WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Розвиток мовленнєвої культури учнів - Курсова робота

Розвиток мовленнєвої культури учнів - Курсова робота

Курсова робота

з української мови

Розвиток мовленнєвої культури учнів

Зміст

Вступ

Розділ І. Культура мови

Розділ ІІ. Уроки зв'язного мовлення у школі

Розділ ІІІ. Нестандартні форми роботи на уроках розвитку мовлення

Висновки

Конспект уроку

Список використаних джерел

Вступ

Школа в наш час має виховувати всебічно розвинену людину. Одним із важливих елементів цього є прищеплення учням любові до рідного слова, до рідної мови. "Рідне слово - то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село і місто, про весь свій край ".1 Перед кожним педагогом стоїть неабияке завдання - навчити своїх вихованців дбайливо ставитися до рідної мови, оберігати рідне слово, не знищувати його могутності. Могутність мови - це духовна могутність народу, який дає мові силу й красу.

Повага, з якою необхідно ставитися до мови потрібна носіям мови не менше, ніж повага до людини, бо, як відомо, людина, байдужа до власної мови, - дикун. "Висока культура мовлення людини є свідченням вихованості її: культура мовлення є вагомим елементом поняття "культура людини". Це повинен розуміти кожен мовець, щоб постійно вивчати рідну мову /нам бо здається, що свою мову, якою розмовляємо з колиски, знаємо добре/.

Ще в середині XVIII ст. видатний письменник Карамзін поставив таке запитання: "Скільки часу потрібно на те, щоб досконало оволодіти духом своєї мови?" І відповів: "Вольтер сказав, що за шість років можна оволодіти всіма головними мовами, але все своє життя треба вчитися своєї власної. "2

Неточності в мовленні, помилки, що їх допускають учні, зумовлені не завжди свідомим засвоєнням теоретичного матеріалу певної теми, невмінням вивчене правило застосовувати при доборі відповідних мовних засобів у мовленні. Не менше важливим є і байдужість до власного мовлення. А байдужість до свого мовлення - це безкультурність, дикунство; байдужість до рідної мови - бездуховність, яка зазіхає на майбутнє народу, на його мову. Культура мовлення не має бути важким обов'язком мовця, бо це не тільки філологічна проблема, а проблема соціальна, яка так чи інакше пов'язана з найрізноманітнішими видами комунікації в сучасному світі.

"Рідне слово, - писав Д. Ушинський, - є саме тим духовним одягом, у який повинне втілитися всяке знання, щоб стати справжнім надбанням.

І ніщо так переконливо не свідчить про освіченість людини, як культура мовлення.

Без мови немислиме наше існування в суспільстві, адже з нею пов'язане матеріальне і духовне життя народу.

Сьогодні, коли українська мова, одержавши статус державної, розширює сферу свого функціонування, зростає увага до культури усного та писемного мовлення. Стає престижно розмовляти гарною українською мовою, приходить розуміння того, що добре знання мови — важлива професіограма людей різних спеціальностей. Основи вмілого користування мовою закладаються з дитинства, тому так важливо прищепити дітям ще в школі почуття відповідального ставлення до мови як найважливішого засобу людського спілкування, навчити їх трактувати мову як "енергію", "діяльність", "духовну силу", виробити в них навички не лише правильного, а й майстерного вживання мовних засобів відповідно до конкретної комунікативної ситуації, навчити їх виявляти помилки і очищати своє усне та писемне мовлення від тих елементів, що спотворюють його.

Уроки рідної мови посідають найважливіше місце в навчальному процесі школи, бо йдеться не тільки про навчальний предмет, а й засіб опановування знань з інших предметів: математики, хімії, фізики...

Прищепити любов до рідного слова - одне з головних завдань вчителя-мовника!

Розділ І

У школі повинна бути передусім висока мовна культура, повинна панувати атмосфера високої чутливості до слова: сказане чи написане неправильно має звучати не тільки для вчителя, але й для школяра таким же дисонансом, як фальшива нота для людини, яка володіє високим музичним слухом.

В. Сухомлинський

Культура мови

З культурою мови насамперед пов'язують вміння правильно говорити й писати, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети і обставин спілкування. Проектуючись на певну систему, культура мови утверджує норми: лексичні (розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності): граматичні (вибір правильного закінчення, синтаксичної норми); стилістичні (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування); орфоепічні (вимова): орфографічні (написання).

Культура мови - це ще й загальноприйнятий мовний етикет: типові формули вітання, прощання, побажання, запрошення тощо. Вони змінюються залежно від ситуації спілкування, від соціального стану, освітнього, вікового рівня тих, хто спілкується.

Чим же характеризується мова пересічного випускника середнього навчального закладу? Передовсім убогим лексичним запасом слів, примітивними синтаксичними конструкціями, активізацією паразитів. На всіх мовних рівнях спостерігається відхилення від норми.

Розгляньмо типові відхилення від норми в сучасному українському мовленні на різних рівнях.

Помилки на лексичному рівні переважно спричинені недоречними запозиченнями з російської мови. До найпоширеніших належать такі суржикові лексеми, як бедро (стегно), бувший (колишній), бутила (пляшка), взятка (хабар), відкритка (листівка), груз (вантаж), дьоргати (смикати, шарпати, сіпати), качелі (гойдалка), кип"яток (окріп), на оборот (навпаки), отвйортка (викрутка), прививка (щеплення)...

Семантичність утворення слів є наслідком бездумного позичання російських лексем у випадках, де українські відповідники мають чітке смислове розмежування: вияснити (з'ясувати), вірний (правильний, слушний), вірніше (точніше, радше), воєнний (військовий), лічити (лікувати), ображати (кривдити), чесати (чухати), чесатися (свербіти)...

Через власне недбальство спотворюємо словотвірну структуру рідної мови. Шляхом бездумного копіювання російських словотвірних структур виникли покручі на зразок безпощадний (нещадний), взлетіти (злетіти, знятися), виставочний (виставковий), гусиний (гусячий), дарити (дарувати), жилий (житловий), завідуючий (завідувач), ножниці (ножиці) та інші.

На рівні морфології (словозміни) зафіксовано різнотипні помилки, спричинені впливом діалектного оточення або ж інтерференцією російськомовних граматичних форм: гривнів (гривень), мамів (мам), гостра біль (гостра біль), посуда (посуд), по дорогам (дорогами), із коридора (із коридору), дай Бог (дай Боже), більш детальний (детальніший) та багато інших.

Синтаксичні помилки зводяться переважно ось до чого:

  1. До хибних дієслівних керувань, хибних прийменникових (безприйменникових) конструкцій: дякую вас (вам), знущатися над кимось (з когось), вона краще всіх (вона краще від усіх), відповідно плану (відповідно до плану), згідно закону (згідно з законом);

  2. До нелогічної сполучуваності слів: більша половина (більша частина, більш як половина), вийшовши з кімнати, у мене був поганий настрій (вийшовши з кімнати, в мене був поганий настрій);

  3. До калькування російських словосполук типу приймати участь, приймати нові міри по виправленю ситуації, заключити договір, інформація на рахунок поїздки.

Помилки на фразенному рівні полягають в автоматичному пересаджуванні стійких словосполучень російської мови на український ґрунт: від нічого робити (знічев'я), віддавати собі звіт у чомусь (здавати собі справу з чогось), все рівно (однаково, байдуже, все одно), книжковий магазин (книгарня), куди очі дивляться (навмання), музей під відкритим небом (музей просто неба), нанести удар (завдати удару), не в своїй тарілці ( ні в сих, ні в тих), потерпіти поразку (зазнати поразки) та інші.

Культура мови починається з самоусвідомлення мовної особистості. Вона зароджується і розвивається там, де носіям національної літературної мови не байдуже, як вони говорять і пишуть, як сприймається їхня мова в різних суспільних середовищах, а також у контексті інших мов. Тобто культура мови безпосередньо пов'язана з соціологією і психологією не тільки в плані вироблення моделей, зразків мовної поведінки, а й щодо формування мовної свідомості.

Loading...

 
 

Цікаве