WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Семантична структура запозичень як джерело історико-лексикологічних досліджень - Курсова робота

Семантична структура запозичень як джерело історико-лексикологічних досліджень - Курсова робота

8. У семантичній структурі старослов'янізму добродhяниє у ІХ – ХІІІ ст. містилася сема, а потім семема 'сміливість, мужність, героїзм', яка структуризувалася на дві семантичні площини: 'християнське/світське'. Слово добродhтєль набуло здатності виражати значення 'християнська сміливість, мужність, героїзм' з ХІV ст. В українській мові XVI – першої половини XVII ст. в аналізованій лексемі відбулася перебудова лексико-семантичних варіантів за площинами 'християнське/світське' внаслідок включення в її семантичну структуру значення 'світська сміливість, мужність, героїзм', з яким слово задокументовано в церковнослов'янській частині творів Д. Наливайка. Ці процеси є результатом існування протягом століть синонімних зв'язків між старослов'янізмами добродhтєль і добродhяниє, а пізніше – включення до семантичної структури лексеми добродhтєль значень останнього (процес іррадіації) і витіснення його зі вжитку. Оскільки в українській мові значення 'світська сміливість, мужність, героїзм' в семантичну структуру слова добродhтєль проникало лише в XVI – на початку XVII ст., то можемо припустити, що й церковнослов'янський текст творів Д. Наливайка написаний у той же період й, можливо, є перекладом цього автора з якогось іншого джерела, наприклад, грецького.

9. У семантичній структурі полонізму цнота семема 'побожність, праведність, святість' з'явилася наприкінці XVІ – початку XVІІ ст. за аналогією до семантичної структури польського слова cnota. Перехід лексеми з польської мови в українську супроводжувався формуванням подібних до мови-джерела лексичних, семантичних та граматичних відношень і зв'язків у мові-реципієнті (атрибутивні конструкції святаj цнота – њwieta cnota; цнота доушєвнаj – cnotу duchownе; тавтологічні конструкції цнота и побожность – cnota a poboїnoњж) і створенням оригінальних конструкції (свhтлаj цнота, досконалаj цнота у значенні 'побожність, праведність, святість'), які свідчили про те, що в українській мові в семантичній структурі полонізму цнота аналізоване значення усталилося. Свідченням цього є те, що лексема цнота частіше, ніж польське слово cnotа, могла виражати значення 'побожність, праведність, святість' поза межами будь-яких конструкцій.

10. Спостереження за синонімними зв'язками лексеми цнота в значенні 'побожність, праведність, святість' у XVI – першій половині XVII ст. свідчать про те, що в українській мові полонізми та чехізми поступово витісняють старослов'янський та церковнослов'янський синонімні ряди, елементи яких у мові періоду Київської Русі (ХІ – ХІV ст.) та пізніше традиційно виражали значення 'побожність, праведність, святість'.

11. Лексема цнота у значенні 'побожність, праведність, святість' у польській та українській мовах, залежно від граматичного значення однина/множина, в подібних семантико-синтаксичних конструкціях змінювала значення 'побожність, праведність, святість' на 'моральні та інтелектуальні риси, що відповідають заповідям Божим', 'вчинки, дії, що відповідають заповідям Божим' і 'християнська доброчесність, чеснота'. У граматичній формі pluralia tantum слово цнота та його синоніми містили значення 'побожність, праведність, святість' у семній, а не у семемній структурі. У проаналізованих конструкціях семантика залежала від зміни граматичної форми однина/множина, що було для української мови типовим і продовжувало польську традицію. У білоруській літературній мові XVI – XVII ст. значення деяких польських та чеських одиниць аналізованого синонімного ряду теж було пов'язане з граматичною формою однина/множина, що вказує на спільний для української та білоруської мов шлях запозичення цього мовного факту з польського джерела.

У висновках дисертації подається узагальнення теоретичних і практичних результатів роботи. Зокрема, з'ясовано, що:

1. Семантичним контекстом для запозичень із польської мови в українську XVІ – першої половини XVІІ ст. є як певне семантичне поле мови-реципієнта, в яке входить нова лексема, так і її відповідник у мові-джерелі (польській мові), а також відповідник у старослов'янській чи церковнослов'янській мовах, що впродовж ХІ – ХІV ст. були активними постачальниками значної кількості запозичень, які часто обслуговували одну й ту ж сферу функціонування (церковну) і виражали ті ж поняття, що й пізніше засвоєні полонізми.

2. У XVІ – першій половині XVІІ ст. українська мова запозичувала не лише польські слова, а й функціональні потенції даних лексем, які дублювали українську функціональну систему, оскільки полонізми не тільки зберігали тривалий зв'язок із польськими вихідними словами на рівні їхньої семантичної структури, а й "затягали" в українську систему парадигматику на рівні синонімії та антонімії. Саме це розкриває характер поведінки запозиченого із близькоспорідненої мови слова за умови домінування мови-реципієнта. Зіставлення часу формування синонімних зв'язків між запозиченнями із польської мови в мові-джерелі та українській мові дає підстави констатувати швидкий плин процесів аналогії в українській мові, що вказує на тісні контакти цих літературних мов із чіткою спрямованістю: польське → українське. Польська мова впливала не лише на лексичну, а й на граматичну систему української мови, зокрема, синтаксис, що спостерігаємо на прикладі функціонування в українських пам'ятках аналізованого періоду польських конструкцій: атрибутивних і тавтологічних. На ґрунті польських моделей були створені також питомі синтаксичні конструкції, що свідчить про високий ступінь засвоєності польських моделей і лексем.

3. Проаналізовані польські запозичення, які ввійшли до словника української мови впродовж XIV – першої половини XVII ст., у XVI – першій половині XVII ст. розбудовували семантичну структуру в різних напрямах: 1) шляхом аналогії до семантичної структури вихідних польських лексем, що свідчить про неперервний і тісний контакт цих мов; 2) шляхом засвоєння питомих українських семем, що вказує на адаптацію до української лексичноє системи; 3) унаслідок процесу аналогії до семантичної структури старослов'янської або церковнослов'янської лексеми-відповідника чи синоніма, що вказує на взаємодію польської та церковнослов'янської систем запозичень в українській мові XVI – першій половині XVII ст.

З мови-джерела в мову-реципієнт, як правило, спочатку переходило найтиповіше значення. При запозиченні в українську мову нерідко дублювалася семна система полонізму.

За аналогією до їхніх польських відповідників, семантична структура запозичених оцінних лексем (цнота, шляхецтво та ін.) членувалася на семантичні площини: 'християнське/світське', які визначали або конкретизували семне наповнення цих структур. Крім того, з польської мови переходили семантико-граматичні моделі (модель зміни лексичного значення внаслідок зміни граматичного значення однина/множина: цнота, побожность 'побожність, праведність, святість' – цноти, побожности 'позитивні моральні та інтелектуальні риси, що відповідають Заповідям Божим', 'вчинки, дії, що відповідають Заповідям Божим', 'християнська доброчесність, чеснота').

4. В українській мові полонізми впливали на системні відношення церковнослов'янських запозичень, витісняючи останні зі вжитку.

Творення нових значень у семантичній структурі церковнослов'янізмів (добродhтєль) на ґрунті української мови відбувалося значно простіше, аніж формування питомих українських значень у семантичній структурі полонізмів (цнота), оскільки природного носія церковнослов'янської мови не було, а польської – був. Це зумовлювало й різний характер відношень між церковнослов'янською й українською та українською і польською мовами у XVI – першій половині XVII ст.

5. У лексичній системі української мови XVI – першої половини XVII ст. слово цнота вживали, передовсім, для називання понять, пов'язаних із моральним станом чи вчинками, що відповідають Божим Заповідям. Значення, які входили в семантичну структуру аналізованої лексеми для виконання цієї функції, часто виникали внаслідок процесу аналогії до семантичної структури польського слова.

6. Спостереження за витісненням церковнослов'янської лексики польською дає підстави зробити висновок, що актова мова XIV – XV ст. мала великий вплив на формування української писемної мови XVI – першої половини XVII ст., оскільки найчастіше долю церковнослов'янських слів у цій писемній мові вирішував факт їхньої наявності чи відсутності в діловій мові попереднього періоду. Відсутність лексем із старословянської та церковнословянської мов в актовій мові XIV – XV ст. або зумовлювала повний їх вихід зі словника української писемної мови наступного періоду, або суттєво зменшувала частотність уживання цих слів у той час. Одночасно полонізми, адаптовані актовою мовою, в українській мові XVI – першої половини XVII ст. збільшують семантичне навантаження і функціональні можливості.

Loading...

 
 

Цікаве