WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Авторські новотвори в поезії П. Тичини - Курсова робота

Авторські новотвори в поезії П. Тичини - Курсова робота

Морфема відрізняється від слова тим, що не може бути використана ізольовано, являючись самостійною частиною речення. В художніх текстах ми зустрічаємо приклади використання службової морфеми в якості слова з особливим значенням або просто виділенням від слова морфеми, що набуває самостійного наголосу, який посилює її значення, хоча й не виділяє ще в самостійне слово.

Словотвір дає письменнику великі можливості для творчого використання його ресурсів. Часто в текстах можна зустріти слова, що утворені лексико-семантичним або морфолого-синтаксичним способом. З лексико-семантичним способом ми зустрічаємося, коли говоримо про слова в індивідуально авторському чи контекстуальному значенні. Але ці "нові" слова часто не можуть бути відтворені без контексту, тому питання про появи таким чином нової лексичної одиниці є досить суперечливим. Морфолого-синтаксичний спосіб це отримання словом нового граматичного значення, яке також існує лише в контексті, якщо це продукт творчості письменника.

Висновки

Одним з важливих питань сучасної лінгвістики є вивчення індивідуально-авторських новотворів – позасистемних мовленнєвих явищ, яким притаманне індивідуальне, усвідомлене лише одним або кількома носіями мови контекстне значення.

Поетичне мовлення є джерелом різноманітних мовних інновацій, сферою, в якій виразно розкриваються системні й функціональні можливості мови. Індивідуально-авторські новотвори в сучасному поетичному мовленні посідають помітне місце, і без всебічного вивчення їх не можна говорити про новаторство в поезії взагалі. Пошуки сучасних поетів у галузі індивідуального словотвору мають вплив на розвиток образної системи поезії, збагачують поетичний лексикон, визначають перспективи творення нових номінативних одиниць за певними словотвірними типами, спонукають поетів до подальшого активного використання виражальних засобів мови. У зв'язку з цим особливого значення набуває аналіз фактів, що зумовлюють виникнення і функціонування авторських новотворів.

Вивчення оказіональних новотворів поглиблює розуміння природи мови, показує її лексичний шар як динамічну систему, переконує, що творчість П.Тичини виявляється не тільки в опануванні нових тем, у пошуках нових образів, віршових форм, а й у збагаченні мови поезії індивідуально-авторськими новаціями, основне призначення яких – у художній формі відтворити особливості навколишнього світу й пробудити в читача образне мислення.

Оказіоналізми – це похідні слова, які є номінативними мовленнєвими одиницями з емоційно-експресивним забарвленням, вони ліквідують індивідуально-авторський "лексичний дефіцит", характеризуються специфічними структурними особливостями й функціями, семантичною та стилістичною маркованістю, розширюють лексикон продуцента у відповідних умовах, ситуаціях, контекстах і є показником процесу мислення творчої мовної особистості.

На вибір способів і засобів творення неолексем впливає ряд чинників: системно-функціональний, функціонально-художній та технічний. 4. Найпродуктивнішим при творенні індивідуально-авторських слів у поезії є морфологічний спосіб, у системі якого переважають композиція, юкстапозиція та афіксація. При деривації простих оказіональних одиниць центральне місце посідає афіксація. У системі індивідуально-авторських іменників і прислівників переважає суфіксація, прикметників та дієслів – конфіскація. Результати словотворчого аналізу дають можливість з'ясувати продуктивні типи словотворення та виявити найбільш вживані морфеми.

Аналіз авторських новотворів враховує факт мотивованості (похідності), що є необхідною умовою для встановлення семантичного зв'язку між оказіональним словом і його твірною базою. Новотвори є одиницями мовлення (вони не відтворюються як готові мовні одиниці), у їх творенні беруть участь наявні в мові морфеми, які зберігають асоціативний зв'язок з мотиваційними узуальними словами. Це встановлює відповідний характер відношень між твірними та похідними одиницями незалежно від реального часу їх створення. У роботі розглядаються авторські новотвори, відсутні в мовній традиції, утворені за словотвірними моделями різної продуктивності, з різним ступенем точного дотримання умов реалізації цих моделей.

Новим для української лексикографії способом опрацювання неологізмів є об'єднання їх у спеціальних словниках нових слів. Основною функцією словників нових слів є довідкова. Вони своєрідно відображають розвиток (і приріст) лексичного складу мови за визначений проміжок часу. Тому всі словники нових слів обов'язково мають часові межі добору матеріалу і загальний уніфікований список джерел (як правило, це періодика й нові художні твори та науково-популярні праці). Якщо часові рамки є обов'язковими для словників нових слів усіх типів, то добір джерельної бази якраз визначається типом словника. Словники нових слів, за умови їхнього регулярного укладання, є своєрідним індикатором змін, які відбуваються в лексичному складі мови. Тому робота над ними є важливою та необхідною й повинна якнайменше відставати від мовленнєвої (мовної) дійсності.

У процесі мовної практики відпаде все штучне і зайве, а вдалі новотвори та доцільні запозичення вживляться й знаціоналізуються в мові, сприяючи її розвитку.

Список використаної літератури

  1. Булаховський Л.А. Нариси українського мовознавства.- К.,1986.

  2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Ірпінь: "Перун", 2003.

  3. Винник В.О. В авангарді українського радянського мовознавства // Мовознавство. 1982. № 2.

  4. Герман В.В. Індивідуально-авторські неологізми (оказіоналізми) в сучасній поезії (60-90 рр.) / Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1999.

  5. Грінченко Б. Огляд української лексикографії // Зап.HТШ. 1905. Т.66. Вип.4.

  6. Єрмоленко С. Синтаксис віршованої мови. – К., 1999.

  7. Єфремов О.М. Тлумачний словник - мімімум української мови. - К.: Довіра, 2004.

  8. Забужко О.С. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х. - К.: Факт, 1999.

  9. Їжакевич Г.П. Основні тенденції розвитку та взаємодії лексичних систем сучасних мов // Мовознавство. 1982. № 6.

  10. Карпіловська Є. Сучасна українська словотворчість та її відображення в неологічних словниках // Вісник Львів. ун-ту. 2004. Вип. 34. Ч.І.

  11. Карпова В.Л., Гринчишин Д.Г., Гумецкая Л.Л. Короткий тлумачний словник української мови. - К.:, 1998.

  12. Коваль А. П. Крилате слово. – К., 2003.

  13. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. Підручник. – К.: ВЦ Академія, 2002.

  14. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. Краків-Львів, 2002.

  15. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Гром'яка Р.Т. та інш. – К., 1996.

  16. Мельничук О.С. Словник іншомовних слів. - К.: Українська Радянська енциклопедія, 1977.

  17. Москаленко А. А. Нарис історії української лексикографії. К., 2001.

  18. Русанівський В.М. Культура української мови. Довідник. - К:. Либідь, 2000.

  19. Самойлова І.А. Процеси семантичної деривації в лексиці сучасної української літературної мови (на матеріалі неологізмів 70-90-х років) / Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1999.

  20. Синявський О. Норми української літературної мови. Львів, 2001.

  21. Сліпушко О.М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. - К.: Криниця, 1999.

  22. Струганець Л. Динаміка лексичних норм української літературної мови ХХ століття. Тернопіль: Астон, 2002.

  23. Тараненко О.О. Новий словник української мови (Концепція і принципи укладання словника). К.; Кам'янець-Подільський, 1996.

  24. Терлак З.М. Нормалізація української мови в 20-х роках ХХ століття // Мова і духовність нації. К., 1992.

  25. Українська мова: Енциклопедія. – К.,2000. 0

  26. Шевельов Ю. Українська мова в І половині ХХ століття.: Стан і статус. - Чернівці, 2008.

  27. Яременко В.В., Сліпушко О.М. Новий тлумачний словник української мови (у чотирьох томах). - К.: Аконіт, 1999.

Loading...

 
 

Цікаве