боку то був досить дивний вчинок. І саме це вагання оповідач і помітив, знову ж таки впевнений він у цьому не був.

У російському перекладі ми лише бачимо, що Струве замислився над чимсь, але було то вагання чи щось інше на думку автора, це нажаль залишилось поза текстом перекладу.

11. He seemed to see his fellow-creatures grotesquely, and he was angry with them because they were grotesque; ... [74, c.172].

– Той Брейгель вбачав у представниках роду людського щось гротескне і ніби сердився на них за це; ... [35, c.168].

– Люди представлялись ему уродливыми и комичными, и он был зол на них за то, что они уродливы и комичны; ...[37, c.148].

Інфінітивний зворот із дієсловом to seem, що виражає суб'єктивне ставлення оповідача до ситуації, у даному прикладі передано частково в українському перекладі. Бачимо, що у перекладі тінь сумніву падає на той факт, що Брейгель сердився на представників людського роду, коли в оригіналі ще на самому початку речення думка автора щодо гротескності бачення людей Брейгелем була висловлена з індивідуальної точки зору оповідача, а не як запевнення у її правдивості.

Окрім цієї заміни перекладач також вдався до прийому генералізації. Замість прямого відповідника словосполучення fellow-creatures (близькі) він дає більш загальне поняття (людський рід), що у даному контексті має саме таке значення. До цієї трансформації вдається й Н. Ман.

Також у перекладі Н. Ман спостерігаємо опущення елементу суб'єктивної оцінки, що хоч і незначною мірою, але вплинуло на адекватність перекладу.

Отже бачимо, що такі на перший погляд незначні опущення впливають на адекватність перекладу і створюють інше враження порівняно з оригіналом.

12. Unseen hands seemed to draw him back [74, c.224].

– ... і незрима рука тягла його назад [35, c.214].

– Чьи-то невидимые руки тянули его назад [37, c.192].

У даному прикладі також бачимо елемент суб'єктної оцінки, що виражає відчуття нереальності. В обох перекладах бракує цього елемента. Якщо додати у переклад необхідну лексичну одиницю: ніби, наче, здавалося, то він одразу набуває трохи іншого емоційного відтінку: ...і ніби незрима рука тягла його назад. Бачимо, що у цьому перекладі з'являється інтонація невпевненості.

Але загалом, якщо не зважати на зазначене упущення, то обидва переклади є досить вдалими.

На цьому етапі дослідження ми переходимо до останньої групи інфінітивних зворотів. Ми розглянемо сполучникові інфінітивні звороти (Conjunctive Infinitive Phrases).

1. I did not know what to do [74, c.29].

– Я вагався [35, c.43].

– Одним словом, я находился в полной растерянности [37, c.26].

Спершу пригадаємо, що сполучникові інфінітивні звороти перекладаються українською мовою за допомогою підрядного речення, яке вводиться сполучниковими прислівниками коли, де, чому, як, сполучниковими займенниками хто, що, який та сполучниками щоб, ніби та ін.

У даному прикладі ми бачимо, що для перекладу речення оригіналу не було використано зазначених засобів. За правилами переклад мав бути таким: Я не знав, що робити.

О. Жомнір для перекладу цього речення вдався до модуляції і компресії речення. У перекладі маємо таким чином просте речення замість складнопідрядного. Такий вибір перекладача обумовлено контекстом. В уривку, який містить дане речення, йдеться про те, що оповідач має бажання завітати до місіс Стрікленд, яку щойно покинув чоловік, щоб дізнатись, як вона себе почуває. З іншого боку він відчував, що вона страждає і не хотів дивитись на горе. Він постає перед вибором, але не знає, як вчинити, тому й вагається. Тобто бачимо, що переклад є цілком адекватним і гармонійно вписується у контекст.

Щодо перекладу Н. Ман, то тут ми бачимо, що вона також вдалась до модуляції, але в її перекладі ми бачимо більшу емоційність вислову. Згідно перекладу герой зовсім розгубився. Такого висновку можна дійти виходячи з того, що оповідач досить довго розмірковував стосовно того, чи варто йому йти, але так і не дійшов висновку. Однак, на наш погляд таке перебільшення було зайвим, бо при прочитанні оригіналу, слова автора не справляють того ж враження цілковитої розгубленості. Отже можемо зробити висновок, що такий переклад став наслідком суб'єктивного сприйняття перекладача.

2. I did not at all know what to say [74, c.32].

– Я не знав, що й казати...[35, c.45]

– Я окончательно растерялся [37, c.28].

Переклад О. Жомніра відповідає рекомендованим засобам. Переклад Наталії Ман було здійснено з використанням прийому модуляції, що було обумовлено контекстом. Герой опинився у досить незручній ситуації, коли місіс Стрікленд у сльозах вибігла з кімнати. Оповідач розгубився і збирався вже піти, бо відчував, що їй було не до нього. Але місіс Стрікленд вернулась і все ж його затримала, і тут він взагалі (at all) розгубився, бо й не знав, що слід казати у такій ситуації. Таким чином бачимо, що переклад є адекватним.

3. His partner, in a violent letter, sent to his bank, had taunted him with hiding his whereabouts: and Strickland, in a cynical and humorous reply, had told his partner exactly where to find him [74, c.40].

– Його компаньйон надіслав у банк сердито-в'їдливого листа про те, що Стрікленд утік і ховається. А той у відповідь з викликом і не без гумору назвав місце свого перебування – якийсь паризький готель [35, c.52].

– Его компаньон в неистово злобном письме, адресованном банку, метал громы и молнии по поводу того, что Стрикленд скрывает свое местопребывание, тот ответил цинично и насмешливо и дал компаньону свой точный адрес [37, c.35].

У даному прикладі спостерігаємо використання перекладачами синонімічної заміни та заміну членів речення. За правилами переклад мав бути наступним: ...сказав, де саме його можна знайти. Обидва переклади є адекватними і точно передають зміст речення. Але тут варто зазначити, що завдяки прийомам, які використали перекладачі, їм вдалось уникнути надмірного ускладнення вислову підрядним реченням. Завдяки цьому у реченнях також збережено стилістичну єдність.

4. I did not quite know now how to set about my mission [74, c.47].

– Я розкурював сигарету, щоб виграти час і подолати розгубленість [35, c.57].

– Как приступить к возложенной на меня миссии? [37, c.40].

У даному прикладі знов спостерігаємо вплив контексту на переклад. Головному герою було доручено дізнатись, чому і з ким втік Стрікленд від дружини. Даний уривок розповідає читачеві про першу зустріч оповідача і Стрікленда у Парижі. Головний герой почуває себе досить незручно, бо навіть не знає, з чого розпочати розмову, а коли дізнається, що Стрікленд вже отримав від дружини гору листів, але жодного не прочитав, зовсім розгублюється. З використанням належних засобів переклад мав бути таким: Я, взагалі-то, не уявляв, з чого мені розпочати.

В українському перекладі на перший погляд інфінітивну конструкцію взагалі не відтворено. Але при детальному розгляді можна побачити, що О. Жомнір вдався до прийому цілісного переосмислення. З того, що герой не знає, з чого йому почати, він робить висновок, що він розгублений і намагається подолати цю перешкоду. Але не зважаючи на обґрунтованість такого висновку, на наш погляд, перекладач все ж дещо далеко відійшов від оригіналу і втратив вагому частину змісту.

Н. Ман обрала інший шлях і вдалась до синтаксичної заміни – розповідне речення вона замінила на питальне. Такий вибір також обумовлено контекстом. Питання присутнє в оригіналі – як розпочати? Зрозуміло, що, якщо герой не знає, як вчинити, то він ставить собі це питання, аби відшукати відповідь. Отже такий переклад є адекватним.

5. I did not know what to say [74, c.111].

– Тут уже я сторопів [35, c.114].

– Я не знал, что сказать [37, c.96].

Одразу слід зауважити, що аналогічне речення ми вже аналізували, але в іншому контексті. Зважаючи на це, треба відзначити, що переклад ми маємо інший, бо й ситуація інша.

Особливу цікавість становить український переклад, бо він виконаний з використанням лексико-семантичної трансформації – модуляції. У тексті автор описує ситуацію, коли Дірк Струве впав у відчай і розридався, а головний герой, ошелешений такою поведінкою, не знав, що казати, тобто він сторопів. У даному випадку, не зважаючи на формальну віддаленість перекладу від оригіналу, він чітко передає стан героя. Тому можна вважати такий переклад цілком адекватним.

6. Stroeve was trying to express a feeling which he had never known before, and he did not know how to put it into common terms [74, c.147].

– Він силкувався виразити ще не звідані почуття, не знав, як це передати простими словами, і став схожим на містика, що описує свої потойбічні марення [35, c.146].

Loading...

 
 

Цікаве